Вадим Денисенко: Похорон Мотороли як розвага для плебсу

Донбас завжди був і залишається колективістським, патерналістським заповідником. Чи був для них Моторола героєм? Я можу стверджувати, що ні. В своїй масі, донеччанин - це той тип людей, який завжди підтримує діючу локальну владу. Чим більше він кричить, що його на коліна не поставиш, тим нижче він гне голову перед червоним директором.

Моторола для жителя Донецька - це просто підтип свого пацана, не героя, не дебіла і психопата, а просто підтип свого пацана, який кудись прорвався. Він продовження Стаханова, про якого всі знали, що він за фрукт, але готові були грати за правилами влади.

Чого з'явилися черги? Перш за все через рознарядку. Помітьте, як мало квітів у руках у людей? Ви бачите сльози на очах? Ні, похорон Мотороли - це підвид організованої демонстрації, після якої можна бухнути. Це така собі колективна розвага.

Інша причина появи черг - страх. Справа в тому, що містом ширилися чутки, що той, хто не піде на похорон буде викликаний на підвали.

А тепер найважливіше - чи втратили ми Донбас? Частково так, але коли ми зараз посипаємо голову попелом і кричимо, що влада нічого не робить, треба зрозуміти дві прості речі: за Донбас доведеться воювати і він стане нашим лише тоді, коли ми матимемо купу грошей для цієї реінтеграції. При чому ці гроші ми будемо забирати у інших територій.

А тому на похорони цього виродка не треба звертати увагу. Бережіть нерви і не рефлексуйте.