Звір революції. Для чого потрібен натовп
Жити поміж людських мас стало для нас настільки звичним, що часом буває дещо ніяково опинитися на самоті. Зрештою, в наш час протестів усамітнитися взагалі-то не завжди й випадає. Але чи бодай колись замислювалися ми над тим, що означає бути частиною юрби?
Французький лікар і дослідник східних цивілізацій Ґюстав Ле Бон почав вивчати "душу натовпу" ще понад століття тому, розкриваючи роль юрби в житті різних народів. Недаремно його розвідка вплинула не лише на політиків (Ленін, Гітлер, Муссоліні, Рузвельт), але й на мислителів (Фройд, Ортеґа-і-Ґасет). На думку Ле Бона, чи не найголовнішою ознакою доби (а це в багатьох випадках справедливо й для нашого часу) є переорієнтація від свідомої діяльності окремих індивідів до несвідомої дії натовпу. Ба більше, Ле Бон відмовляє натовпу в інтелектуальній спроможності. Може саме тому в давнину думку мас не поспішали брати до уваги. Та чи існувала бодай колись у юрби якась притомна думка?
Втім, голос натовпу в наші дні починає домінувати. Юрмища навчилися організовуватися, а їхні домагання дедалі стають більш визначеними. Нині божественне право мас остаточно витіснило божественне право королів. Досі маси були відомі тим, що тільки руйнували давні цивілізації. Тепер же, як і колись, володарювання гурби, наполягає Ле Бон, виказує варварську поведінку. Попри все, він указує й на позитивні ознаки натовпу, називаючи його чеснотливою та героїчною масою.
Харизматичні політики віддавна відчувають порухи народу. Так, Наполеон добре розумів психологію мас. Звідси й переконання, що юрбою не вдається керувати за допомогою правил, бо вона не розуміє приписів розуму. Як звучить відома приказка: "Весь світ не може бути розумнішим за Вольтера". Крім того, збіговище - то ж не просто зібрання індивідів. Незалежно від національності чи професії, в юрбі свідома особистість зникає, а натомість виникає колективна душа, яка, щоправда, носить тимчасовий характер.
Зборище часто-густо потрапляє під дію сильних емоцій. Іноді навіть шести людей вистачає, щоб утворився натовп. Однак, подібне формування завжди анонімне, а тому годі в нього вимагати будь-якої відповідальності. Кожна дія чи почуття в юрбі надзвичайно заразливі, може саме тому індивід так часто приносить себе в жертву колективу. Збіговиська швидше піддаються буйству, несамовитості, але також і ентузіазму та героїзму. Маси готові швидко йти на смерть заради торжества певного вірування або ідеї. До того ж, у натовпі дуже легко збудити сміливість заради слави й змусити заповзято воювати без хліба і зброї, як у часи Хрестових походів.
Імпульсивність, дратівливість, нездатність мислити, критикувати, збудлива чутливість - це лише деякі характеристики натовпу, в котрому дуже легко приживаються всі зовнішні зміни та збудники. Найбільшу жорстокість маси можуть дуже швидко перевести на рейки великодушності. Проте натовп не надто цінує життя. Тому організовано керувати ним надзвичайно важко. Всі його бажання є дуже пристрасними. Слово "неможливо" тут практично не існує. Найхарактернішим станом для великих сукупностей людей є очікування. До того ж, масова людина найчастіше мислить образно, не відділяючи суб'єктивне від об'єктивного.
Натовпу не обов'язково бути чисельним. Навіть найбільш високочолі науковці легко об'єднуються в юрбу. Та годі сподіватися від великих скопищ людей точних колективних спостережень. Вони цінують тільки загальні аспекти, скажімо, неканонічні зображення своїх героїв, як це було з міфічними чи релігійними персонажами: Гераклом, Буддою, Магометом. Крайність - це найпоширеніший стан юрмиська. Дурень, невіглас і заздрісник звільняються від усвідомлення свого безсилля, коли приходить відчуття грубої сили. Адже маси поважають тільки силу. Добро їх не дуже цікавить, оскільки вони вважають його формою слабкості. Симпатії мас завжди були на боці тиранів, які підкоряли собі людей. Та варто було володарям втратити силу, як вони одразу ж потрапляли в категорію слабодухів.
Великі юрмища вчиняють переважно консервативно. В їхніх діях украй легко побачити тенденції до вбивства чи злочину. Втім, здатні вони й до найбільшого безкорисливого вчинку. Людським масам притаманна суперечливість думки. Та не можна сказати, що натовп узагалі не мислить. Навпаки, йому властиві міркування, але ґрунтуються вони радше на асоціаціях. Судження в масах завжди є результатом нав'язування й ніколи не обговорюються. Тільки образи захоплюють масову людину, а її свідомість не витримує складнощів і проблем. Їй завжди потрібні цілісні образи. Не так факти збуджують народну уяву, а те як вони розподіляються в ній.
Що ж, той, хто володіє мистецтвом справляти враження на маси - вміє ними керувати. Бо ж переконання мас часто обертаються сліпим підпорядкуванням. Юрба звикла довіряти магії сильних слів, які відіграють роль відповідних сигналів. Чи зволимо ми, знаючи це, цілковито розчинитися в натовпі?
