• USD 27.2
  • EUR 30.8
  • GBP 36.3
Спецпроєкти

Загроза нового вторгнення Росії до України. Чому Європі час навчитися говорити мовою сили

Ситуації в Україні та Білорусі пов'язані, і вони безпосередньо загрожують безпеці Європи.

військуа рф
Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Політичний оглядач Європейської ради з міжнародних справ Густав Грессел у своїй статті аналізує дії Росії на кордонах України та ЄС, зокрема розглядає сценарій нового вторгнення росіян.

10 листопада держсекретар США Ентоні Блінкен публічно застеріг Росію від здійснення "серйозної помилки" — ескалації воєнних дій щодо України. Заява прозвучала після надходження інформації про те, що Росія стягує війська до кордону з Україною. Розгортання російських військ продовжується, а дані з відкритих джерел можуть допомогти отримати лише частину загальної картини. Тому складно зрозуміти, що саме зараз відбувається. Але, очевидно, одночасно здійснюються кілька маневрів, які необов'язково пов'язані один з одним. Деякі, схоже, викликають занепокоєння лише в України, а інші можуть становити небезпеку для Європейського Союзу та НАТО загалом.

Одна з основних проблем зумовлена пересуваннями 41-ї загальновійськової армії. Штаб 41-ї ЗА розташований у Новосибірську (Сибір), а раніше він був у Центральному військовому окрузі. У березні цього року він перемістився до Західного військового округу Росії, що охоплює територію РФ від Фінляндії до більшої частини кордону з Україною. Армія перебуває там і цього року, взявши участь у масштабних військових навчаннях "Захід-21", якими відпрацьовувався напад на східний фланг НАТО. 41-а ЗА спочатку дислокувалася на полігоні Погоново у Воронезькій області, поряд з Україною. Але до жовтня більшість її сил перебазувалася в селище Єльня Смоленської області, що поруч із Білоруссю. Обидва місця дислокування знаходяться приблизно за 250 км від кордону з Україною, тільки Єльня — значно західніше.

При цьому, незважаючи на те, що вони "базуються" в Єльні, військові постійно кудись відбувають і прибувають: залишають базу, а потім вони (або інші частини, можливо, навіть з інших армій) повертаються. Що ускладнює спостереження. Але це говорить про те, що війська беруть участь у військових навчаннях, хоча загальнодоступної інформації про їхній точний характер немає. Поінформоване джерело в Україні повідомило автору на початку листопада, що принаймні деякі з цих навчань проводяться в Білорусі. І з військової точки зору це цілком логічно: якщо 41 ЗА залишиться в Смоленській області, а майже напевно так і буде, вона заповнить простір між 6-ю ЗА, яка знаходиться на півночі (штаб у Санкт-Петербурзі), і 20-ї ЗА на сході (у Воронезькій обл.). Раніше цю територію "закривала" лише білоруська армія.

Якщо Росія справді розпочне війну з НАТО на заході, завдання 41-ї ЗА полягатиме в тому, щоб очолити наступ з Білорусі до Сувалькського коридору. Це прикордонний район Польщі та Литви, який відокремлює Білорусь від російського ексклаву Калінінград. 41-ша ЗА, ймовірно, просуватиметься вперед синхронно з 11-м армійським корпусом у Калінінграді; їхня мета — знищити оборону Польщі та Литви. 1-ша гвардійська танкова армія (яка базується в районі Москви), якій до цього було доручено це завдання, тепер є оперативним резервом для підтримки наступу 41-ї ЗА і подальшого просування до річки Одер на польсько-німецькій ділянці кордону.

Альтернативний сценарій: якби повномасштабні бойові дії розгорнулися в Чорноморському регіоні, а не на заході Росії, завданням 41-ї ЗА був би наступ на Україну з півночі, переважно через Білорусь. Вона намагатиметься швидко відрізати Київ від будь-яких підкріплень та зайняти позиції на західному березі річки Дніпро, яка проходить через столицю та ділить Україну навпіл. І оскільки 41-ша ЗА має бути готова відпрацювати два оперативні напрямки, її розгортання та підготовка складніші, ніж в інших армій, що пояснює необхідність у нинішніх навчаннях.

Важливо, що на початку листопада активізувалося ще одне нарощування військової могутності. Вони явно націлені саме на Україну. Кількість військових об'єктів у Криму збільшилась; частини 1-ї гвардійської танкової армії було перекинуто до Маслівки неподалік кордону з українським містом Харковом на північному сході країни; а подальша концентрація військової техніки, схоже, зосередилася довкола Ростова (на схід від України). Передбачається, що цей останній крок дозволить Росії проникнути в український регіон Донбасу, про що переконливо свідчить велика кількість військових транспортних засобів, які прибувають до аеропорту Ростова-на-Дону.

Реклама на dsnews.ua

Крім нарощування чисельності військ, Росія також мобілізувала Росгвардію і відправила до Ростова. Після вторгнення в Україну вона використовуватиметься для контролю над захопленою територією, придушення інакодумства та встановлення маріонеткових органів влади. Їхня мобілізація — знак того, що Кремль щонайменше розглядає варіант подальшого вторгнення в Україну. Порівняно з ситуацією у березні та квітні 2021 р., коли вона також перекидала війська до українського кордону, Росія, зважаючи на все, не дуже намагається приховати нарощування сил. І це може свідчити про серйозніші наміри, ніж просто бажання виглядати загрозливо.

За останній рік посилилася ворожа риторика Росії щодо України. "Реінтеграція" України — усієї України, а не лише Донбасу — до складу Російської імперії — це мета, заявлена російським президентом. Вважаючи, що Захід слабкий, про що говорить виведення військ з Афганістану, може переконати Москву в тому, що зараз саме час завершити "незавершені відносини" з Києвом. Кремль, можливо, підігріває його інтерпретація позиції США щодо України, особливо після нещодавнього візиту високопоставленого американського дипломата Вікторії Нуланд до Москви. Цей візит, ймовірно, міг залишити в Росії враження, що Вашингтон підтримає російську інтерпретацію мінських угод.

І це головна помилка росіян, оскільки політика США протилежна. Така позиція РФ лягає на спотворене тлумачення Москвою положень "Мінська". 1 листопада міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров звинуватив Україну в тому, що виходом із мінських угод вона спровокує військову ескалацію. І допустив втручання Росії, якщо український уряд успішно ухвалить закон про перехідний період на Донбасі. Москві зміст законопроєкту не подобається, оскільки він не дозволяє зберегти контроль над республіками, створеними нею на сході України. Росія вважає, що завдяки мінським угодам вона має право впливати на ухвалення українських законів і, можливо, навіть починати війну, якщо її цього привілею позбавлять. Звичайно ж, ні в мінському форматі, ні в якому-небудь ще, такі умови узгоджено не було. Однак мовчання Європи щодо ревізіонізму Росії та продовження порушення нею угод розміщенням окупаційних військ на Донбасі лише спонукає Москву думати, що Європа мовчки погодиться з її ревізіонізмом.

І, нарешті, нинішні події у Білорусі прив'язують ситуацію в Україні до решти Європи. Ідеться не лише про стримування мігрантів на білорусько-польському кордоні, а й про масштабні передислокації російських військ, характер яких до кінця ще не відомий. Якби вона захопила Україну, виросла в розмірах і більш впевнена в собі Росія почала впливати на своїх нових найближчих сусідів: ЄС та його держави-члени.

Сполучені Штати вже відправляють кораблі до Чорного моря, що є сигналом про готовність стримувати Росію. А у квітні 2021 р. вони направили до Польщі винищувачі з ескадрилій ВПС США у Європі. І досягли успіху: за два дні начальник Генштабу Росії Валерій Герасимов скасував "навчання" неподалік кордону з Україною. Ось єдина мова, яку справді розуміє Москва. На жаль, більшість Європи ще не навчилася на ній говорити.

    Реклама на dsnews.ua