За Шарлотсвилль відповісте. Як Вашингтон покарає Кремль за розпалювання расизму в США
Недільний хода у Вашингтоні "Об'єднаних правих" - американських націоналістів і неонацистів - у річницю трагедії в Шарлотсвилле для організаторів завершилась пшиком. Ну, майже. Свою порцію слави в ЗМІ вони так чи інакше отримали. А ось фарб додав республіканець Тому Гаррет, який є членом комітетів Палати представників з внутрішньої безпеки і закордонних справ, своєю заявою про російський слід у подіях 12-13 серпня 2017 р.
Інцидент у невеликому місті у Вірджинії тісно переплітається з інцидентом двома роками раніше розстрілом в африканській методистської єпископальної церкви в Чарлстоне (Південна Кароліна): тоді 21-річний Ділан Руф убив дев'ять людей. Його вчинок викликав активізацію прихильників деконфедератизации - тобто тих, хто виступає за знесення пам'ятників відомим південцям часів Громадянської війни. Кампанія докотилася і до Шарлотсвилля, в міському парку якого встановлено пам'ятник генералу Роберту Едварда Лі (тоді парк носив його ім'я, але тепер називається Парком емансипації).
Праві виступили проти. Їх особою став активіст Джейсон Кесслер. Під його егідою в 2017 р. відбулися кілька мітингів. У червневому засвітилися півсотні членів ку-клукс-клану. Вони ж разом з ще цілою плеядою різношерстих борців за права білих вийшли на вулиці Шарлотсвилля 11 та 12 серпня. Їх зустріли противники расизму та ксенофобії. Не обійшлося без зіткнень, незважаючи на присутність копів.
До речі, про останніх. Перший день активності правих ознаменувався крахом поліцейського вертольота Bell 407 поблизу міста, в результаті чого загинули двоє правоохоронців, близьких до губернатора-демократа Террі Макколиффу. Після оцінки ситуації в центрі вертоліт попрямував за межі міста для супроводу губернатора штату, що було продиктовано ситуацією в Шарлотсвилле. Розслідування ще триває, але відомо, що вертоліт був справний, так що причину, як обіцяв у вересні минулого року Нацрада з безпеки на транспорті (NTSB), повинні встановити протягом 12-18 місяців. Праві ж мають лише непряме відношення до катастрофи на рівні "якби та якби...", однак, що безперечно, - загибель поліцейських Джея Каллена і Берка Бейтса - намертво вкарбувалася в пам'ять про шарлотсвилльском побоїще і ролі правих в те, що трапилося.
Мова про те, що сталося на наступний день: 20-річний Джеймс Філдс, член ультраправої організації "Авангард Америки", на автомобілі протаранив демонстрантів з протилежного табору. В результаті померла 32-річна Хізер Хейер і ще 19 осіб отримали різні травми. Природно, це глибоко шокувало громадськість. І ще більший шок викликала реакція президента Дональда Трампа, яка взяла провину і правих, і на їх опонентів. У нинішньому році господар Овального кабінету був мудріший - заздалегідь засудив протести в Шарлотсвилле і закликав американців до єднання. "Я засуджую всі форми расизму і насильницьких дій. Мир всім американцям", - написав він у Twitter. Трамп завчасно забезпечив собі амплуа миротворця, лідера нації на випадок, якщо протести у Вашингтоні виллються в нові сутички.
Зібралися, розібралися
Організатором маршу, як і в 2017 р., виступив все той же Джейсон Кесслер. А як інакше. Персона-то вже відома і досить суперечлива для обох політичних таборів. Після трагедії в Шарлотсвилле яка дотримується правих поглядів видання The Daily Caller навіть видалило три його статті з закликом до об'єднання правих і поясненням мотивів торішнього маршу.
У цьому ж році було заявлено близько 400 учасників. Згідно з планом у п'ять вечора за місцевим часом (після опівночі 13 серпня в Києві) вони повинні були зібратися біля станції підземки "Фогги Боттом" і пройтися до площі Лафайетт біля Білого дому. Шеф поліції округу Колумбія Пітер Ньюшем оголосив "мобілізацію", щоб забезпечити правопорядок, оскільки правих у столиці США збиралися зустріти близько 40 груп, які виступають проти расизму. Тобто кілька сот правих різного штибу і кілька тисяч вкрай порушених опонентів.
На ділі ж учасники ходи "Об'єднання правих", а їх було чоловік 20-25, лише промайнули перед камерами в оточенні поліції і розійшлися задовго до п'яти годин вечора. Хоча цього, як бачимо, вистачило, щоб викликати ажіотаж і зібрати в центрі Вашингтона тисячі осіб і представників преси. Тобто Кесслеру вдалося привернути увагу якщо не масовістю прихильників, то, принаймні, масовістю супротивників. І ще якимсь поки неідентифікованим чорношкірим хлопцем зі зірково-смугастим прапором на плечах, ні на крок не відходили від Кесслера під час ходи.
Мета зрозуміла - переконати всіх, що нічого жахливого у вимогах білих ультраправих немає: дивіться, нас і афроамериканці підтримують. Правда, і наступна аналогія може здатися грубим, але дивлячись на знімки, на зразок вищенаведеного, чомусь у пам'яті спливає образ керуючого Стівена, прекрасного зіграного Семюелем Л. Джексоном в тарантінівському "Джанго звільненому". Аж надто дешевий прийом, застосований Кесслером.
Російський слід
Безумовно, куди більш значущим виявилося заяву республіканця Гаррета про причетність росіян до трагедії в Шарлотсвилле. Член Палати представників каже, що ця інформація прозвучала в ході брифінгу з директором ФБР Крістофером Реєм два місяці тому. За словами Гаррета, втручання Росії полягає в "підбурюванні одних американців до ворожнечі з іншими американцями, щоб підірвати довіру до західних демократій".
У Росії на слова американського законодавця відреагували стрімко - і гранично нудно. Член Ради з питань міжнаціональних відносин при президенті Росії Богдан Безпалько у коментарі RT передбачувано заявив, що "ніяких доказів російського втручання в події в Шарлотсвилле не представлено". При цьому не забув "мочати" американців: "Не кажучи вже про те, що расова сегрегація, в принципі расова неприязнь - це риса, характерна для американського суспільства з моменту його зародження". Один в один заяву і біля посольства РФ. Загалом, офіційні представники Росії примудрилися, виправдовуючись, підіграти тим кремлівським пропагандистам і ботам, напрямком інформаційної діяльності яких в США є розпалювання ненависті.
З іншого боку, кого в США турбують виправдання російських чиновників і хто цим виправданням вірить. Заява Гаррета, як бачиться, спрямоване насамперед на внутрішню аудиторію і лягає в канву розслідування втручання РФ в американські вибори і життя американців в цілому. Як не крути, але і в Капітолії, і в ФБР виграли б в незалежності від результату недільного ходи ультраправих. Якщо б знову були сутички і постраждалі, то поряд із засудженням расизму тези про причетність РФ отримали б ще більшу вагу. Акції завершилися тихо-мирно, і це чудово, оскільки дає законодавцям і правоохоронцям право говорити про те, що копи успішно впоралися зі своїм завданням по забезпеченню правопорядку. Це раз. Два - американці не так вже піддані зараженню ксенофобії, поширюваної до всього і за допомогою росіян. Залишилося лише постаратися не допускати більше чарлстонов або шарлотсвиллей.
В даному контексті Шарлотсвилль - як локальна ілюстрація того, що Кремль може створити з процвітаючим і успішною державою. У 2014 р. Національне бюро економічних досліджень визнало цей сорокатисячний містечко найщасливішим містом в країні. Крім того, він входив у число найкращих для життя місць Америки. Але всього через три роки, місто потрапив на перші смуги, міцно асоціюючись з вбивством на ґрунті расизму. Аналогічні трансформації переживають з великим масштабом європейські країни і інші держави, в тому числі Україна, природно, знаходяться в сфері інтересів Москви. Росії вдалося знайти і копирснути нарив, щоб все в підсумку перевернути догори дном.
І останнє. У Шарлотсвилле пролилася кров - загинула громадянка США. Можливо, відповідальність несе Росія. Тут чітко простежуються паралелі з інцидентами в британських Солсбері і Еймсбері. І якщо заяву Гаррета отримає підтвердження і продовження у вигляді розслідування, в ході якого буде доведена причетність Москви до того, що трапилося, то їй не минути нових санкцій. Враховуючи, що тільки анонс про запровадження заходів у зв'язку з застосуванням росіянами хімзброї в Солсбері спровокував багатомільярдні втрати російського бізнесу і обвал рубля до п'ятирічного мінімуму, нова порція санкцій може стати не цвяхом у труну, а надгробком.
