Пів зими без відключень світла. Чому варто готуватися до поганих новин
Попри всі труднощі, Україна пройшла екватор зими без відключень електроенергії внаслідок ворожих атак. Але ще можуть бути погані новини, і до них варто готуватися
Станом на сьогодні можна констатувати, що масованих російських атак на енергетичний сектору не було. Точніше так: масованих уражень від повітряних атак не було, бо ми просто не маємо інформації про те куди були спрямовані ті всі сотні дронів та ракет. Цей факт, а також збільшені можливості імпорту електроенергії дали можливість уникати відключень внаслідок атак, попри те, що в енергосистемі зараз суттєвий дефіцит потужностей та відсутні резерви.
Однак ми дуже "умовно" пройшли піки без відключень. Нам допомогли природні непрогнозовані чинники — рекорди виробництва гідроелектростанціями та відключення деяких регіонів внаслідок негоди, а отже, фактичне споживання було меншим.
Проте обстріли та ураження траплялися. Найбільше постраждала прифронтова Курахівська ТЕС. Чесно кажучи, десь після 10 обстрілу я вже втратив лік, скільки їх було по сьогодні. Персонал станції — безумовно люди сталевої волі, сміливість та відданість яких, навряд чи можемо осягнути повною мірою.
Інколи допомагали й тривоги, під час яких люди ідуть в укриття і скорочують споживання.
Проте хороші новини в минулому не означають, що немає ризику поганих новин у майбутньому, у другій половині зими. Головний диспетчер енергосистеми Віталій Зайченко в інтерв'ю "Економічній правді" висловив переконання, що ворог все ж готується до обстрілів енергосистеми, а отже, й ми повинні бути готовими.
Звісно, що пізніше ворог почне, то менше часу ми будемо з відключеннями. Адже з настанням весни (а може й раніше, як це було минулого року) різко зросте виробництво сонячними електростанціями, які компенсуватимуть скорочення генерації потенційно пошкодженими обʼєктами.
Інша справа, що після цієї зими буде нова. І нам не відомо, як довго триватиме війна і скільки буде повітряних атак ворога. Як би нам радісно не повідомляли про зростання дозволених обсягів перетоків із Європою, ми не можемо сподіватися лише на імпорт у покриттях піків та дефіцитів. Потрібно відновлювати пошкоджені і будувати нові сучасні потужності на заміну знищеним. І йдеться, зокрема, про малопотужну та розосереджену генерацію.
Особливо гостро стоїть потреба високоманеврових газових пікових потужностей, які дадуть можливість збалансовувати енергосистему в піки, коли ледь не кожного холодного дня нам катастрофічно бракує електроенергії. В періоди пікових холодів і на аварійну допомогу із сусідніх країн складно розраховувати, адже й там енергосистема може працювати на межі можливостей і вільних потужностей.
Чому нових сучасних потужностей досі бракує? Відповідь не у площині воєнних ризиків. Просто на ринку зростають борги, але не ринкові стимули. А інвестиційний клімат формується не з трибун конференцій у Лондоні чи Лугано, а кропіткою працею всередині країни та в умовах захищені інвестицій.
Ми, безумовно, пройдемо другу половину цієї зими. Інше питання: як ми переживемо усі наступні?
