Дрони, зима та інвестиції. Яких помилок потрібно уникнути новому уряду України

Всі чогось чекають: більшість закінчення війни, зростання пенсій і зарплат, дехто навіть і декриміналізації порно – кожному своє. Вийшло навіть символічно: один уряд відправляли – другий призначали під ритми декриміналізації порно. Головне завдання нового уряду - примножити те, що було позитивним і не повторити помилок попередників. Питання про черговий уряд завжди вселяє нові надії на краще, або ще більш примножує песимізм. Попередній Кабмін довів здатність підтримувати функціонування держави, але не зміг запропонувати переконливого механізму її економічної трансформації.

Що одержує новий уряд

Попередній уряд можна вважати офісом без повноцінного політичного мандата. Уряд не повинен працювати без затвердженого парламентом політичного контракту. Це не робить його рішення незаконними, однак без схваленої програми розмивається відповідальність: парламенту складніше вимагати виконання конкретних індикаторів, а уряд може наприкінці каденції самостійно визначати, що вважати своїм досягненням. Проблема стала ширшою за один документ. За сьогоднішньої моделі зміна прем’єра мало що дає, якщо новий глава уряду також не отримує достатньої автономії, кадрових повноважень і можливості координувати міністерства. Тому каденція нового уряду буде насамперед тестом не персональних якостей, а здатності Кабінету Міністрів бути урядом, а не виконавчим секретаріатом. Цей тест попередній уряд не пройшов. Це урок і для наступного уряду — чи це буде Кабінет міністрів України чи Виконавчий офіс (ВО).

Назвати уряд Свириденко безрезультатним було б несправедливо. За даними Міністерства фінансів, у 2025 році доходи державного бюджету становили 3,84 трлн грн, на безпеку й оборону було спрямовано 3,83 трлн грн, або 42,9% ВВП. Соціальні зобов’язання виконувалися, пенсії були проіндексовані на 11,5%, а фактичний дефіцит бюджету виявився нижчим за граничний показник, встановлений законом. У фінальному звіті Кабінет Міністрів відніс до своїх результатів залучення $47,8 млрд міжнародної фінансової допомоги, погодження нової програми МВФ на $8,1 млрд, виконання 86 заходів Ukraine Facility та відкриття переговорів із ЄС за двома кластерами. Це важливі досягнення переговорної й фінансової команди уряду. Без зовнішнього фінансування Україна не змогла б повноцінно функціонувати. 

Пріоритети для дій

Новому уряду потрібно сконцентруватися на пріоритетах.

В першу чергу позитивним результатом стало розширення українського оборонного виробництва. Це потрібно примножувати. За урядовими даними, частка зброї українського виробництва на фронті досягла 60%, а українських безпілотних систем — 95%. Було також запроваджено механізм контрольованого експорту озброєнь за умови пріоритетного забезпечення українського війська. Ці показники потребують незалежної деталізації, проте загальний розвиток оборонно-технологічного сектору беззаперечний. Новому уряду треба зберегти керованість держави в умовах надзвичайного тиску. Проте збереження функціональності — це необхідна умова існування країни, а не достатня умова її розвитку.

По друге – залучення фінансових ресурсів для розвитку країни. Найсильнішою стороною попереднього уряду була здатність залучати й розподіляти ресурси. Але в першу чергу – це заслуга Президента. Найслабшою — створювати умови для їх самостійного відтворення всередині країни. Це має взяти на озброєння Новий Уряд. У 2025 році реальний ВВП України зріс лише на 1,8% після 3,2% у 2024-му. У першому кварталі 2026 року економіка вже скоротилася на 0,6% у річному вимірі та на 0,7% порівняно з попереднім кварталом. НБУ прогнозує на весь 2026 рік зростання лише на 1,3%, а ОЕСР — приблизно на 1%. Частину слабких результатів 2025 року уряд Свириденко успадкував, оскільки був призначений у середині року. Скорочення на початку 2026-го також значною мірою пояснюється російськими ударами та енергетичним дефіцитом. Але загальна картина свідчить: економіка залишилася в режимі дорогого виживання, а не структурного відновлення.

По третє – активізувати зовнішньоторговельну діяльність, у першу чергу — диверсифікувати експорт. Особливо показовим є зовнішній сектор. У 2025 році дефіцит поточного рахунку подвоївся — із $16,9 млрд до $33,4 млрд, або 15,6% ВВП. Дефіцит торгівлі товарами та послугами збільшився до $59,2 млрд. Експорт зменшився на 4,4%, тоді як імпорт товарів зріс на 16,8%, передусім через закупівлю машин та обладнання. Значна частина цього імпорту була необхідною: Україна купувала енергетичне обладнання, паливо, техніку та продукцію для оборони. ОЕСР оцінює, що вартість імпорту машин і обладнання у 2025 році зросла на 36%, переважно для енергетичного та оборонного секторів. Але саме необхідність масово імпортувати засоби відновлення демонструє слабкість власної виробничої бази. 

По – четверте – залучення інвестицій. Чистий приплив прямих іноземних інвестицій у 2025 році становив лише $1,7 млрд, тоді як 85% припливу капіталу за фінансовим рахунком забезпечив державний сектор — переважно кредити міжнародних партнерів. НБУ також встановив, що 38,3% припливу ПІІ у 2025 році без урахування реінвестованих доходів становили операції повернення українського капіталу через іноземні юрисдикції, а ще $0,4 млрд припало на перетворення боргів підприємств на капітал. Маємо ситуацію, при якій попередньому уряду вдалося підтримувати довіру державних кредиторів і донорів, але не вдалося досягти аналогічної довіри приватного інвестора. Це принципово різні результати. 

"Зроблено в Україні": корисна підтримка замість реіндустріалізації

По – п’яте. Вироблення ефективної політики нової індустріалізації України. Головною економічною вітриною залишалася політика "Зроблено в Україні". За урядовим звітом, її внесок у зростання ВВП у 2025 році становив 0,95 відсоткового пункту. У межах програми "5–7–9%" було видано 21 тис. кредитів на 101 млрд грн, а в індустріальних парках збудовано або будувалося 37 заводів. Розширювалася локалізація державних закупівель, було запущено окремі механізми страхування воєнних ризиків. Ці інструменти допомагали підприємствам зберігати ліквідність, підтримували внутрішній попит і частково компенсували воєнні ризики. Проблема в тому, що набір програм підтримки так і не став повноцінною промисловою політикою. Промислове виробництво у 2025 році скоротилося на 2,4%. Переробна промисловість показала невелике зростання на 0,9%, однак воно не компенсувало падіння видобування та енергетики. У січні–травні 2026 року промисловий випуск усе ще був на 0,2% нижчим, ніж за відповідний період попереднього року.

Держава кредитувала підприємців, а також повертала частину вартості українських товарів і підтримувала індустріальні парки, але не сформувала зрозумілої системи секторальних пріоритетів. Не було завершено технологічного аудиту країни, не з’явилися потужні секторальні фонди розвитку, не запрацювала цілісна система локалізації критичних компонентів, а програми державних закупівель не були повністю підпорядковані завданню створення нових виробничих ланцюгів.

Системна альтернатива передбачає Національну стратегію реіндустріалізації, спеціалізовані інститути розвитку, секторальні фонди, технологічний аудит, промислові кластери та поєднання закупівель, освіти, науки й інфраструктури навколо пріоритетних виробництв. Саме такий порядок денний сформульовано в концепті нової промислової політики, однак за каденції попереднього уряду він не перетворився на завершену державну систему. Тому "Зроблено в Україні" має стати механізмом зміни структури економіки.

По-шосте — енергетична безпека країни. Підготовка і проходження зими має стати головним пріоритетом. Попередньо було відновлено 4,2 ГВт генеруючих потужностей, відремонтовано ще 11,8 ГВт і введено в експлуатацію 1,8 ГВт нової генерації. Понад 35 млрд грн спрямували на допомогу населенню, громадам і бізнесу. Цю роботу не можна применшувати. Енергетики та бізнес справді втримали систему під безперервними російськими атаками. Але фактична ціна проходження зими ставить під сумнів урядову тезу про перехід від кризового реагування до системної перебудови. Новому Уряду на це треба звернути особливу увагу.

У січні та лютому 2026 року попит на електроенергію приблизно на 30% перевищував доступну пропозицію. За пікового споживання 16,4 ГВт країна могла виробити лише 12,3 ГВт та імпортувала електроенергію. За опитуванням, наведеним Reuters, відключення позначилися на 80% підприємств. Окремі великі виробники повідомляли про скорочення випуску до 50%, а недоотримані бюджетом у січні податки й митні платежі уряд оцінював приблизно у 12 млрд грн. Головна відповідальність за цей дефіцит лежить на Росії, яка системно руйнує українську енергетику. Проте уряд має сферу свої відповідальності.  Кабмін допоміг системі вистояти, але не встиг зробити її достатньо децентралізованою і стійкою. Це важливий результат, однак не завершена реформа, яку потрібно довести до логічного наслідку.

Євроінтеграція: технічний поступ і політичні суперечності

По-сьоме — збереження європейського курсу. Виконання заходів Ukraine Facility, відкриття переговорних кластерів, адаптація законодавства і домовленості про довгострокове фінансування підтримували зв’язок між економічною стійкістю та майбутнім членством у ЄС.    У даний час європейська інтеграція просувалася технічно, але інституційна поведінка влади часом суперечила самій суті європейських критеріїв.

Соціальна політика: виконання зобов’язань, а не зміна моделі

По — восьме – нова соціальна політика та створення цілісної політики людського капіталу. Попередній Уряд забезпечив соціальні виплати, індексацію пенсій, підтримку внутрішньо переміщених осіб, сімей із дітьми, ветеранів та прифронтових територій. У воєнних умовах це є суттєвим управлінським результатом. Однак соціальна політика переважно залишалася компенсаційною. Держава допомагала громадянам переживати наслідки війни, але повільніше створювала умови для повернення людей до продуктивної економічної діяльності. Тим часом ОЕСР уже називає дефіцит кваліфікованих працівників одним із головних обмежувачів економічного зростання України. Проблему визнавали, програми готували, але за рік Кабмін не створив цілісної політики людського капіталу для воєнної та повоєнної економіки.

По-дев’яте. Новому Уряду України прийдеться вибудовувати нові стосунки із Національним банком України. Після 2022 року для НБУ почалася піар компанія керівництва для створення власного іміджу який ховався за вивісками незалежності інституції. Маємо ситуацію коли, в економіці та банківській системі накопичені значні обсяги заощаджень (майже 10 трлн грн), але їх трансформація у кредити та інвестиції залишається мінімальною із-за жорсткої процентної політики та ризиків невизначеності. Інфляційний таргет монетарної політики є заниженим. НБУ надмірно концентрується на інфляційній цілі в 5%, яка в даних умовах є недосяжною. Така ситуація не відповідає економічним умовам України і створює фундаментальні перешкоди для економічного відновлення. Вартість кредитів є непідйомною для бізнесу. Ринкові кредити пропонуються під 20-25% річних. Очікувані темпи приросту виробництва не покривають вартість запозичень. Це демотивує бізнес розширювати кредитне плече, послаблює його конкурентні позиції, спричиняє розширення пільгових кредитів, що субсидуються державою. Вартість ОВДП є непідйомною для держави. Ефективна ставка портфеля ОВДП перевищує 13% річних на тлі "нульових" темпів реального приросту макроекономічної бази доходів та високих оборонних потреб. Тому Уряд мінімізує залучення позик з внутрішнього боргового ринку задля зниження ризиків боргової стійкості. Жорстка монетарна політика себе не виправдала — монетарна політика не впливає на інфляцію в поточних умовах. Приріст інфляції драйвиться витратними та ситуативно-сезонними чинниками і не залежить від монетарних інструментів НБУ. Канали монетарної трансмісії залишаються слабкими, а висока банківська маржа (10–12 в.п.) додатково знижує ефективність трансмісії облікової ставки НБУ. Це має значний вплив і на темпи економічного зростання. Монетарна політика не вплинула на послаблення валютного попиту. Населення слабо довіряє гривневим активам і продовжує кратно віддавати перевагу заощадженням в іноземній валюті, а режим гнучкого курсоутворення додатково підживлює валютний попит у періоди турбулентності.  Витрати на реалізацію монетарної політики вже перевищили 340 млрд. грн коштів платників податків за роки війни. Банки стали основними бенефіціарами жорсткої монетарної політки. Прибутки банків зросли втричі, частка державних коштів у процентних доходах банків збільшилась вдвічі, а рівень фінансового посередництва банків залишається нижчим довоєнного. За незалежністю НБУ фактично після 2023 року скривається безконтрольність: Голови Ради НБУ немає, а троє членів Ради із шести мають явний конфлікт інтересів.

 Цю тенденцію треба здолати новому Уряду.

Попередній Уряд приніс ще один рік платоспроможності держави, безперервного фінансування оборони, збереження соціальних виплат і міжнародної підтримки. Уряд сприяв розширенню оборонного виробництва, ремонту енергетичних об’єктів, продовженню переговорів із ЄС і збереженню базової макрофінансової стабільності. Це не нульовий результат і в умовах війни він має значну ціну.

Новий Кабмін має представити Україні нову модель розвитку: як перетворити політику підтримки виробників на реіндустріалізацію, забезпечити інвестиційний прорив. Потрібно перейти від функцій  уряду кризового адміністрування до уряду структурних змін, від можливостей залучення і розподілу зовнішніх ресурсів до створення умов для появи внутрішнього приватного капіталу; від реагування на наслідки руйнувань, усунення довгострокових вразливостей до попередження можливих катастроф; від презентації окремих програм до об’єднання їх у цілісну стратегію. Уряд Свириденко купив Україні час, однак він не зумів повною мірою перетворити цей час на нові інституції, виробничі потужності та економічну самодостатність. Саме тому головне завдання Нового Уряду – стати Кабінетом Міністрів України, а не офісом латання дір, забезпечити  можливість переходу від виживання до розвитку.