НАНУ-технологія. Як Академія наук може стати рушієм інноваційного розвитку України

Сьогодні ми перебуваємо в процесі переходу від суспільства, що базується на індустріально-ринковій економіці, до інформаційно-мережевого суспільства, яке має у своїй основі суттєво відмінні закономірності розвитку. Цей процес має суперечливий характер, породжує різноманітні технологічні та соціально-економічні диспропорції, політико-правові й ідеологічні протистояння, конфлікти і навіть війни. У таких умовах тільки наука в усіх своїх складових природничого, технологічного, економічного, соціального і гуманітарного знання може забезпечувати виважений підхід до вирішення актуальних проблем розвитку суспільства.

В Україні історично склалася система, у якій Академія наук відіграє провідну роль у науковому забезпеченні технологічного прогресу і суспільного розвитку. Тому реформування Академії не може відбутися як ізольований від суспільства процес. На сьогодні маємо такі негативні тенденції:

• війна та деіндустріалізація країни суттєво знизила попит на науково-технічні розробки і наукову продукцію загалом;
• промислові підприємства, які ще існують, внаслідок нестабільності ситуації здебільшого не орієнтовані на довгострокові капіталовкладення і науково-технічний прогрес;
• відсутність науково обґрунтованої стратегії, адекватної стану країни і глобальним тенденціям, не дає можливості сконцентрувати зусилля на вирішенні пріоритетних завдань, що дозволило б вивести країну на траєкторію сталого розвитку;
• суперечливі процеси в навчанні та вихованні молоді знижують освітній і науковий потенціал країни;
• влада не надає системної підтримки науці, постійно її недофінансовує, що призводить до руйнування самої основи науково-технічного прогресу та посилення ризиків повної деградації.

Взаємодія з державою, реальним сектором і освітою

Сьогодні першочерговим завданням є відновлення ролі НАН України у вирішенні завдань науково-технічного і соціально-економічного прогресу на основі досягнення суспільного консенсусу між владою, науковою спільнотою, бізнесом і громадянським суспільством. А домовлятися потрібно про належне забезпечення владою фінансово-інституційних умов виконання Академією своїх функцій; реструктуризацію академічної системи організації науки відповідно до сучасних вимог і завдань; створення ефективних організаційних форм співпраці академічної науки з університетом і бізнесом; підвищення суспільного авторитету науки і статусу вченого.

Українська наука, фундаментальне і прикладне ядро якої зосереджене саме в НАН України, як стратегічний ресурс держави, повинна стати основою національного економічного розвитку, забезпечення вітчизняного виробництва власними матеріалами й технологіями, кадрового поповнення органів державної влади.

Академія має стати затребуваною суспільством, а український вчений — авторитетом. Для цього потрібно вирішити такі завдання:

• реально включити НАН України до системи управління наукою;
• повноцінно реалізувати визначені законом прогнозно-експертні повноваження Академії у сфері державної політики та забезпечити представництво НАН України на засіданнях Кабінету Міністрів України, в роботі колегій і робочих груп органів державної влади та місцевого самоврядування тощо;
• забезпечити постійне представництво Президента НАН України як члена РНБОУ;
• забезпечити головування в Раді з питань науки і технологій при Президентові України;
• законодавчо закріпити обов’язок органів влади, місцевого самоврядування, організацій та підприємств реагувати на подані Академією аналітичні матеріали та експертні висновки з наданням відповіді про результати їх розгляду;
• гарантувати законодавчо визначений рівень фінансування науки та оплати праці вчених.

Учені та установи НАН України повинні вміти задовольняти запити влади та бізнесу у вигляді закінченого продукту, рішення, розробки — випробуваних, ефективних і готових до впровадження чи виробництва.

Реалізація наукових розробок має дістати нормативно-правове втілення, так само як і законотворчий процес — належне наукове обґрунтування.

Розв’язання цих завдань можливо забезпечити на базі великих науково-технічних проектів під егідою НАН України.

Академія наук повинна стати ініціатором, активним провідником і головним експертом змін, що відповідає її ролі та статусу. Для вирішення поставлених перед академічною наукою завдань доцільно створити:

• Фонд розвитку науки при Кабінеті Міністрів, який формувати, зокрема, за рахунок частини рентного податку на монополії сировинно-експортного профілю; кошти Фонду мають спрямовуватися на матеріально-технічне забезпечення пріоритетних наукових досліджень;
• механізм координації та інтеграції академічної й університетської науки, для чого стимулювати створення навчально-наукових комплексів у складі інститутів Академії та університетів; у яких академічний інститут відповідає за дослідження, а університет — за навчальний процес;
• спеціалізований підрозділ в Академії, який тісно співпрацюватиме з урядом, промислово-фінансовими структурами та бізнесом для комерціалізації наукових розробок.

Організаційні та фінансові аспекти трансформації

Треба оптимізувати структуру Академії, щоб усунути дублювання функцій і напрямів діяльності окремими підрозділами апарату, установами при Президії НАН України та інститутами НАН України, удосконалити й посилити внутрішній контроль і аудит задля економного та ефективного використання бюджетних коштів, землі й майна. Зрештою потрібно елементарно навести лад в документальному оформленні активів.

Відповідне грошове забезпечення академіків і член-кореспондентів НАН України має становити не менше 10 прожиткових мінімумів.

Слід також оптимізувати розподіл фінансів (який зараз здійснюється виходячи з чисельності) та структуру фінансування Академії шляхом:

• збільшення частки конкурентного фінансування;
• забезпечення прозорої (за участю керівників наукових установ) процедури розподілу базового фінансування та відбору наукових проектів в рамках цільових наукових програм НАНУ;
• підвищення посадових окладів наукових працівників (з розширенням прав керівників наукових установ встановлювати їхні розміри);
• запровадження міжнародно визнаних критеріїв і стандартів організації та фінансування наукових досліджень;
• забезпечення відкритості експертної оцінки науково-дослідних робіт та їх фінансування;
• збереження в рамках НАНУ усталеної процедури підготовки та захисту дисертаційних робіт, встановлення наукових академічних ступенів та звань доктора наук і професора;
• недопущення необґрунтованого збільшення фінансування окремих підрозділів і установ та утримання окремих оплачуваних керівних посад;
• оптимізації накладних витрат, пов`язаних із утриманням апарату як у Президії НАН України, так і в наукових установах;
• скорочення витрат на утримання автотранспорту для керівництва тощо.

Ефективність і прозорість розподілу коштів може забезпечити переведення установ Академії на централізоване обслуговування в господарських, фінансових, кадрових і ІТ-питаннях з одночасною оптимізацією роботи численних інформаційних систем і сайтів.

Зміцнення кадрового потенціалу та розвиток наукової молоді

Одним із найважливіших стратегічних напрямів є зміцнення кадрового потенціалу НАН України, розвиток її провідних наукових шкіл, залучення до Академії талановитої молоді.

Слід створити привабливі умови для того, щоб молодь закріплювалася в системі НАН України, щоб робити наукову кар’єру в Академії та одночасно зміцнювати її було вигідніше, ніж працювати за кордоном чи в комерційних структурах.

Інформаційна підтримка, міжнародна інтеграція та оцінювання діяльності

Важливим аспектом вважаю інформування суспільства про діяльність НАН України. Потрібен потужний інформаційний інтерактивний медіаканал для оприлюднення думки Академії з актуальних проблем суспільного розвитку.

Доцільне започаткувати під егідою НАН України регулярного міжнародного форуму для обговорення наукових проблем і трендів, ппопуляризації вітчизняних інноваційних досягнень та залучення інвестицій. Можливо, слід зробити це на базі щорічних загальних зборів НАН України, перетворивши їх таким чином із заходу "для власного споживання" на захід, цікавий вітчизняній і світовій спільноті.

Академії слід використовувати широкі можливості міжнародної інтеграції, розробити та реалізувати програму співпраці зі світовим науковим співтовариством на взаємовигідній основі.

Відомо, що вчені НАН України, причетні до наукових відкриттів світового рівня, є співавторами високорейтингових міжнародних дослідницьких проектів, публікацій і заходів. Тому голос Академії має бути почутим у проведенні державою реформ наукової сфери.

Потрібно забезпечити оцінку ефективності досліджень, не підмінюючи раціональну організацію бюрократією, а науку — наукометрією. Тому слід домагатися вдосконалення законодавства і вимог МОН України щодо атестації та рейтингування наукових досягнень вчених, забезпечивши адекватну оцінку наукових результатів з урахуванням специфіки природничих, суспільних і гуманітарних наук та раціональне поєднання вітчизняної системи оцінювання з міжнародним досвідом.

Отже, загальна схема реформування Академії, на мою думку, виглядає так: інвентаризація напрямів діяльності, кадрів, інфраструктури, майна та вироблення сучасної оптимізованої структури з урахуванням світових трендів і завдань соціально-економічного розвитку України.

Академія повинна зробити це сама, не чекаючи, поки це зроблять за нас із далеко не кращими, як ми самі розуміємо, наслідками.

Світлої пам’яті Академік Ігор Юхновський говорив: "Наука повинна працювати на майбутнє держави, а не на минуле академічних звітів", — ця його думка сьогодні звучить як виклик до оновлення Національної академії наук.

Тому наука і сучасні технології мають бути драйверами економічного піднесення нашої держави, а модернізована Академія повинна стати такою собі НАНУ-технологією для сталого інноваційного розвитку всієї України, тим шевченківським "апостолом правди і науки", який виведе Україну на шлях процвітання і дозволить їй посісти належне місце серед економічно розвинених держав.

"Немає сильної держави без сильної науки, а немає сильної науки без держави, яка вірить у свій потенціал", — на цьому часто наголошував академік Ігор Юхновський.