Гра на загострення. Як у Зеленського сваряться з Трампом заради Коломойського
Команда два дні як президента Володимира Зеленського обрала цікавий і одночасно викликає тривогу вектор у зовнішній політиці - ризикнути підтримкою США, прикриваючись грубуватим прийомчиком, а саме: ховаючись за спиною українських євроатлантистів, що перебувають на хорошому рахунку у західних партнерів України.
Взяти хоча б Павла Клімкіна. Так, були у Мзс помилки і прорахунки (без них нікуди), але в цілому він провів титанічну роботу на посту глави української дипломатії. Свідченням якості цієї роботи може стати масова реакція зарубіжних колег на його оголошення про рішення піти з посади міністра закордонних справ. Людина з таким реноме на міжнародній арені зайвим в обоймі у нового президента не був би. Особливо якщо врахувати, що команда у гаранта повниться "темними конячками", невідомими і незрозумілими для Брюсселя і Вашингтона.
Але, ймовірно, поки Він вирішив почекати з роботою в адміністрації Зеленського (його готували, зокрема, на посаду її голови). І в той же час, як він нещодавно висловився в інтерв'ю "плюсів", провів "суперські" переговори з Зеленським. Очевидно, що результатом цієї розмови, по-перше, став викликав у багатьох здивування пост Клімкіна в підтримку кадрових призначень Зеленського; а по-друге, інформація про те, що ще два відомих українських евроатлантиста готові співпрацювати з командою шостого президента: постпред України при НАТО Вадим Пристайко в якості наступника Клімкіна, а заступник останнього Олена Зеркаль - безпосередньо в Адміністрації президента.
Вже 21 травня на сайті АПУ з'явився указ під номером 309 про призначення Зеркаль заступником глави Адміністрації президента Андрія Богдана з міжнародних питань. Але дуже скоро указ зник, а джерела "Української правди" розповіли, що вона відмовилася працювати в АПУ. За їх словами, Зеркаль "нібито погоджувалася бути тільки уповноваженої з питань міжнародних судів України щодо Росії, а не заступником глави Адміністрації президента Андрія Богдана".
Вкрай малоймовірно, що виникло непорозуміння між Зеркаль і командою Зеленського щодо посад, тому що перш, ніж зам Клімкіна погодилася на серйозне політичне рішення - піти на Банкову до Зеленському, сторони, очевидно, не один раз обговорили всі деталі угоди. Тому навряд чи у Зеленського ось так би в нахабну призначили б Зеркаль заступником Богдана, а не відповідальною за міжнародні тяганини з Москвою. Та й сама Зеркаль 22 травня заявила, що справа не в посаді, а ввечері того ж дня підкреслила, що залишається на своїй посаді в Мзс, оскільки "кар'єрні рішення не повинні іти в розріз з власними цінностями і принципами". Як підсумок представник України в НАТО Вадим Пристайко, якому пророкували крісло міністра закордонних справ, указом Зеленського був призначений на місце Зеркаль. Але що ж тоді насправді змусило заступника Клімкіна дати "Зе-команді" від воріт поворот? Може, причиною її демаршу було якесь інше рішення нової АПУ, що стало неприємним сюрпризом, і яке, в разі його виконання, могло назавжди заплямувати новоспеченого члена команди шостого президента?
Наприклад, референдум про переговори з Росією, проведення якого у вівторок, 21 травня, допустив Богдан. До речі, не виключено, що ця заява стала частиною апаратної гри Богдана, якому Зеркаль на Банковій взагалі не потрібна.
Що стосується референдуму, то згідно Конституції, Зеленський як президент має право призначити його проведення, але для цього потрібні голоси 3 млн українців, чиї підписи повинні бути зібрані в двох третинах областей, в кожній з яких їх (підписів) має бути мінімум 100 тис. Із збереженням високого рівня довіри на хвилі післявиборчої ейфорії виборця такий референдум нинішня Банкова, в принципі, зможе проштовхнути. Але для цього їм потрібно діяти дуже швидко, адже вже до виборів в Раду рейтинг шостого президента може серйозно просісти. І будемо відверті, за умови, що нинішня АПУ почне, грубо кажучи, вже завтра готувати референдум, то зібрати необхідні підписи вона може без порушення закону.
При цьому команда Зеленського вже знімає з себе частину відповідальності за проведення такого референдуму. Богдан ідею про плебісцит аргументував тим, що "не політик повинен приймати рішення, яке розколе суспільство, а щоб громада сама приймала рішення"... який розколе суспільство. Ні, закінчення фрази глава Адміністрації Зеленського не сказав. Вона сама напрошується на це місце. Сама ідея з референдумом подається під соусом salus populi suprema lex (благо народу - вищий закон), правда, цей самий populus на ділі і не визначає, що для нього благо, довірливо заглядаючи в очі свого лідера. Причому не його персонально, а його красивого зображення.
Розмови про переговори з Росією, нехай і з перекладанням відповідальності на виборця, - тривожний знак, отриманий вже на наступний день після інавгурації. І що ще більше підсилює занепокоєння, так це вже відверта ескалація конфлікту з Білим домом - поки по лінії адвоката Дональда Трампа Рудольфа Джуліані і бізнесмена Ігоря Коломойського. Перший неодноразово відправляв в Київ меседжі про небажаність перебування в оточенні Зеленського "корумпованого олігарха", у відношенні якого, як повідомляла раніше The Daily Beast, ФБР веде розслідування. Другий же обережний і прямих ударів по Джуліані собі не дозволяє, обмежившись поки клієнтами адвоката Трампа - Ігорем Фруманом і Левом Парнасом, що мають громадянство США. Коломойський в інтерв'ю "Схемами" заявив, що ці двоє "аферистів" нібито взяли гроші з генпрокурора Юрія Луценка за рішення будь-якого питання" з Джуліані, про що, за словами бізнесмена, ні глава ГПУ, ні американський адвокат могли і не знати. Джуліані не змусив себе чекати з відповіддю і заявив, що Фруман і Парнас - американці і його клієнти, і порадив їм подати в суд на Коломойського з-за його наклепів. І вони, як повідомила їх адвокат в Україні Аліна Самарець, вже написали заяву на Коломойського в правоохоронні органи.
Це один фронт протистояння. Другий, як бачиться, Джуліані відкрив, зустрівшись 21 травня в паризькій синагозі з головним рабином Києва і України Моше Асманом в якості "компенсації за скасований візит в столицю України". Вони півгодини говорили про ситуацію в Україні після приходу до влади Зеленського. Безумовно обговорювали вони і фігуру Коломойського, тому є сенс припустити, що адвокат Трампа намагається ще й через рабина домогтися віддалення бізнесмена від шостого президента: мовляв, надайте вплив на Коломойського. І без будь-яких антисемітизму, враховуючи високий рівень взаємовідносин адміністрації Трампа з єврейською громадою Нью-Йорка і Ізраїлем в цілому.
Чим відповідає де-факто колишній власник Приватбанку крім атак на Фрумана і Парнасу? Правильно - призначенням главою АП свого юриста. Хоча, як повідомила 21 травня DT.ua з посиланням на джерела в оточенні Зеленського, Курт Волкер в телефонній бесіді з новим президентом настійно рекомендував йому не робити цього - не ставити на чолі своєї адміністрації людини Коломойського, який, до того ж, був призначений в порушення закону про люстрацію. Нагадаємо, Богдан з 17 березня 2010-го по 14 лютого 2011 року, а після, з 11 липня 2013-го до 5 березня 2014 року обіймав посаду уповноваженого Кабміну з питань антикорупційної політики при Вікторі Януковичі. Сам Богдан, по суті, розписався у порушенні закону "Про очищення влади", коли напередодні назвав цей нормативно-правовий акт "непрофесійно прописаним", і заявив, що "несправедливо" потрапив під дію цього закону. З його точки зору, звичайно, "несправедливо". А тому це, напевно, стало достатнім аргументом на користь ігнорування законодавства та його призначення главою АП. Схоже, що команда Зеленського (читаємо - Коломойський) вирішив зіграти на підвищення ставок, ніби питаючи у Вашингтона: І що ви мені зробите?
Поки ж діалог між США та Україною ще не припинено. Однак на інавгурацію не приїхали ні віце-президент США Майк Пенс, ні навіть держсекретар Майк Помпео, а прибули міністр енергетики Рік Перрі і власне Волкер (на що, до речі, Зеленському варто все ж звернути увагу). Тобто ще вікно для переговорів залишається відкритим. Непрямим підтвердженням цього може слугувати й те, що генпрокурор Юрій Луценко досі не подав заяву про відставку, чого Зеленський вимагав з трибуни ВР. Правда, можливо, що Луценко просто впевнений в собі, відчуває свою силу в контексті майбутніх виборів у Верховну Раду. Хоча вірогідніше Луценко не поспішає, оскільки все ще ведеться торг з Вашингтоном за участь в політичному знищення екс-віце-президента США Джо Байдена в ході, що стартувала в Штатах президентської кампанії. Доказом того, що такі переговори можуть тривати, є ще одна зустріч Джуліані в Парижі, але вже, за даними ЗМІ, з головою САП Назаром Холодницким. Компанію їм склав відомий французький юрист-антикорупціонер Шарль Прат.
У будь-якому випадку поточний політичний розклад поки не викликає оптимізму. Неозброєним оком видно ризик залишитися без підтримки США. Так і в Європі теж спостерігається певне потепління у ставленні до РФ на рівні Ради Європи та її Парламентської асамблеї. Це раз. Два - в уряді Ангели Меркель вітають можливе повернення російської делегації в ПАРЄ вже в червні. Та й з боку президента Франції Еммануеля Макрона аналогічно надходять сприятливі для Москви сигнали. Його вчорашні заяви про головних ворогів Європи - націоналістів, фінансованих Росією, мають низьку геополітичну витратність, але в той же час високий ККД. Плюс учасники нормандської четвірки - Меркель і Макрон - схоже, ні в що не ставлять Зеленського, оскільки обговорили з Путіним ситуацію в Україні без нього. Залишається радіти лише тому, що хоча б в Радбезі ООН Франція і Німеччина не дозволили Москві попіаритися на українському мовному законі.
Втім, і в СБ ситуація може незабаром змінитися. Якщо Банкова проведе свій нещасливий референдум про переговори з Кремлем, в Європі можуть одержати широке поширення дві тези: українським елітам вірити не можна, а народ України сам не знає, чого хоче, готовий піти на примирення з РФ. Так навіщо тоді заважати Україні пиляти сук, на якому сидить? Нехай вже повернеться на орбіту Росії і ЄС зможе зажити спокійно, займаючись власними проблемами.