Мрія либертарианца. Що буде, якщо прив'язати гривню до золота
Що таке золотий стандарт
Згідно з найпоширенішим визначенням золотий стандарт - грошова система, в якій основною одиницею розрахунків є деякий стандартизована кількість золота. В економіці, побудованій на основі золотого стандарту, гарантується, що кожна випущена грошова одиниця може на першу вимогу обмінюватися на відповідну кількість золота.
А ще золотий стандарт - це грошова система, що існувала більшу частину історії людської цивілізації. Біля золотих грошей - дві тисячі років історії. Для порівняння: сучасна грошова система на основі нерозмінних (на золото або срібло) паперових грошей існує лише з початку 70-х років XX століття, коли Річард Ніксон "закрив золоте вікно", тобто всього 40 років.
Останнім часом у світі все частіше обговорюються проекти установи золотих грошей (наприклад, проекти золотого динара в арабських країнах або золотої валюти в Південно-Східній Азії). Прихильники золотого стандарту відзначають, що його використання робить економіку більш стабільною, менш схильною до інфляції, оскільки при золотому стандарті уряд не може за своїм розсудом друкувати гроші - їх просто не вийде забезпечити золотом.
З іншого боку, при золотому стандарті неминуче виникає дефіцит платіжних коштів, який, в свою чергу, спричиняє спад у виробництві з-за кризи ліквідності. Тому від золотого стандарту в свій час і відмовилися, щоб мати можливість стимулювати економіку через керовану інфляцію.
Привабливість золотого стандарту в очах суспільства пов'язана ще й з тим, що для багатьох світових економік період прив'язки їх нацвалюти до золота - це час зростання і процвітання. Так було з британським фунтом стерлінгів з 1821 по 1914 рр.., коли він вільно і без обмежень конвертувався в золото. У той час фунт був головною резервною валютою. В 1914-му, з початком Першої світової війни, на провідні позиції вийшов долар США. А в 1922 р. на Генуезькій конференції було передбачено створення золотого еталона і системи резервної валюти на його основі.
Введення золотого стандарту в Російській імперії у XIX ст. теж співпало з бурхливим зростанням економіки. Подібне відбувалося і в Німеччині, і в Австро-Угорщині.
15 серпня 1971 р. Річард Ніксон оголосив про припинення конвертованості долара в золото. Причина відміни золотого стандарту - невідповідність реальної купівельної спроможності долара декларованому золотого паритету, тривалі періоди дефіциту платіжного і торгового балансів США.
А в 2017 р. колишній голова ФРС США Алан Грінспен несподівано заявив, що прийшла пора повернутися до золотого стандарту. В рамках всієї планети він допоміг би уникнути боргової кризи, наприклад, після виходу Великобританії з ЄС.
Країни могли б обійти глибока економічна криза, якби дотримувалися єдиного стандарту, наприклад, золотого. Просто тому, що він обмежує розмір емісії боргових зобов'язань.
Алан Грінспен тоді зазначив: "Повернення до золотого стандарту буде сприйматися як відчай, але якщо золотий стандарт введуть країни, то ми зможемо планувати витрати на інфраструктуру, і ми повинні серйозно думати про це. Фінансування інфраструктурних проектів в таких обсягах обов'язково має відбуватися за рахунок державного боргу. При такій моделі фінансування США можуть зіткнутися з тим, що федеральний борг перевищить ВВП США в три рази. В таку ситуацію ми ніколи б не потрапили, якби використовували золотий стандарт. Бюджетна політика ніколи б не вийшла за розумні межі".
Золотий стандарт для гривні
В Україні не надто часто порушувалося питання прив'язки гривні до золота. Але піднімався. У 2011 р. директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін заявив, що Україна повинна прив'язати свою валюту до золота, а не до долара. Ось його аргументи: "Золото буде дорожчати. Зараз майже кожен день золото відновлює історичний максимум своєї ціни. Є прямий сенс прив'язувати свою національну валюту до якогось абсолютно ідеального ресурсу. Ідеально ліквідним ресурсом є саме золото".
У тому ж 2011 р. НБУ заявив про плани по випуску сертифікатів, прив'язаних до золота, яке у нього є в резервах. Тодішній голова Нацбанку Сергій Арбузов був впевнений, що такий інструмент буде затребуваний приватним сектором. Випуск "золотих" сертифікатів НБУ цілком міг стати першим кроком у справі прив'язки гривні до долара.
Втім, більшість економістів схильні скоріше критикувати, ніж підтримувати прив'язку до золота будь-якої національної валюти - хоч гривні, хоч євро. З іншого боку, нинішня система "керованої інфляції" дає переваги тим світовим економікам, які виробляють більше затребуваної продукції, у тому числі продукції, що експортується, на одиницю зарплати. Інфляція в ринкових умовах автоматично вирівнює систему "вартість виробленого продукту - зарплата". Інакше кажучи, скільки зробив - стільки реально отримав за свою працю.
Країни, що відстають, в свою чергу, вважають, що це нечесно, коли більш розвинуті можуть друкувати гроші і забезпечувати ними розвиток своєї економіки. У них при спробі реалізувати такий сценарій відразу настає гіперінфляція. Звідси, до речі, і жорсткі вимоги МВФ до монетарної політики тих країн, яким Фонд допомагає.
Сьогодні економіка України не є настільки експортоорієнтованої, щоб заради переваг у зовнішній торгівлі йти на ризики та обмеження, пов'язані з твердої гривнею. Крім того, український бюджет розбалансований, і невідомо, коли його вдасться вирівняти. У країни багато короткострокових боргів. І один із найголовніших аргументів проти такого кроку - малий обсяг золотовалютних резервів.
Справедливості заради зауважимо, що ідея прив'язати гривню до золота принципово не відрізняється від ідеї прив'язати її до долара або євро. А такі пропозиції звучать давно і регулярно.
Наприклад, прив'язка курсу гривні до євро, на думку експертів Світового банку, допомогла б розвивати торгівлю з ЄС. А в квітні 2014 р. американські сенатори Тед Круз і Марко Рубіо написали міністру фінансів своєї країни лист, в якому запропонували підтримати гривню, жорстко прив'язавши її до долара.
Тобто мова йшла про те, щоб ввести в Україні режим валютного курсу, т. зв. "валютне керування" (currency board). Подібні прецеденти дійсно були в новітній історії. Естонія зробила це в 1992-1993 рр., як і Литва, Латвія, Болгарія, ряд країн Східної Європи це зробили, і це дало гарний результат.
Отже, вигоди прив'язки національної валюти до твердого стандарту:
- Переваги в міжнародній торгівлі. Країна може штучно занижувати курс своєї валюти, що підвищує конкурентоспроможність вироблених нею товарів на зовнішніх ринках і збільшує прибутки експортерів у національній валюті.
Цією перевагою раніше скористався Китай, зараз користуються В'єтнам, Таїланд і деякі інші країни;
- Захист національної економіки. Коливання курсу нацвалюти завжди негативно позначаються на економічній ситуації в країні та перспективи зростання. Прив'язка курсу дозволяє захистити гривню від ряду зовнішніх впливів.
Недоліки прив'язки:
- Витратність. Фіксований курс потрібно підтримувати, а це вимагає наявності великих резервів, так як доводиться постійно купувати або продавати національну валюту. Якщо резервів мало, то при відтоку капіталу з країни або відхід інвесторів з внутрішнього ринку система фіксованого курсу потрапляє під наростаючий тиск;
- Негнучкість. Уряд позбавляється гнучкості фінансового маневрування при виникненні зовнішніх або внутрішніх труднощів;
- Небезпека. Фіксація курсу може провокувати інфляцію або рецесію.
Резюмуємо. Для України прив'язка гривні до золота була б революційним економічним кроком. Теоретично золотий стандарт повинен забезпечувати стабільність валютних курсів (природно, коли до нього прив'язані і інші валюти) і дуже низьку інфляцію гривні, тому що не можна емітувати більше грошей, ніж є відповідної кількості золота. Але саме тому такий перехід поки що неможливий. Однак про це треба знати хоча б тому, що ідею "золотого стандарту" для гривні рано чи пізно почнуть використовувати у своїх цілях політики.
