Готуй гроші або убий машину. Чого чекати українцям від платних доріг

Були безкоштовними — стануть платними

Ще в жовтні 2019 року тодішній міністр інфраструктури Владислав Криклій заявив, що його відомство має намір ввести для іноземців платний проїзд українськими дорогами. За словами міністра, "не зовсім справедливо" по відношенню до наших автомобілістів, що вони платять акцизні збори, користуючись українськими дорогами, тоді як іноземці, які їздять по ним (наприклад, фури), не завжди оплачують акцизи при покупці палива. Спочатку йшлося про залучення інвесторів до будівництва доріг з нуля. І в листопаді 2019-го голова "Укравтодору" Олександр Кубраков (нині — міністр інфраструктури) заявив, що перші платні дороги в Україні можуть з'явитися на відрізку Рівне — Львів — Краковець вже в 2024 р. Але потім в уряді вирішили піти простішим шляхом — благо ще в лютому 2018 р. був прийнятий закон, що дозволяє передавати дороги загального користування в концесію.

"Для мене був сюрприз, що в концесію хочуть віддати вже побудовані дороги, за які ми, українці, вже заплатили гроші, — сказав "ДС" ексзаступник міністра інфраструктури, експерт Українського інституту майбутнього Володимир Шульмейстер. — Тому що гроші на дороги йшли в основному з дорожнього фонду, який формується з акцизів, стягнутих з нафтопродуктів, що імпортуються. Цей акциз платимо ми, коли купуємо бензин. Тобто за ці дороги платимо ми, люди, які потім там на шлагбаумі будуть платити знову, вже приватної компанії".

Нарешті в грудні 2020 року в Мінінфраструктури визначилися з першими шістьма трасами і їх відрізками, які передадуть концесіонерам, а саме:

• М-03 від Борисполя до Полтави,
• М-06 Київ — Житомир — Рівне,
• М-04, Н-11 від Дніпра до Кривого Рогу і Миколаєва,
• М-07, М-19 Ягодин — Ковель — Луцьк,
• М-29, M-04, M-18 Харків — Дніпро — Запоріжжя;
• М-14 від Херсона до Миколаєва.

Також в міністерстві як потенційно платні траси в майбутньому назвали Київську об'їзну дорогу, дорогу Львів — Краковець та заплановану нову дорогу від Києва до Білої Церкви.

Як бачимо, це дороги, найбільш привабливі для транзитного перетину України — з Європи до Азії і назад. І, відповідно, по ним йде найбільший автомобільний трафік — як пасажирський, так і вантажний.

Але потім плани знову були відкориговані. І зовсім недавно, 1 червня, заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко, який відповідає в тому числі за "Велике будівництво", назвав дві інші ділянки доріг, на яких будуть обкатувати стягування плати:

• Краковець — Броди — Рівне,
• Стрий — Мукачево.

"На них готується документація. Працюємо з інвесторами. Чому вони? Хочу нагадати, якщо ми запускаємо платні дороги, то вони повинні стати альтернативою безкоштовним дорогам, — сказав Кирило Тимошенко. — Ділянка траси від Краковця до Дубно, по якій пролягає шлях з Києва до Львова, непогана, але односмугова. Саме тому інвестори зацікавлені, щоб там побудувати ділянку платної дороги".

Зарубіжний досвід

В Європі платні дороги поширені, але мають особливості. По-перше, їх концесіонери (або держава як власник) основні доходи отримують не з автомобільного трафіку, а від придорожньої інфраструктури (кафе, заправки, готелі, СТО та ін.). По-друге, в багатьох країнах не беруть оплату з власних громадян, або взагалі беруть тільки з вантажівок і автобусів. Ну і, звичайно, завжди є безкоштовна альтернатива — по ній не розженешся, і з сервісом там гірше, але проїхати без втрат цілком можливо.

Вартість проїзду в різних країнах дуже сильно відрізняється — від $1,5 за 100 км в Португалії до $10 у Франції. При цьому до платних доріг в ЄС пред'являються дуже жорсткі вимоги: не менше трьох смуг в кожному напрямку, якісне покриття, відсутність світлофорів і пішохідних переходів, перехресть. Також платні дороги не проходять через населені пункти.

В Україні є лише одна магістраль, що володіє необхідними якостями: Київ — аеропорт "Бориспіль" довжиною 22,5 км.

У сусідній Білорусі теж діє система платних автодоріг — BelToll. Платити повинні будь-які вантажівки і автобуси масою більше 3,5 т, а також будь-які машини, зареєстровані за межами ЄАЕС. Вартість проїзду — від 0,04 євро/км для легковиків до 0,145 євро/км для великовантажних фур. Для пересування по платних дорогах необхідно встановити бортовий пристрій, за який потрібно внести заставу (від 20 до 50 євро). Система працює вкрай погано, викликаючи численні нарікання. В основному — за якість сервісу: складно знайти пункт видачі бортових пристроїв, складно їх повернути, виїжджаючи з країни, самі пристрої працюють дуже погано, зате при їх неспрацьовуванні водій тут же отримує величезний штраф, який практично неможливо оскаржити. Тому поширена рекомендація для тих іноземців, хто їде через Білорусь, — мати напоготові купюру в 100 євро, так як штраф платити доведеться з дуже високою часткою ймовірності.

При цьому в Білорусі платними зробили звичайні автодороги (з переходами і світлофорами), а не спеціально побудовані, так що об'їхати їх вкрай складно, в реальності — практично неможливо. Але в країні принаймні не беруть плату з власних громадян. Точніше, беруть, звичайно, але тільки в якості загального для всіх автовласників дорожнього збору.

Хто за що заплатить

Виникає питання: кого в Україні змусять платити за проїзд по більш-менш якісних трасах? Поки що остаточних рішень немає, але Володимир Шульмейстер впевнений, що гроші на платних трасах будуть стягуватися з усіх, включаючи громадян України на легкових автомобілях.

"Вартість проїзду буде диференціюватися. Думаю, орієнтація буде на вантажівки, але платити будуть всі", — вважає експерт.

Справді, Кабмін вже затвердив вартість проїзду по платних трасах, і ціни там з самого початку зафіксовані в євро:

• 0,023 євро/км (0,77 грн) — для мотоциклів, легкових автомобілів, легкових автомобілів з причепом, мікроавтобусів з кількістю місць до 10, вантажних автомобілів вагою до 3,5 т,
• 0,045 євро/км (1,5 грн) — вантажні автомобілі масою від 3,5 до 12 т, автопоїзди масою до 12 т, а також автобуси з кількістю місць від 10 до 29 і масою не більше 12 т,
• 0,133 євро/км (4,44 грн) — вантажні автомобілі та автопоїзди масою понад 12 т, автобуси з кількістю місць для сидіння більше 29 і масою понад 12 т.

Чи буде альтернатива

Інше принципове питання — чи можна буде об'їхати платні ділянки, тобто не платити за проїзд? Згідно із законом автомобільні дороги (і їх ділянки) в Україні можуть ставати платними тільки в тому випадку, якщо пройшли "значне поліпшення", а також забезпечена можливість альтернативного проїзду безкоштовними дорогами.

"Ті дороги, які зараз зазначені як платні, — для них зараз є альтернативні дороги, — каже Володимир Шульмейстер. — Але чи можна по ним проїхати? Я не пробував. Напевно, це треба змусити депутатів Верховної Ради проїхати по цих дорогах — буде корисно".

Як розповіли "ДС" люди, яким часто і багато доводиться їздити по Україні, траси Краковець — Броди — Рівне та Стрий — Мукачево дійсно мають альтернативи, і по ним навіть можна їздити, нехай і далеко не з таким комфортом.

А ось на схід від Києва все куди сумніше: у напрямку до Полтави, між Дніпром і Кривим Рогом, Миколаєвом і Херсоном, Харковом і Запоріжжям знайти паралельні дороги, придатні для чогось, крім танків, буде дуже складно. Або доведеться об'їжджати, витрачаючи при цьому більше ніж 5-7 л бензину на 100 км. Чому саме 5-7? Це європейська норма: якщо при об'їзді доведеться спалити більше палива, то робити основну дорогу платною в цьому місці — не можна. Хоча, звичайно, не можна бути впевненим, що в Україні будуть дотримуватися європейських норм.

Втім, інші експерти, близькі до Міністерства інфраструктури, по-своєму описують проєкти по введенню плати за дороги. За їх словами, планується будувати прямі короткі ділянки сучасних доріг в обхід населених пунктів — і поруч обов'язково буде проходити безкоштовна дорога. Платні ж траси будуть заробляти на транзитних вантажівках-ваговозах, на міжнародних автобусах, а також в жнива — на зерновозах (які зараз з липня по жовтень просто "вбивають" дороги загального користування).

У будь-якому випадку поки залишається без відповіді головне питання: кому доведеться платити за проїзд по платних трасах? Якщо всім громадянам, то ми можемо отримати подвійне оподаткування. Спершу ти зі своїх податків фінансуєш "Велике будівництво", а потім — платиш за проїзд по цих же дорогах. Є і побоювання: побудувавши (або віддавши в концесію) платні траси, держава може взагалі перестати піклуватися про паралельні безкоштовні дороги (якщо вони, звичайно, будуть).