Миттєві перекази в Європу. Чи зможуть українці відкрити рахунок після "фінансового безвізу"

Швидкісний поїзд для грошей

Україна може приєднатися до європейської платіжної зони SEPA (Single Euro Payments Area), що дозволяє переказувати кошти в євро у 36 країн за лічені хвилини і навіть секунди, замість нинішніх кількох діб. Справа в тому, що традиційні перекази через систему передачі повідомлень SWIFT вимагають довшої комунікації між комерційними банками і більше перевірок у ланцюжку посередників. Тоді як у межах SEPA все стандартизовано — банк відправника та банк одержувача розділяє і поєднує єдиний цифровий хаб, що проводить переказ у євро майже миттєво.

Важко переоцінити, як нові можливості мали б спростити життя компаніям та мільйонам українців, їхнім родичам, колегам та партнерам, яких зараз розділяє західний кордон України. Підсумуємо переваги в метафоричній ілюстрації:

Клікніть, щоб збільшити картинку

Важливо, що це євроінтеграційна ініціатива, яку український уряд зобов´язався виконувати і торік подавав до парламенту відповідні законопроекти (основний з них — №14327). Здавалося б, усе чудово — буде українціям лише зручніше. Кабмін навіть "брендує" відповідний пакет пропозицій як "фінансовий безвіз". До того ж, за деякими оцінками, українські громадяни і бізнес могли б економити від 70 до 100 млн євро на рік на комісіях за перекази. На жаль, це лише аверс ініціативи, а на зворотній стороні монети відчеканений профіль диявола.

"Зупинка" для українців

Головні переваги SEPA — висока швидкість та низька вартість транзакцій — пов´язані саме з чіткими стандартами перевірки клієнтів. Банк відправника повинен гарантувати, що кошти на його рахунку мають легальне походження, а самі клієнти пройшли повну процедуру ідентифікації. Це робиться з міркувань прозорості і безпеки. І саме тому, що платежі в екосистемі SEPA проводяться майже миттєво, основна перевірка переноситься на етап відкриття рахунку. Ось тут і починаються проблеми. Від клієнтів вимагають підтвердження адреси проживання (наприклад через рахунки за комунальні послуги) та детальні дані про джерела доходів (зарплата, продаж майна, дивіденди тощо), щоб виключити ризики відмивання коштів ще до здійснення першого переказу. Загалом банки виконують процедуру KYC (Know Your Customer / "Знай свого клієнта"), зі вступом до SEPA щось подібне мало б з´явитися і в Україні, до того ж для всіх громадян, незалежно від того, чи планують вони користуватися європейською платіжною зоною.

Так, під час нещодавнього засідання парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, на якому розглядався урядовий законопроект про SEPA, більшість депутатів розкритикували подану редакцію та зрештою рекомендували її відхилити. Так, заступник голови комітету Ярослав Железняк зазначив, що через жорстке посилення фінансового моніторингу у парламенті просто забракне голосів для цієї ініціативи. "Тепер, щоб відкрити рахунок, вам доведеться підтвердити ваше місце фактичного проживання: договір оренди, комунальні платежі. Вам доведеться показувати по транзакціям інвойси, договори, акти виконаних робіт. У вас значно посилюється історія з податковим резидентством", — уточнив Железняк і додав, що це щонайменше стане проблемою для 5–6 млн громадян за кордоном. Також депутат наголосив на посиленні штрафів за порушення фінмону та передбаченому створенні єдиного реєстру рахунків і банківських комірок, що також спростить нагляд контролюючим органам. Риторичне питання: чи не буде зловживань?

Ще критичніше висловився Максим Бужанський: "Ви через цю процедуру пропонуєте пропустити все населення України. Коли людина буде приходити в банк, просто щоб відкрити рахунок, банкір буде казати: "Принесіть те, принесіть ще щось, доведіть, що ви там живете, покажіть рахунки на сплату комунальних послуг". На його думку, "звичайним громадянам винесуть мозок".

Загалом депутати занепокоєні, що користь від швидкісних переказів у Європу буде затьмарена неможливістю (для багатьох громадян) відкрити рахунок. 

Утім, якщо навіть знизити градус політичної напруги, то можна додати від себе, що швидко переймати норми ЄС може бути вкрай недоречно, бо в Україні значно ширше "сіре поле" (що, звісно, погано). Йдеться не лише про зарплати в "конвертах", а й про оренду житла, яка часто здається неофіційно. Ті, хто живе не за місцем реєстрації і не має договору оренди, можуть зіштовхнутися з проблема під час відкриття рахунку. Звісно, треба виходити "на світ білий", але під час війни, та ще й у таких сферах зробити це вкрай важко.

"Пострибати" на результат: завдання з двома зірочками

Чому ж влада так поспішає з цією ініціативою? За твердженням українського Мінфіну, ухвалення закону про SEPA є умовою для отримання Україною фінансової допомоги від Світового банку та навіть Європейського Союзу в межах програми Ukraine Facility. "Хоч тушкою, хоч шматками, але нам треба, щоб Верховна Рада цей законопроект прийняла. Скажіть, що нам потрібно зробити — відтанцювати, побігати, пострибати? Я готовий що завгодно зробити, але цей законопроект важливий для країни. Ми можемо тисячу разів звинувачувати один одного — хто кращий чи гірший, хто більший євроінтегратор чи менший, але цей законопроект важливий. І рано чи пізно ми до нього повернемося", — наголосив міністр фінансів Сергій Марченко під час онлайн-засідання парламентського комітету.

Можемо зафіксувати: попри відхилення відповідного законопроекту профільним комітетом, питання про SEPA і пов´язане з нею посилення фінансового моніторингу в Україні не знімається з порядку денного. Бо це також про отримання мільярдів від західних партнерів. Що ж робити? Уже зі сказаного можна зробити висновок: ключовою дійовою особою в цій ситуації є Міністерство фінансів. Саме уряд уповноважений на переговори з міжнародними партнерами і має захищати національні інтереси. У цьому випадку йдеться про завдання з двома зірочками: отримання макрофінансової допомоги і збереження доступу українських громадян до банківської системи. Не можна жертвувати одним заради іншого. І зрозуміло, що фокус міністра фінансів має бути спрямований не на українських депутатів (бо не вони безпосередньо вирішують долю мільярдів для України), а на західних партнерів.

Сергієві Марченку, можливо, і справді потрібно (сподіваємося, метафорично, але можна й "хоч тушкою") "відтанцювати, побігати, пострибати" перед європейцями, щоб ті погодилися на законодавче втілення SEPA в Україні "хоча б шматками". Тобто ухвалити всю нормативну базу, крім найжорсткіших норм з посиленням фінмоніторингу для відкриття рахунків (принаймні до вступу в ЄС). Тим більше, що "в тилу", в Раді, цілком згодні з таким підходом.

І це не безвідповідальна порада з боку, а визнання факту: у будь-якій ситуації національні уряди мають знаходити компромісти в інтересах своєї країни, тим більше з партнерами. Але саме український Мінфін доводить, що орієнтований більше на виконання вказівок збоку: останнє підтвердження — пропозиція обкласти ПДВ ФОПів з оборотом від мільйона гривень на рік (на вимогу МВФ). Ще приклад: уряд в особі Мінфіну не повною мірою скористався можливостями, щоб списати зовнішні борги України після повномасштабного вторгнення Росії, хоча це відповідало б міжнародній практиці: у період після Другої світової війни країни, що опинялися у жорстких фінансових кризах, а тим більше зазнавали нападу, добивалися значного списання державних боргів. Мінфін має нарешті використати свою переговорну силу для того, щоб витиснути з європейської ініціативи все краще та мінімізувати ризики.

У двох словах, Україні потрібна SEPA та західні гроші, але уряд має домовитися про перехідний період або спрощені норми фінмоніторингу, щоб не паралізувати доступ до банків для людей у "сірій зоні".