Яценюк придумав, як "з'їсти" електорат Порошенка
Пропрем'єрська фракція початково не дала жодного голосу за зміни до закону про Антикорупційне бюро. З другої спроби законопроект у першому читанні таки пройшов. Голова фракції "Блоку Петра Порошенка" Юрій Луценко заявив, що коаліція вирішила перед голосуванням законопроекту за основу підготувати узгоджений варіант. Претензії "фронтовиків" висловив Сергій Пашинський: законопроект надає президенту надто серйозний вплив на Антикорупційне бюро.
На думку соратників Арсенія Яценюка, призначати керівництво бюро має Верховна Рада, аби зберегти баланс між гілками влади. Невдоволення "фронтовиків" викликала пропонована зміна до статті 6, ч.1 "Директор Національного бюро": "Керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, визначеному цим Законом". У діючому законі ця норма звучить наступним чином: "Керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України в порядку, визначеному цим Законом. Верховна Рада України за наявності підстав, визначених пунктами 6-10 абзацу другого частини четвертої цієї статті, за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може висловити недовіру Директору Національного бюро, що має наслідком його відставку з посади". Тобто, формально "НФ" мав рацію, проте спосіб висловлення претензій вилився у відвертий демарш. Який може погано скінчитися для коаліції.
Тут варто враховувати декілька важливих моментів. Перший: комітет з питань запобігання і протидії корупції дав позитивний висновок щодо антикорупційних змін. Ні голові комітету Єгору Соболєву, ні членам комітету від "Народного Фронту" (а там їх троє) зміни до статті 6 узурпаторськими не здалися. То ж, чому фракція Яценюка стала в позу тільки нині, не зовсім зрозуміло. Інший поганий знак для "НФ" - він опинився у меншості, адже інші політисили демонструють політичну прихильність до Президента.
Друге: якщо демарш був спробою тиску на "БПП" з метою добитися від президентської фракції підтримки деяких законопроектів "фронтовиків", то валити заради цього зміни до антикорупційного законодавства не зовсім вдала ідея, адже це у першу чергу б'є по іміджу "НФ". "Фронтовики" прагнуть, аби парламент підтримав їхній законопроект про заборону участі іноземців у телерадіоорганізаціях. Проти цього законопроекту виступає потужне лоббі з числа депутатів коаліції, позиція якого дивним чином збігається з позицією "Опозиційного блоку", який грудьми став на захист телеканалу "Інтер". Але і сьогодні законопроект Левуса-Висоцького-Величковича на голосування не ставився. Тому якщо мали місце торги, то свого "фронтовики" не вторгували. Принаймні поки що.
Момент третій, найочевидніший. Різкий коментар Антона Геращенка, який, по суті, звинуватив Президента у спробі узурпування влади, дає підстави вважати, що у "Народному Фронті" почали втілювати технологію "відкушування" електорату. Але якщо Ющенко і Тимошенко, борючись за повноваження, виносили конфлікт на публічний огляд, то "фронтовики" діятимуть хитріше. Яценюку зовсім непотрібно йти в прямий клінч з Порошенком та його командою. До того ж про сумні наслідки війни між урядом і Банковою попередив і американський посол Пайет. А ось влаштовувати демарші за будь-якої спроби Президента посилити свої повноваження - зовсім інша справа. Після Януковича питання посилення повноважень Президента сприймається суспільством болюче. На цьому "фронтовики" можуть заробити собі бали. Що ж до пропрезидентської команди, то їй варто зрозуміти, що без партії Яценюка не пройдуть зміни до Конституції. Тому не варто протискувати неприродні для парламентсько-президентської держави речі.
І, останнє. Приховані конфлікти у владі, приміром, ситуація навколо міністра Демчишина і його дивного контракту про поставки електроенергії до Криму, яку наразі намагаються спустити на гальмах, чи невдоволення президентськими кадрами на чолі Генпрокуратури і Нацбанку, дають підстави вважати, що команди Президента і прем'єра перебувають у стані "гібридної війни". Наче ніхто й не воює привселюдно, але й миру немає. Тому в перспективі ми станемо свідками розхитування "фронтовиками" президентського човна задля перетягування на свій бік електорату Порошенка та його блоку - а це, по суті, той же електорат, що й у "НФ" - та спроб ударів у відповідь з боку Банкової та "БПП" по човну Яценюка. Чи принесе це якийсь результат обом політичним силам? Ющенко і Тимошенко у 2010-му "потонули" разом.
