• USD 26.2
  • EUR 30.5
  • GBP 36.2
Спецпроєкти

Конопля замість шахт. Як Україні цивілізовано позбутися шахтарів

Україна буде закривати вугільні шахти. А значить, доведеться вирішувати масу проблем — від працевлаштування колишніх шахтарів і до рекультивації великих територій

В Україні планують відмовитися від видобутку вугілля
В Україні планують відмовитися від видобутку вугілля / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Шахти: закривати або модернізувати

3 жовтня в Трускавці Львівської області на пресконференції за підсумками зустрічі з членами парламентської фракції партії "Слуга народу" Володимир Зеленський підняв тему збитковості вугільних шахт.

"Зрозуміло, що вони збиткові, але тут питання людей. Потрібно або дати їм альтернативу, або модернізувати ці шахти. Ми над цим працюємо", — сказав Зеленський.

Звичайно, модернізувати шахти — привабливий варіант. Однак якщо врахувати, наскільки Європа прямо зараз актуалізує "зелений" порядок, у перспективі декількох років українські вугільні шахти доведеться все-таки закрити.

Всі запаси кам'яного вугілля України знаходяться в Донецькому (включає в себе 90% вугільного резерву, більшість шахт залишилися на непідконтрольній території) і Львівсько-Волинському басейнах. Основні обсяги вугілля сьогодні видобуваються в Донецькій і Дніпропетровській областях, значно менше — в Луганській, Львівській і Волинській областях. Україна в 2020 р. скоротила видобуток вугілля на 7,7% (на 2 млн 406,3 тис. т) у порівнянні з 2019-м — до 28 млн 818,1 тис. т. У січні-липні нинішнього року вуглевидобуток в Україні трохи виріс у порівнянні з аналогічним періодом 2020 р.

Джерело: Міненерго
Джерело: Міненерго

Отже, зрозуміло, що ця галузь безперспективна. І виникає питання: як вирішити проблему шахтарів і самих шахт після їх закриття?

Реклама на dsnews.ua

22 вересня уряд схвалив концепцію Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 р. Вона охоплює регіони з населенням 850 тис. чоловік, які будуть поступово відмовлятися від видобутку вугілля.

У тексті документа багато говориться про нагальні проблеми цих регіонів, про необхідність створення нових робочих місць, про структурну перебудову і залучення інвестицій під це все. Але ні слова — про конкретні дії. Немає конкретики по планах, відповідей на питання — що робити з закритими шахтами і шахтарями? А також — з землями, на яких вівся видобуток вугілля. Адже вони стали практично територією екологічного лиха. Тепер потрібно повернути їм нормальний стан. І це цілком можливо — в тому числі використовуючи міжнародний досвід. Подивимося на кілька цікавих напрямків.

Енергетичні рослини і коноплі

Території, які залишають після себе вугледобувні підприємства, — це так звані деградовані або маргінальні землі. Сільське господарство на них неможливе, як, утім, і більшість інших видів діяльності. За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) за травень 2018-го, площа деградованих і непродуктивних земель в Україні перевищує 20% (більш 6,5 млн га) від загальної площі орних земель. Це, звичайно, не тільки землі під шахтами: сільськогосподарський сектор України названо причиною деградації від 35 до 40% земель в країні.

Після підписання Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням Україна взяла на себе зобов'язання відновити деградовані землі і грунти до 2030 р. Однак заходи по рекультивації таких земель здійснюються незадовільно.

Але можна зробити так, що ці території — з деградованих грунтом — будуть заростати корисними рослинами. По-перше, тим самим перетворюючись у кисневі ферми, що дозволить торгувати вуглецевими квотами. По-друге, грунт буде відновлюватися, так як в нього щороку почне надходити вирощена на ньому же біомаса.

По-третє, на деградованих землях можна садити спеціальні сорти дерев і чагарників — невибагливі і які сприяють відновленню грунту. Вони одночасно швидко напрацьовують деревну масу, з якої можна виробляти тріску або деревні пелети, дуже популярне паливо для котлів. Його основні покупці — власники котеджів, невеликих автономних підприємств (наприклад, придорожніх сервісів), ферми і т. д. (Навіть міські котельні — наприклад, в Обухові під Києвом.)

Йдеться про так звані енергетичні культури. В Україні добре ростуть прутовидна верба, ліщина, горобина, тополя. Річний урожай деревини — близько 7 тонн з гектара. Через 10-15 років грунт буде відновлений до такої міри, що його вже цілком можна буде перевести в розряд сільськогосподарського і продати агропідприємствам.

Виробництво пелет можна розміщувати там же. Це буде означати робочі місця для колишніх шахтарів і членів їх сімей — як на виробництві пелет, так і на вирощуванні енергорослин.

Альтернативний варіант — вирощувати трав'янисті (одно- і багаторічні) культури, які далі можна переробляти на біогаз. Це міскантус, просо прутовидне, осот і коров'як. Енергетичні плантації біомаси покращують грунти, а при спалюванні біомаси на електростанції в атмосферу викидається тільки той СО2, який був поглинений рослиною під час росту.

Ще швидше відновити грунти можливо, вирощуючи на них технічну коноплю. Вона дає величезний (мінімум у два рази більший у порівнянні з усіма перерахованими вище культурами) обсяг біомаси, завдяки чому навіть самий "вбитий" грунт можна за п'ять-сім років довести до стану цілком придатного для ведення сільського господарства.

Саму ж коноплю можна використовувати по-різному — тут все буде залежати від хімічного складу "поствугільних" земель. Такий підхід активно застосовується в Німеччині і Польщі. З цих конопель у перші роки отримують біопаливо, далі — відмінне волокно та інші продукти. Через кілька років отримуємо чистий родючий грунт на продаж, а по ходу процесу рекультивації — продаємо вуглецеві квоти. Зрозуміло, щоб актуалізувати цю пропозицію, потрібно на законодавчому рівні повернутися до питання легалізації медичної марихуани.

Переробка відвалів

Перш ніж засаджувати землі, що залишилися після вуглевидобутку, чимось зеленим і корисним, до вугільних відвалів варто допустити компанії, які спеціалізуються на їх вторинній переробці. Такі приватні компанії охоче інвестують у переробку відвалів великі кошти, оскільки це не тільки сам по собі вигідний бізнес, а й під нього легко отримувати європейські кредити — наприклад, їх видає ЄБРР.

В Україні вже є подібний досвід. Точніше, був. Так, приватний бізнес до 2014 р. будував виробничі комплекси для переробки відходів вуглевидобутку біля шахт "Садова" і "Світанок-1", які залишилися на непідконтрольній території Донецької області. Сьогодні невеликі модульні збагачувальні комплекси працюють на териконах об'єднання "Львіввугілля".

Такі технологічні комплекси розміщуються в легких спорудах площею до 2 тис. кв. м — наприклад, приміщеннях шахт, що поставлені на реструктуризацію. Одна така установка дозволяє переробляти 60 тис. т відвальної породи в рік. По-перше, переробка відвалів дозволяє витягти додаткове вугілля (близько 28-46% від їх маси). По-друге — запобігти горінню вугільних відвалів. Відпрацьована порожня порода йде для рекультивації земель. По-третє, можливо додаткове виділення з териконів рідкоземельних елементів: галію, ітрію, цирконію, скандію, германію. Концентрація рідкоземельних елементів у відвальній породі становить у середньому 230-260 г/т. Тобто при середньому обсязі одного терикона 1,18 млн куб. м і масі 2,1 млн т у ньому містяться рідкісноземельні елементи загальною вартістю до $100 млн.

    Реклама на dsnews.ua