Государство

Хата для депутата. Як Заліщук підставила свою "шведську сім'ю"

Спроба антикорупціонерки та єврооптимістки Світлани Заліщук перекласти свою нерухомість на міцні плечі заможного європейського співмешканця може коштувати останньому дещо дорожче, ніж здається на перший погляд. Тим більше, що він виявився не таким уже й заможним

Пані Заліщук, щойно медіа дізналися про її недешеву квартиру, поспішила відкинути усі підозри в корупції швидко і рішуче. За словами депутатки, скандальна квартира була куплена разом із "громадянським чоловіком" за кошти виручені від продажу його квартири у Стокгольмі.

Для українського обивателя таке пояснення мусило б мати більш-менш пристойний вигляд. Навіть в чомусь тривіальний. Багатий та поважний закордонний джентельмен утримує свою симпатичну українську подругу - красива патріархальна історія, наче взята просто із потаємних мрій мільйонів українських жінок.

Але пані Заліщук не врахувала однієї важливої деталі - шведи, на відміну від українців, не пов'язані неписаним суспільним договором толерантності до приховування статків, який дозволяє закривати очі на зловживання будь-кого, якщо він, звісно, не переходить умовну червону лінію дозволеного його соціальним статусом чи посадою.

Для шведів, як і для більшості європейців, а особливо європейців північних, що живуть в парадигмі протестантської етики, толерантність до приховування статків - річ неприпустима, як неприпустимою є будь-яка брехня чи приховування правди. І якщо в Україні записати квартиру, машину чи дачу на дружину, тещу або бабусю - типова практика більшості чиновників, про яку всі знають, іноді обурюються, але в цілому толерують, то в Швеції ситуація з доходами фізичних осіб значно більш прозора. Українські журналісти цим фактом скористалися доволі швидко відслідкували та підрахували доходи цивільного чоловіка Заліщук Мортена Енберга, який наразі посідає посаду глави офісу Ради Європи в Україні, а в часи купівлі знаменитої квартири був заступником посла Швеції в Україні.

Виявилося, що пан Мортен не такий багатий, як могли собі уявляти українські домогосподарки. Його ретельно задекларовані доходи складають в середньому 60-70 тисяч доларів на рік. При цьому в декларації за 2014-й, коли була придбана скандальна квартира Заліщук, нічого не вказано про купівлю нерухомості в Києві, хоча зафіксований приріст капіталу на суму близько 70 тис. доларів, тобто пан Енберг міг щось продати в цей рік. От тільки вартість скандальної нерухомості оцінюють в чотири рази вище.

Чи міг Енберг купити Заліщук квартиру вартістю близько 300 тис. доларів? Теоретично його доходи за останні роки могли б це дозволити, але в такому разі йому довелося б відкладати усі свої гроші протягом щонайменше трьох років поспіль. Чи є така поведінка раціональною як для практичних шведів? Навряд. Але питання, хто саме і за які гроші купував злощасну квартиру для нас не є найголовнішим. Цікаво те, що нікого інформація про статки цивільного чоловіка Заліщук в Україні особливо не вразила. Всі і так більш менш зрозуміли до чого хилить Заліщук розповідями про гроші чоловіка. Так само нікого не здивувало, коли з'ясувалося, що частину грошей на житло колезі та партнеру Заліщук - Сергію Лещенку дала його старенька мама. Українці до таких поворотів в сюжетах навколокорупційних історій уже давно звикли, і зроблять рівно такий висновок як і завжди - антикорупціонери поводяться так само як і корупціонери, записуючи дороге майно на родичів, а отже різниці між корупціонерами та антикорупціонерами немає ніякої, бо ті, хто називаються корупцієборцями, є плоть від плоті тотальнокорупційної української системи.

Що ж стосується шведів - це геть інша справа. Їхній суспільний договір закривати очі на корупцію не дозволяє категорично. Отже, пані Заліщук, вигороджуючи себе, прямо підставляє свого шведського чоловіка, нехай і цивільного. Шведські податкові органи можуть і повинні поцікавитися, а чи немає у глави офісу Ради Європи в Україні якихось корупційних доходів, якщо він купляє своїм подругам недешеві київські квартири. Тим більше, що вся ця романтична українська історія, судячи з усього, уже дійшла і до шведських журналістів.

То ж цілком можливо, що пану Енбергу доведеться доводити співівітчизникам, що він тут ні до чого, просто то така тубільська традиція - записувати нерухомість не на себе, а то на кота, то на маму, то на чоловіка. А якщо і не записувати, то замість того, аби чесно розповісти, як заробив так багато грошей, відмагаються байками про багатих друзів, родичів чи коханих. Мовляв, корупційна країна, тут усі так роблять, от і він, зв'язався з місцевою антикорупціонеркою чим одразу попсував усю бездоганну податкову свою історію.

Навряд чи подібні розбірки з шведськими подаківцями сильно приваблюють пана Енберга, але дякувати за це він має виключно своїй коханій антикорупціонерці.