• USD 27
  • EUR 31.8
  • GBP 37.2
Спецпроєкти

Зеленський в Німеччині. Чи посварить Україна Берлін з Вашингтоном

Глава української держави в Берліні запропонував включити питання "Північного потоку-2" до порядку денного "Нормандської четвірки"

Володимир Зеленський і Ангела Меркель, Берлін, 12 липня 2021 р.
Володимир Зеленський і Ангела Меркель, Берлін, 12 липня 2021 р. / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Президент України Володимир Зеленський увечері 12 липня повечеряв з канцлером ФРН Ангелою Меркель.

Перед цим він встиг поспілкуватися з колегою — Франком-Вальтером Штайнмаєром, главою уряду землі Північний Рейн-Вестфалія і потенційним наступником Меркель Арміном Лашетом, а також скасував переговори з міністром оборони ФРН Аннегрет Крамп-Карренбауер, очевидно, тому що з Берліном все ж безглуздо говорити про надання Україні військової допомоги.

Зустріч Зеленського з Меркель можна розцінювати, з одного боку, як данину поваги багаторічному і успішному канцлеру ФРН, яка доклала чимало зусиль для стримування агресії Кремля, перед її виходом на пенсію вже цієї осені.

З іншого боку, поки цього не сталося, український президент прагне застрибнути в потяг, кінцевий пункт якого — Вашингтон.

Зеленський на брифінгу наголосив на підтримці Німеччиною і особисто Меркель суверенітету України і засудження окупації Криму Росією. А також подякував за роль в нормандському форматі і розробку "ключових кластерів по реалізації Мінських угод" — документа, за допомогою якого троє учасників "четвірки" сподіваються вдихнути життя в переговорний процес, чому активно чинить опір Москва, для якої обидва формати — це інструмент для маніпуляцій і примусу, але не для розв'язання кризи.

Більше подробиць Зеленський обіцяв дати вже сьогодні, на форумі "Україна-30", але не дав. Максимум — це чергова відстрочка в проведенні зустрічі "Нормандської четвірки" і обіцянка якось відповісти на чергову статтю президента РФ про "один народ".

Нормандський потік

Реклама на dsnews.ua

Конкретики з німецького питання немає. Але ж, як відомо, відносини Берліна і Києва далеко не безхмарні, адже між сторонами регулярно курсує туди-назад чорна кішка в формі російського-німецького газопроводу "Північний потік-2".

Німцям потрібен газ за вигідними цінами. Принаймні на той період, поки німецька економіка буде проходити процес промислової та енергетичної диверсифікації. Києву нічим перебити цю карту. Берлін вже списав в утиль транзитні можливості України, нехай Меркель публічно і виступає за збереження цього статусу.

З точки зору інвестицій Україна сьогодні здається не особливо привабливою німецькому бізнесу, який, м'яко кажучи, бентежать діючі в країні правила гри і непрогнозованість внутрішньої політики.

Тому Банкова змушена діяти в гранично вузькому полі, раз по раз акцентуючи увагу на "Північному потоці-2" в якості головної загрози безпеки і України, і Європи.

Берлін наполегливо твердить про те, що це перш за все комерційний проєкт, незважаючи на позицію Брюсселя, Східної Європи та США.

Виходячи з цього, Зеленський і його радники вирішили актуалізувати політичну, безпекову сторону проєкту пропозицією включити "Північний потік-2", прирівнявши його до питань Криму і Донбасу, до порядку денного "Нормандської четвірки".

Меркель, підсолодивши пігулку обіцянкою передати Україні 1,5 млн доз вакцини проти Covid-19, в свою чергу парирувала нещасливою "формулою Штайнмаєра", яка передбачає проведення виборів в ОРДЛО до надання Україні контролю над кордоном.

Канцлер ФРН, як свого часу її партнери по коаліції — соціал-демократи, які відстоюють партнерство з РФ, проштовхує відверто кремлівський наратив.

І мови про будь-який торг тут немає: не відмовиться Берлін від СП-2 в обмін на реалізацію проросійського сценарію. Це типова спроба тиску у відповідь на претензії Києва по російському газопроводу. Та й в цілому, потрібно визнати, ідея з винесенням цього питання на розгляд в рамках нормандського формату слабенька і швидше безперспективна.

"Зелені" падають

Ні нинішній, ні майбутній розклад в "четвірці" не дають підстав вважати, що результат обговорення СП-2 буде відповідати інтересам України.

Можливо, в Офісі президента все ще розраховують на перемогу (або ж значну кількість мандатів) відомих противників трубопроводу і прихильників надання Україні зброї — партії "Зелених/Союзу 90" і її лідера Анналєни Бербок, що висунулася на пост канцлера.

Але є одне "але". Після стрімкого ривка "Зелених" у травні до 24% підтримки і першого місця в соцопитуваннях ця партія поступово втрачає свої позиції. Згідно з останнім опитуванням, результати якого опублікувала газета Der Tagesspiegel, "Зелені" втратили ще однин процентний пункт і опустилися до позначки в 17%, порівнявшись з Соціал-демократичною партією Німеччини.

Партія Меркель, ХДС/ХСС, стабільна — у неї знову перше місце і 28%. Квартет лідерів замикає Вільна демократична партія Німеччини (ВДП) — 12%.

Правда, згідно з цим же опитуванням, зросла підтримка всіх трьох кандидатів на пост канцлера: есдека Олафа Шольца (19%), Арміна Лашета (19%) і Анналєни Бербок (15%).

Але в цілому тенденція, що склалася, говорить на користь того, що тріумфу "Зелених" на виборах в Бундестаг не буде.

Є і позитивна сторона — ця сила має високі шанси увійти до правлячої коаліції. На сьогодні, як пише Frankfurter Rundschau, найбільш ймовірними коаліціями є "Ямайка" (ХДС/ХСС, "Зелені", ВДП, назва пов'язана з комбінацією партійних кольорів, що збігається з кольорами прапора Ямайки) і "Німеччина" (ХДС/ХСС, СДПН, ВДП).

Хоча навіть якщо "Зелені" увійдуть в коаліцію і уряд, їм доведеться йти на компроміси з партнерами, а значить, такі гострі для німецького політикуму питання, як СП-2 і зброя для України, будуть зняті з порядку денного.

Якщо ж буде сформована коаліція "Німеччина", а канцлером стане або Лашет, або Шольц, то розраховувати на якісь зрушення в питанні трубопроводу взагалі не доводиться.

Включення ж СП-2 в обговорення "Нормандської четвірки" і зовсім може зіграти на шкоду Україні, оскільки тоді Зеленський виявиться один проти трьох. Лашет або Шольц будуть підтримувати "Північний потік-2", як і Путін. Ну а президент Франції Еммануель Макрон відомий своєю пластичністю і здатністю торгуватися з партнерами (яка, очевидно, зросте з огляду на наближення президентських виборів).

Зараз він все ще противник трубопроводу, правда, не настільки красномовний і принциповий, як пару місяців тому. А пару років тому Єлисейський палац з готовністю "обміняв" СП-2 на директиву про авторське право.

У Берліна і Парижа набагато більше точок дотику, ніж у Парижа і Києва. Так, Україна закуповує французькі вертольоти, але разом з німцями Макрон працює над автономністю ЄС і виходом з-під парасольки США.

Складний вибір

На посилення власних позицій у нормандському форматі Банкова могла б розраховувати, якби там був присутній хтось із принципових союзників на кшталт США, Канади або Великобританії.

Власне, про це Зеленський знову заговорив в Німеччині, виступивши за включення в переговорний процес президента Джо Байдена.

Але, на жаль, цьому не судилося збутися. Крім української жодна інша сторона "Нормандії" не готова до розширення формату, оскільки присутність Вашингтона якісно змінить цей "клуб веселих і кмітливих". Берлін і Париж позбудуться статусу головних переговірників і гравців, які працюють над вирішенням конфлікту. Путіну ж взагалі не комільфо дивитися, нехай і рідко, на Байдена і вислуховувати від нього всякі шпильки і загрози.

Так що, швидше за все, згадка Байдена всує в Берліні — це надія Зеленського на те, що той врахує українські інтереси під час переговорів з Меркель, які відбудуться 15 липня. Тобто до того, як український президент відвідає столицю США (попередня дата — 26 липня).

На Банковій, схоже, змирилися з тим, що "Північний потік-2" буде добудований. Втім, в Білому домі теж змирилися. Але тепер Київ зосередився вже на стадії запуску трубопроводу в роботу. І в цьому напрямку зберігається шанс на те, що адміністрація Байдена прийме ефективні контрзаходи.

По-перше, в Євросоюзі діє "Газова директива", згідно з якою оператор труби не може бути постачальником її вмісту. Цей нюанс Берліну обійти поки і не вдалося. Для цього німцям і "Газпрому", по всій видимості, доведеться створити фірму-прокладку.

По-друге, трубопровід повинен бути сертифікований і застрахований. Але Сполучені Штати не скасовували санкцій, які обіцяють наслідки будь-яким компаніям, які зважаться на такі авантюри.

У той же час Байден, який зшиває Трансатлантичне партнерство, не бажає йти на конфлікт з Берліном. І це вселяє деякі побоювання стосовно його зустрічі з Ангелою Меркель.

Йому належить зробити вибір: або ставити канцлера перед фактом подальшої протидії США запуску СП-2, або ж зіткнутися не тільки з критикою обох партій, але і прийняттям Конгресом цілком конкретних рішень, спрямованих проти ймовірних спроб Білого дому все ж підіграти Берліну. А комітет з асигнувань Палати представників Конгресу США 1 липня вже підтримав поправку, яка блокує право Байдена скасувати санкції проти СП-2 у 2022 фінансовому році. Так що Україна цілком може і поглибити трансатлантичний розкол, і викликати нову політичну кризу в США. Проблема в тому, що для нас погані обидва варіанти, а кращих опцій через зростаючі апетити Кремля просто немає.

    Реклама на dsnews.ua