Пожежа в Гадячі й "прожектор" Банкової: навіщо Зеленський розбурхує тему антисемітизму

Вогонь практично знищив головну будівлю: вигоріли синагога, кухня, трапезна та інші приміщення. Люди не постраждали. Причина пожежі поки офіційно не встановлена – слідчі розглядають різні версії, зокрема можливу несправність електропроводки. Збитки попередньо оцінюють у мільйони доларів. Але справа не тільки і не стільки у фінансовому питанні.

Бо згоріла будівля – не просто культова споруда, а важливий символ. Комплекс розташований біля могили рабина Шнеура-Залмана з Ляд – Альтер Ребе, засновника руху Хабад. Для хасидів Гадяч є одним із головних місць паломництва у світі: щороку сюди приїздять близько десяти тисяч людей. Після десятиліть радянського забуття центр відродили як великий комплекс із синагогою, готелем і приміщеннями для паломників. Тепер значну його частину доведеться відбудовувати з попелу.

Ще раз зафіксую: ми не знаємо причини пожежі достеменно. Немає офіційної інформації щодо підпалу, тим більше антисемітського мотиву. Слідство має перевірити всі версії. Наскільки об’єктивною буде ця перевірка, і чи не будуть приховуватися її результати – побачимо найближчим часом.

Але інцидент у Гадячі змушує поставити запитання: чи не є ця пожежа першим результатом нещодавно підписаного Зеленьским законопроекту, яким влада витягла на політичну сцену тему антисемітизму та демонстративно виокремила одну громаду в законі, який мав однаково захищати всіх?

Два слова після чотирьох років мовчання

14 квітня 2026 року Володимир Зеленський підписав Закон №2037-IX — колишній законопроєкт №5110. Його назвали запровадженням кримінальної відповідальності за антисемітизм. Насправді документ лише додав до статті 161 Кримінального кодексу два слова: "прояви антисемітизму".

Промовистий і політичний родовід документа. Першим у переліку ініціаторів значиться Максим Бужанський – депутат з виразним проросійським шлейфом, який досі демонстративно комунікує російською, а раніше просував відтермінування переходу російськомовних шкіл на українську. І саме він стоїть першим під законом про "боротьбу з антисемітизмом".

Стаття 161 і без цієї вставки карала за розпалювання національної, расової та релігійної ворожнечі, приниження національної гідності й дискримінацію. Тобто антисемітські заклики, напади та обмеження прав євреїв уже були злочином. Крім того, ще 2021 року Зеленський підписав окремий закон, який визначив поняття антисемітизму, заборонив його прояви та передбачив відповідальність.

Отже, Банкова не закрила правову порожнечу. Вона гучно криміналізувала те, що вже було криміналізовано. Причому за ініціативи "захисників російської мови".

І ще одна ключова деталь. Верховна Рада ухвалила цей закон 15 лютого 2022 року, а 21 лютого направила його Президенту. Зеленський повернув документ із підписом 14 квітня 2026-го – через 1513 днів.

Стаття 94 Конституції дає Президенту п’ятнадцять днів: підписати закон або повернути його парламенту з пропозиціями. Зеленський перетворив 15 днів на чотири роки. Без вето та жодних пояснень. Закон просто лежав у президентській шухляді, доки на Банковій не вирішили, що настав його політичний час.

Це вже не законодавчий процес, а відверте правове свавілля, тепла лампова диктатурка: потрібний закон можна дістати через чотири роки, непотрібний – тримати ще чотири. Конституція для цієї влади вкотре виявилася не Основним Законом, а меню, з якого найвеличніший лідер вибирає зручні пункти.

Захист, схожий на намальовану мішень

Антисемітизм – зло. Єврейська громада має право на безпеку, гідність і захист. Але такі самі права мають українці, киримли, поляки, болгари, румуни, угорці, роми, вірмени та всі інші громадяни.

Тоді чому в універсальній статті про рівноправність окремо назвали лише один різновид ненависті? Де тоді згадка про українофобію, яка під час російської агресії має криваві багатотисячні наслідки? Де антиромська ненависть чи ненависть до киримли?

Конституція проголошує рівність громадян перед законом. Якщо влада вважає, що одна група потребує особливого захисту, вона повинна пояснити, якої норми бракувало, чому стара не працювала і які факти вимагали саме такого рішення. Жодного переконливого пояснення немає.

Натомість влада поводиться так, ніби на темному стадіоні спрямувала всі прожектори на одну групу людей та оголосила: саме вони потребують особливої опіки. Вони, а не ви. У виснаженому війною суспільстві такий "захист" може бути сприйнятий частиною громадян як привілей. А захист, схожий на привілей, ризикує перетворитися на намальовану державою мішень.

Відповідальна влада знижує температуру. Безвідповідальна або зловмисна – вмикає прожектор, створює відчуття нерівності, а потім урочисто обіцяє захищати тих, кого сама ж виокремила.

І тут виникає вже не риторичне, не полемічне, а виключно правове питання: а чи не містить така політика ознак того самого свідомого розпалювання національної ворожнечі, з яким нібито бореться Банкова?

Подарунок Росії

Росія роками бреше про нібито "нацистську" та "антисемітську" Україну. Власне, це – ідеологічна база, яку Кремль "впарює" світу. Саме цією вигаданою "денацифікацією" Кремль виправдовує війну на знищення українців.

Україна ж спростувала цю брехню самим своїм життям. Дослідження Pew показало, що лише 5% українців не хотіли б бачити євреїв громадянами своєї країни – це, увага, був найнижчий показник серед 18 держав Центральної та Східної Європи. У 2019 році українці обрали Президентом громадянина єврейського походження – яким чином ще довести, що українці не антисеміти? Моніторинг Асоціація єврейських організацій та общин України (Ваад) зафіксував у 2025 році п’ять випадків антисемітського вандалізму та один випадок насильства.

Тож навіщо? Нічого ж нового. Розділяй та володарюй. Не питай хто такий Вова в Династії – обговори краще тему – обговори краще тему єврейської змови. І дзеркально – маєш претензії до Вови та Міндіча – так може ти антисеміт? З будь-якого боку зручний інструмент. Причому найвеличніший лідер публічно висловлює недовіру і зневагу власним виборцям, тим самим сакраментальним 73%, вбачаючи в них таємних антисемітів, від яких потрібні додаткові запобіжники.

Найсмішніше, що Зеленський сам визнав політичну, а не правову логіку рішення: в інтерв’ю Лорі Лумер він назвав синагоги, меморіали Голокосту та закон проти антисемітизму (як зазвичай змішалися в кучу коні, люди) "відповіддю України" Путіну, а закон – одним із найсуворіших у Європі. Така показова "відповідь" не спростовує російський міф, а лише дарує Кремлю новий пропагандистський кадр: печерних українців потрібно додатково утримувати від погромів окремим законом.

Вважаю, що по-перше це ганьба, а по-друге – злочин.

Час відповідати

Закон №2037-IX, на мою думку, має ознаки конституційного дефекту: Президент грубо порушив прямо встановлений строк його підписання. Остаточну відповідь щодо конституційності може дати лише Конституційний Суд. Навіть дискусія про продовження президентських повноважень після спливу п’ятирічного строку цього не змінює: стаття 108 не скасовує статтю 94, а воєнний стан не перетворює 15 днів на 1513.

Я вважаю, що своїми діями Зеленський не бореться з національною ворожнечею, а сам її розпалює: штучно виокремлює одну громаду, створює відчуття нерівності та провокує протиставлення громадян за національною ознакою.

Саме у зв’язку з цим я подаю заяву до Офісу Генерального прокурора з вимогою перевірити дії Зеленського на наявність ознак правопорушення, передбаченого статтею 161 Кримінального кодексу України. Правову оцінку мають дати слідство і суд, і правовий статус Зеленського не може бути підставою навіть не перевіряти викладені факти.

Пожежу в Гадячі треба розслідувати без політичних фантазій, а зруйнований центр – відбудувати. Єврейська громада має почуватися не гостем, декорацією для промов чи об’єктом владної опіки, а рівноправною частиною українського народу.

Саме рівноправною – а не виставленою владою під прожектор.

Завдання глави держави – єднати країну. Але Зеленський, чий п’ятирічний строк повноважень сплив, діє так, ніби разом із ним зникли й конституційні межі. Якщо Банкова під штучним та зловмисним приводом боротьби з ненавистю розділяє громадян та ігнорує Основний Закон, маємо нагадати: Конституція захищає всіх однаково – зокрема й від узурпації влади. І порушення Конституції стануть предметом розслідування та будуть покарані – рано чи пізно. Думаю, чекати не довго.