Під страхом "Йоббіка". У чому секрет четвертого прем'єрства Орбана
Неминуча перемога
Виборчком Угорщини оголосив остаточні результати парламентських виборів, що відбулися 8 квітня. Правляча "Фідес" на чолі з прем'єром Віктором Орбаном на тлі порівняно високої явки в 69,3%, зібрала 49,6% голосів і отримала 133 депутатських мандата 199. За цей очевидний розрив у свою користь Орбан повинен дякувати Д Ондта з його винаходом. Зліва від переможців у новому парламенті розташувався салат з різноманітною, але маловпливової демократичної зелені загальним числом 38 мандатів, справа з 26 мандатами міцненький коренеплід "Йоббіка". Всю цю красу обирали в два потоку: 106 депутатів в одномандатних округах і 93 за партійними списками. Правда, спостерігачі від ОБСЄ констатували атмосферу "залякує і ксенофобської риторики", упередженість ЗМІ та непрозоре фінансування "Фідес". Але це стало звичайним для Угорщини справою ще 20 років тому і тому не має великого значення.
Результати виборів не влаштували нікого, крім "Фідес". Лідер "Йоббіка" Габор Вона подав у відставку, визнавши їх провальними, хоча "Йоббік" і отримав на три мандати більше, ніж в 2014 р. Прихильники демократів, які набрали в сумі 25% голосів, але з причини їх роздробленості між безліччю партій більше всіх постраждали від винаходу Д Ондта, вже два тижні мітингують у Будапешті.
Мітингують вони, втім, дарма. Орбан пройшов на третій термін прем'єра поспіль, і на четвертий у загальному заліку, оскільки за нього виступають більшість угорців, причому його перемога була передбачена майже всіма експертами і розглядалася як щось само собою зрозуміле. Можна, звичайно, викривати Орбана як союзника Путіна, що, втім, не безперечно, оскільки російський фактор для нього лише спосіб обмежити свободу рук ЄС. Можна говорити про нього і як про разрушителе ЄС зсередини, щонайменше як про ревизионере тих принципів, на яких ЄС побудований, і деякі з цих тверджень будуть справедливі. Але позиції Орбана залишаться непохитними до тих пір, поки за нього, і за його "Фідес" голосує більшість угорців. А саме так, з усіма поправками на вплив Д Ондта, сьогодні і йдуть справи. Причина ж у тому, що Орбан успішно відповідає на запит більшості виборців або як мінімум на запит найбільшою з активно голосуючих груп населення, обіцяючи і до деякої міри навіть даючи їм те, чого вони хочуть.
Час змін, які влаштують більшість?
Треба сказати, що фракція у дві третини складу парламенту дає "Фідес", серед іншого, і право змінювати конституцію. Раніше партія Орбана вже отримувала таке право, і в повній мірі скористалася ним. Конституція 2012 р., прийнята за її ініціативою, змінила назву країни з "Республіка Угорщина" на "Угорщину", зробивши наголос на етнічність, а не на існуючі кордони. Це зрівняло в правах всіх угорців, котрі проживають як в Угорщині, так і в діаспорі, і зробило Орбана "лідером угорців всього світу". Закріпивши таким чином в основному законі країни ставлення угорців до Тріанонському договором, Орбан одночасно створив і хороший старт для відмови у подальшому від республіканської форми правління. Звичайно, прямо про це поки немає. Але "Фідес" послідовно згортає і обмежує демократичні свободи, в країні, конституція якої визначає народ як спільність, сформовану "Богом і християнством", і закріплює за державою обов'язок захисту життя громадян з моменту їхнього зачаття можна очікувати самих неймовірних поворотів.
В 2011-2013 рр. демократи теж мітингували проти нової конституції - і теж безуспішно. Голова Європейської комісії та Генеральний секретар Ради Європи висловили тоді стурбованість щодо деяких її статей, а також в зв'язку з відміною попередніх рішень Конституційного суду, угорські автори відповіли їм, що турбуватися не про що, і виклали своє бачення ситуації, на чому все і закінчилося. Рівно те ж відбудеться й наступного разу.
Секрет його чарівності
Колишній соросівський стипендіат, а нині непримиренний ворог Сороса і його концепції відкритого суспільства починав шлях у політику з критики радянського тоталітаризму та вимог про вихід ВНР з Варшавського блоку і виведення з неї радянських військ. Але в 1990-му, коли Орбан став лідером "Фідес", він негайно переформатував її з ліберальної партії в правоконсервативний.
Якщо не брати до уваги переконань і принципів, яких в угорського прем'єра, швидше за все, ніколи і не було, і виходити тільки з електоральної доцільності, це рішення було найкращим для періоду пострадянських реформ. Частина населення, втомившись від казарменого соціалізму і не маючи в недалекому минулому інших зразків, бажала тоді хоча б частково повернути зрозумілі порядки, що існували при Хорті. Більшість же, незалежно від політичних симпатій, шукав місця в новому устрої життя і хотіло отримати захист від занадто швидких змін.
Подібний відповідь на подібний запит дав в свій час і Путін, але Орбан виявився набагато успішнішим. Угорщина досі не потрапила під санкції, вона полягає в ЄС і НАТО, користується всіма перевагами цього і не розглядається як глобальна загроза миру, хоча, по суті, спирається на ті ж ретроградні сили, що і Росія.
Секрет успіху Орбана - в умілому балансуванні між різними групами населення і зовнішніми силами. Зрівнявши діаспору в правах з жителями Угорщини, він отримав її голосу вже тому, що новий прем'єр може переглянути такий підхід. Але троля угорським питанням Україну, Орбан не піднімає його на таку ж висоту ні в Румунії, з якою в Угорщині є спільні енергетичні проекти, ні в Сербії, яка являє собою перспективний місток для зміцнення відносин з Росією, крім уже сформованих безпосередньо. Заявляючи про те, що "Фідес" і особисто він не дозволять Угорщини стати країною мігрантів, і відмовляючись від участі в планах Брюсселя з прийому біженців, Орбан залишається в ЄС, куди тільки за минулий рік виїхало 200 тис. угорців з 10-мільйонного населення країни. Вивільнені робочі місця без зайвого шуму заповнили заробітчани з України, не виділяються, на відміну від вихідців з Африки, за етнічними ознаками.
У самій Угорщині Орбану вдалося провести вдалу парламентську реформу, скоротивши в 2014 р. число депутатів до 199 проти 386 в 1990-м. Це викликало схвалення не надто досвідчених у політиці виборців, а Орбану дозволило під шумок перекроїти виборчі округи в свою користь. Одночасно він зумів добитися для "Фідес" в очах угорців іміджу "серединної" партії, не відриваються від реальності, прагматичною і избегающей крайнощів. Ймовірно, з цією метою Орбан і підтримує на плаву "Йоббік", по суті, є його молодшим партнером, але піддавався їм нещадної публічній критиці. Така гра заганяє угорського виборця у вузьку щілину між натовпами чорних мігрантів та ЛГБТ-активістів, яких захищають європейські демократи і зелені, і яких обиватель просто боїться, і "Йоббиком" який для нього надто агресивний і радикальний. І в цій щілини немає нікого, крім "Фідес".
Таким чином "Фідес" експлуатує одне з найчутливіших місць горезвісного "більшості" - спрагу простих рецептів на всі випадки життя і передбачуваності найближчих подій. Безкомпромісно захищаючи "суверенітет країни", толкуемый як право угорців будувати своє життя без оглядки на загальні правила Євросоюзу, але разом з тим користуючись перевагами членства в ньому, Орбан створює у своїх прихильників почуття безпеки від вторгнення чужаків. Просуваючи консервативні закони, він настільки ж успішно створює ілюзію стабільності. Надмірно ліберальні елементи, не вписалися в ці реалії, можуть виїхати з Угорщини, благо кордону ЄС прозорі, і реалізувати себе в тих умовах, які вважатимуть більш придатними. Але опинившись в діаспорі вони негайно стануть об'єктом пропаганди, розрахованої на закордонних угорців - і перетворяться в прихильників Орбана. Можна, звичайно, стверджувати, що на таку вудочку не клюнуть все - але факт залишається фактом: діаспора стала залізним резервом "Фідес" на будь-яких виборах, даючи їй 95-96% підтримки. Втім, і в самій Угорщині жодна з партій не може сьогодні запропонувати виборцям нічого більш привабливого для них, ніж те, що пропонує Орбан.
Звичайно, деструктивна по відношенню до загального курсу ЄС політика "Фідес" дратує Брюссель. Але його спроби натиснути на Угорщину терплять крах. Москва, розуміючи наскільки незручний Орбан для ЄС і якою мірою орбановская Угорщина послаблює єдину Європу, завжди готова підтримати Будапешт енергетично, незважаючи навіть на те, що той формально приєднався до санкцій проти неї. Так навіть краще: зовнішні формальності дотримані, причепитися ні до чого, а як складаються закулісні відносини Росії та Угорщини перевірити повною мірою неможливо. З іншого боку, ЄС, побоюючись посилення російського впливу на Будапешт, уникає надто вже сильно тиснути на угорців, хоча і констатує зростання корупції, нецільове використання економічної допомоги і формування навколо Орбана групи наближених олігархів, які забезпечують "Фідес" переважне фінансування будь-якої виборчої кампанії. Правда, в Європарламенті група депутатів нещодавно закликала проаналізувати ситуацію в Угорщині і визначити, наскільки далеко вона відступила від основних цінностей Євросоюзу. Але і це загрожує Будапешту в гіршому випадку тимчасовим позбавленням права голосу в Раді ЄС. З урахуванням гнучкої позиції угорців цей час не буде занадто великим: право голосу їм повернути при першому ж кризу в обмін на влаштовує Брюссель позицію щодо врегулювання питання.
Таке лавірування між ЄС і Росією нагадує маневрування країн Третього світу між Заходом і СРСР, коли "соціалістичний шлях розвитку" урочисто декларувався, то заворушився в тінь в залежності від планів на отримання преференцій з однієї або з іншої сторони. А це, в свою чергу, наводить на думки про справжні причини лобіювання Угорщиною швидкого включення в ЄС колишніх югославських республік.
Цікаво, що "Йоббік" теж є прихильником членства в ЄС. Але Орбан діє більш тонко і гнучко, так що йому моментами вдається виглядати найдосконалішим проевропейцем, а не паразитом, присмокталися до Євросоюзу, яким по суті і є Угорщина під його керівництвом. Якщо "Йоббік" відкрито закликає до членства в ЄС у поєднанні з відмовою від підтримки більшості політичних проектів Брюсселя, то "Фідес" готова прийняти окремі приписи ЄС, приміром такі, як бюджетна реформа. Така позиція повністю узгоджується з думкою угорців, 61% яких, згідно з опитуванням 2016 р., розглядає ЄС як позитивне явище, займаючи в лавах його прихильників друге місце в Європі після Польщі, а 62% підтримали заходи жорсткої економії у 2013 р., що було одним з найвищих рівнів їх підтримки в країнах Євросоюзу. Але разом з тим тільки 36% угорців позитивно оцінюють діяльність Європейського Центробанку, що нижче, ніж в середньому по Європі, а в жовтні 2016-го, на символічному референдумі, організованому Орбаном, 98% угорських виборців відхилили квоти імміграції запропоновані ЄС для Угорщини.
Таким чином, замість жорсткого євроскептицизму Орбан пропонує і успішно реалізує тактику лавірування в рамках ЄС, а по суті - модель паразитування на провідних країнах Євросоюзу. Така політика користується підтримкою абсолютної більшості населення Угорщини і викликає великий інтерес на периферії ЄС, зокрема в Польщі та Греції. Це означає, що всередині ЄС навколо Угорщини може скластися група країн, що освоїли і застосовують на практиці угорські маніпуляції, що мають в тилу підтримку Росії і прагнуть переформатувати вже весь Євросоюз в цілому від ліберального до правоконсервативному пристрою - що, до речі, цілком влаштувало б і Москви.
Такий проект привабливий для багатьох - багатьох, щоб високий рівень його підтримки в інших країнах ЄС міг якось піднести Брюсселю неприємний сюрприз. Захищатися від орбанизма помітно складніше, ніж від дій Путіна або Ердогана. Орбан успішно обходить "імунні структури" Євросоюзу, навчившись, нехай і чисто формально, але майже бездоганно з юридичної сторони відповідати його нормам і легко обмінюючи в гострих ситуаціях лояльний ЄС зовнішньополітичний курс на вимушену терпимість Брюсселя до своєї внутрішньої політики.
