Не про парад. Росія-2026: як будуть розвиватися політичні процеси

Зараз, за моїми особистими спостереженнями, в Росії відбувається два тектонічних зсуви:

1. Практично всі в Росії усвідомили і артикулюють одну важливу тезу: війна триватиме доти, доки живий Путін. Це важливий зсув в свідомості на фоні того, що війна є непопулярною, є страх мобілізації й очікування нової війни в Балтиці. 
2. Цей транзит, якщо ширше, іде наступним чином: нас всі бояться (2021); ми швидко переможемо (2022-24); щось іде не так (2025); війна буде тривати стільки, скільки буде живим Путін (2026). Далі йде розвилка — або народ ламають, або він починає отримувати певну субʼєктність. Що важливо, цю субʼєктність відчувають завжди еліти, які також можуть дещо по-іншому почати себе поводити. 
3. Разом з цим відбувається транзит частини лоялістів та індиферентних в сторону опозиційності до Путіна. Я вважаю, що до кінця 2026 року ми будемо мати ситуацію 50 на 50 в питанні підтримки Путіна. Останні вибори Путіна показали, що рівень його реальної підтримки склав 71-72% (ми тоді робили нашу соціологію). Це пікове значення його реальної підтримки. Іншими словами, в Росії приблизно третина населення плюс-мінус є опозиційною до Путіна. До кінця 2026 року, повторюся, якщо виходити із сьогоднішніх вводних, реальна кількість прихильників і противників Путіна зрівняється. Точніше, ця модель буде умовно такою: 50% за, 40% проти і 10% говоритимуть, що вони поза політикою. Як виглядатиме ця опозиція? Вона буде розділена між лібералами та ура-патріотами.
4. Вже зараз влада спробує купити ура-патріотів участю в політиці. Вже є напівофіційна заява про те, що 20% Думи буде віддано учасникам війни. Більше того, "Єдина Росія" не забирає на себе монополію на ветеранів, а самі ветерани пройдуть через різні партії, проте без створення партії ветеранів. І найголовніше: говорити про те, що це каналізує перехід ура-патріотів у потрібний для влади формат, поки зарано. Система не готова до повернення мільйона людей з армії. І поки весь цей процес — це війна між Кірієнком (відповідальний за всю внутрішню політику) та Білоусовим (міністр оборони) за те, хто буде головним по ветеранах. Білоусов тут, безумовно, не самостійна фігура, а просто фронтить групу силовиків, які хочуть обмежити роль Кірієнка у внутрішній політиці. Думаю, в результаті Путін якісь повноваження забере в Кірієнка, але залишить систему внутрішнього конфлікту між цими гравцями. Але, що важливіше: ця модель, як мінімум, на цьому етапі не усуває широкої опозиційності до Путіна і не дозволяє, поки що, маргіналізувати велику частину ура-патріотів. Їм буде тісно в межах нинішньої політичної моделі, яка буде реалізована в наступній Думі з мінімальними косметичними правками. Більше того, як би це парадоксально не звучало, але лише мінімальна частина ура-патріотів хоче безкінечної війни Путіна.
5. Ліберали несподівано отримали нове обличчя: Боню. І, схоже, влада спробує й надалі їх маргіналізувати страхом та бонями. Але минулі вибори показали шалений запит навіть на нікому невідомого кандидата в президенти і друга Кірієнка Надєждіна, якого влада змушена була зняти з виборів. Звичайно, зараз ніхто не дасть створити ліберальну партію. Але ці люди навчилися жити паралельно з владою і будуть чекати свого часу. Новонавернені ліберали-опозиціонери будуть такими ж тихими, як і їх старші товариші. І чекатимуть свого часу. 
6. Як би це парадоксально не звучало, але смерть режиму багато в чому буде залежати від того, чи обʼєднаються ці дві опозиції в якійсь розумній перспективі. 
7. Режим не може не реагувати на все те, що зараз відбувається внизу. При цьому єдина форма реакції, яку розуміє режим — закручування гайок і репресії. А це в свою чергу прискорить розрив між народом і владою. При цьому нам варто розуміти: зменшення підтримки Путіна не означає, що народ готовий до поразки в тому значенні, як вони її розуміють.