Юрій Єхануров: В Україні потрібно проводити вибори кожні два роки

"ДС" Вірите, що Україна може вирватися із пострадянської розрухи і піти вперед?

Ю.Є. Після 14-го року ми живемо в іншій країні. За даними соцдосліджень, маємо лише 5% людей, які бачать себе у СРСР чи у Росії. А 80% громадян, критична маса, підтримує західний і цивілізаційний шлях розвитку країни. Цього вже нічого не змінить. Щодо організаційних питань. В ЄС не так і просто: міграційна політика, конкуренція ЄС з Америкою, митне протистояння і це теж матиме серйозні наслідки. США хоче отримати експорт в Європу свого газу, який є дорожчим за російський, але наткнулись на проблему проекту "Північній потік-2". Можете не сумніватися, що німці грають там основну роль. Проросійські настрої у Німеччині і Франції, вихід Британії із ЄС, яка традиційно підтримує нас. У нас будуть важкі стосунки із ЄС. І це тільки їх початок.

Найближчим часом європейські фермери полізуть на стінку і будуть боротися проти нас. Я був вражений, як наші аграрії швидко заповнили всі квоти! Це означає, що буде протистояння, хоча це і вважається нормальною конкурентною боротьбою. З іншого боку Африка - наше законне місце, де можемо продавати свою продукцію практично в необмеженій кількості. Свого часу намагався продавати наше зерно арабським країнам, але нам весь час казали, що у нас низький склад клейковини. Тепер беруть все. 

В умовах консенсусної демократії, коли для рішення потрібна згода всіх членів ЄС, буде складно добитися чогось на конкурентних умовах. Україна - велика держава і як конкурент ми не потрібні багатьом європейцям. Найбільші проблеми у нас у відносинах з Францією, Німеччиною і Нідерландами. Із цими трьома країнами потрібно активно працювати, аби їхня громадськість розуміла, що українці нормальна, розвинена нація, люди, які здатні щось робити. Я не вірю, що в найближчі роки ЄС процвітатиме і буде медом намащеним місцем. 

ДС" Чим можемо зацікавити Францію, Нідерланди і Німеччину?

Ю.Є. Німеччина на рівні уряду, еліти дуже добре знає Україну. Проблема, що нас визначили як аграрну країну і резерв фахівців. Зараз цікавляться нашими IT-фахівцями. Нашим локомотивом має стати оборонно-промисловий комплекс. Тоді зможемо стати на рівні з ЄС по якимось напрямкам. Колись був із візитом в Данії і в неформальній обстановці запитав у їх міністра оборони про реальні проблеми. Він розповів про складнощі у перевозці пального в Гренландії. Витрачають на це три місяці. Я запропонував український варіант. На початку квітня 2009-го року ми реалізували проект "Козаки на кризі". Наші два літаки доставили їм це пальне за 2 тижні. Ми вмонтувалися в країну НАТО і стали їм потрібні. Проект працює досі. Пізніше таку ж допомогу у перевозці військових вантажів запропонували і країнам Прибалтики. Це наша ніша! 

"ДС" В період масової приватизації ви очолювали ФДМУ. Як дивитесь на цей досвід з висоти 20 років?

У ФДМУ я прийшов у серпні 1994-го року. Приватизація вже йшла. Проблема стояла тільки в тому, що закони є, плани є, але не виконуються. Я вважав, що в першу чергу треба створити дрібного власника. Майже всі фракції парламенту були "за". Комуністи сказали, що голосувати "за" вони не можуть, але й проти теж не будуть. За рік приватизували біля 30 тис підприємств.

Для мене найбільшим враженням була Одеса. Коли я приїхав перед приватизацією, центр був темним. А вже на початку 1996 року горів огнями. Запрацював приватний сектор, магазини, кафешки. Малу приватизацію ми зробили. Стосовно сертифікатної приватизації, треба було придумати як пришвидшити процес. Тоді були тільки рахунки в банках і ми видали 47 млн сертифікатів, щоб люди тримали щось у руках. За 2,5 місяці по всій Україні створили центр сертифікатних аукціонів. Коли почалася індивідуальна приватизація, я захотів піти з Фонду.

Я розумів політичні аспекти і на наступні вибори не хотів бути заручником катавасії, яку підняли б комуністи. Мене змушені були б здати. Я прийшов до Кучми, він сказав, що про мене думає такими словами, які не можна друкувати, але призначив міністром економіки. Але ми виконали завдання - створили дрібного власника. Звичайно, нам треба було йти шляхом Чехії - продавати. Але хотілося все роздати. Це дало можливість тим керівникам, в яких була голова на плечах, стати новими великими власниками. Але знайшлись спритні люди, які біля універмагу "Україна" скуповували акції. А знаєте як наш народ? Продав їх за $10, а потім кричав, що його обманули. Точно як і зараз з землею. Мовляв, я то продала, але я не знала, що так дешево! На жаль, народ нічому не навчився.

"ДС" Як оцінюєте економіку України?

Ю.Є. Є індекс глобальної конкурентоспроможності. В 2016 році Україна зайняла 81 місце з 138 країн. Це місце, яке нашій країні визначили фахівці. В середньому світова економіка росте на 3-4%. Країни, що розвиваються, до яких і нас відносять, дають 4,5-4,8% зростання. Якщо не враховувати наше падіння 2014 року, то непогано виглядаємо з нашими 2,1%. Я категорично проти, щоб фарбувати все чорними фарбами, але те, що нема чим пишатися - це правда. По-перше, головна тема - наші відносини із міжнародними фінансовими організаціями. Якщо у нас нема міністра фінансів, тоді хто із нами взагалі розмовлятиме? По-друге, - відсутня робота по взаємодії НБУ і уряду. Як можна прожити тиждень, щоб прем'єру не зустрітися з головою НБУ?

"ДС" НБУ дав прогноз, що без міжнародної допомоги гривня здешевіє до 40/$...

Ю.Є. До виборів підійдемо гарно. Платежі за зовнішній борг виплачуватимуть, але будемо проїдати золотовалютні резерви.

"ДС" Україна може наздогнати, скажімо, Польщу?

Ю.Є. Якби можна було в Україні, що два роки проводити вибори, ми би швидше могли змінити правлячу верхівку. Тоді у вибори не вкладатимуться такі шалені гроші. А то там наче медом намащено. Недоторканість, можливість ручного управління процесами... Є велика надія на децентралізацію і те, що територіальна громада працюватиме більш ефективно. Завдяки особисто Гройсману місцеві органи влади мають кошти. Проте утворено трохи більше третини територіальних громад. Українцям важко домовитися один з одним. Районні держадміністрації - гальмо наших реформ. Вони потрібні тільки для президентських виборів. До влади в територіальних громадах мають прийти представники малого і середнього бізнесу, які і наповнюватимуть бюджет. Прозорість на місцевому рівні значно вища. Там видно, що дружина начальника купує в магазині і куди їздить.

"ДС" Чому реформи такі повільні?

Ю.Є. Ось територіальна громада, з декількох сільрад і виявилося, що шмат землі із лісом нікому не належить. Тепер мудрий голова обладміністрації разом з головою райадміністрації мають вирішити, кому він належатиме. От і торгуються. В усьому, що відбувається, треба бачити шкурну зацікавленість конкретних людей.

"ДС" Є вірогідність дефолту?

Ю.Є. Ні, цього не буде. У нас досвідчений президент, який був головою ради НБУ, міністром економіки, головою бюджетного комітету - він домовиться. Наша орієнтація на США - теж дасть свій результат.

"ДС" Українці готові змінювати своє життя і ставити відповідальними?

Ю.Є. В Україні нині менше 30% сільського населення. Через 30 років буде максимум 20%. Процес урбанізації зачепить і нас. Територіальні громади змушені будуть об'єднатися. Ті, хто не хочуть зараз приєднуватися до обласних центрів - просто недолугі. Майбутнє за урбанізацією. Хоча із нас хочуть зробити аграрну країну, але завдяки містам і ОПК ми будемо країною, яка щось може.

"ДС" З Росією варто торгувати?

Ю.Є. Тільки тоді, як там зміниться режим і нам повернуть наші території. Хоча між нами весь час будуть економічні стосунки і минулий рік показав, що товарооборот зростає. Прагматичний народ крутиться.

"ДС" Україна цікава країнам Сходу?

Ю.Є. Китай нас навіть не бачить на карті Шовкового шляху. Слабенько ми там виглядаємо. Ми погані гравці на світовій карті, у нас просто ніяке МЗС. За великим рахунком Російська імперія зародилася на Подолі, в Києво-Могилянській академії. Імперський проект з'явився у 1721 році завдяки тодішнім українцям. Зараз ми шукаємо розумних українців, які зроблять Україну. І вони теж є. Просто їх поки ще не чують.

Юрій Єхануров, 69 років, політичний діяч та професор економіки

Народився в селі Белькачі, що в Якутії, батько - робітник, мати - вчителька.

У 1963-му закінчив Буйську восьмирічну школу і в тому ж році у віці 15 років переїхав до Києва. Через 4 роки закінчив з відзнакою Київський будівельний технікум за спеціальністю "технік-будівельник". Пізніше вивчися на економіста в Київському інституті народного господарства.

У 1984 році Єхануров отримав вчене звання кандидата економічних наук, захистивши кандидатську дисертацію на тему "Підвищення ефективності капітальних вкладень в будівництво". Згодом, в університеті імені Тараса Шевченка у 1992 році Єханурову присвоїли звання доцента кафедри теоретичної та прикладної економіки, а у 2004 році - вчене звання професора кафедри теоретичної та прикладної економіки. Кар'єру розпочав у 1967-му на заводі залізобетонних виробів тресту "Київміськбуд № 4".

Пройшов шлях від майстра до директора заводу. У 30 років став керуючим трестом "Київміськбудкомплект". Починаючи з 1990-их Єхануров обіймав різні керівні посади, пов'язані з формуванням державної політики, насамперед в економічній сфері. Був заступником голови Київської міської адміністрації, заступником Міністра економіки України, головою Фонду державного майна України, головою Держкомпідприємництва України.

Працював в уряді Віктора Ющенка, першим заступником Голови Адміністрації Президента України. 1 квітня 2005 тодішній президент України Віктор Ющенко призначив Юрія Єханурова головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а 8 вересня 2005 виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України. А далі - прем'єром.

У 2007 році після дострокових виборів Верховної Ради був призначений міністром оборони. У 2009 році опинився в центрі війни між Президентом Ющенком і прем'єром Тимошенко і разом з міністром закордонних справ Володимиром Огризком був відправлений у відставку. До 2010 року працював першим заступником Голови Секретаріату Президента України Віктора Ющенка.