Неконтрольована махина. Що не так з Bolt-економікою
Цифрові сервіси виклику таксі не можуть бути "просто додатком" — це питання трудових прав і безпеки на дорозі. Які рішення запропонували в ЄС і куди рухається Україна?
Українці дивуються, чому водія, що на смерть збив чотирьох людей у Києві, до останнього допускали до таксування, а платформа Bolt, як стверджують користувачі, недостатньо реагує на скарги після небезпечних поїздок. Дехто пояснює: Bolt — це лишень програма, такий собі "маркетплейс послуг", тому відповідальність за все, що відбувається під час поїздки, лежить на самому водієві та в певних випадках на пасажирах. Але це не зовсім так.
Проблема відома давно. У Євросоюзі зараз посилюють правила так, щоб подібні цифрові платформи дбали про безпеку і соціальний захист, в Україні теж змінюють законодавство у сфері — але не з того боку.
За модною вивіскою "економіки спільного користування" (вона ж "шерінгова економіка") ховається жорсткий бізнес. Техноплатформи ніби кажуть "я лише додаток", а тому скидають з себе відповідальність і ризики. Водії тут не штатні працівники, а начебто самозайняті особи. Але це ілюзія свободи. Водії не просто підключаються до сервісу, а впахують на платформу. Бо ними керує алгоритм: встановлює стандарти ефективності, дає вказівки, розподіляє завдання і навіть карає за відмову від невигідних поїздок — чим не суворий роботодавець? Дедалі частіше суди в ЄС визнають такі відносини трудовими.
Коли в таксиста немає відповідного статусу — це проблема. На "платформених пасажирських перевезеннях" (так називають Bolt, Uber, Lyft і подібні сервіси) водії позбавлені лікарняних, відпусток, мінімальних гарантій оплати… Звісно ж, вони самі закривають і амортизацію авто та паливні витрати. Нещодавній звіт дослідницького проєкту Fairwork Germany Ratings 2025, підготовлений в Оксфорді та Берлінському центрі соціальних наук (WZB), виставив сервісам Uber та Bolt 0 балів із 10 можливих за критеріями умов і оплати праці. Щоб заробити, люди змушені перепрацьовувати: усе це впливає на фізичний та психологічний стан учасників дорожнього руху. Такі обставини не знімають провини з лихачів за автокатастрофи, але також додають питань до цифрових гігантів типу Bolt: то як будемо контролювати "таксистів" на адекватність?
Отже, ми повернулися до безпеки перевезень. Якщо платформи воліють не визнавати водіїв своїми працівниками — наївно й сподіватися на їхню відповідальність за життя та комфорт пасажирів. А саме цього зажадало українське суспільство після смертельного ДТП на столичній Солом´янці. Поки що вдалося добитися лише відписки з Bolt про те, що в компанії "переглянули внутрішні процедури реагування" та будуть блокувати за дві скарги на водія за перевищення швидкості.
Цього явно недостатньо (тим більше в нас є ще й Uklon). Ситуацію може виправити не покращення комерційного алгоритму, а зміна закону. І це сучасна європейська практика.
Євросоюз закриває "вольницю" на цифрових платформах. Цьогоріч країни завершують імплементацію ухваленої в 2024 р. Директиви ЄС 2024/2831 (Platform Work Directive), якою встановлюється презумпція трудових відносин у цій сфері. Якщо платформа фактично контролює роботу (з використанням систем автоматизованого моніторингу / прийняття рішень), то виконавець автоматично визнається найманим працівником. Тепер не водій у судах має вибивати статус працівника, а Bolt чи Uber зобов'язані доводити, що вони є суто маркетплейсом.
Україна теж внормовує цей ринок, але пішла іншим шляхом. У Євросоюзі фокусуються на безпеці праці та соціальній відповідальності, а в нас — на легалізації грошових потоків для наповнення бюджету. 9 червня Верховна Рада ухвалила відповідний законопроєкт №15111-д. Вже з наступного року цифрові платформи мають взяти на себе роль агента / посередника для податкової, автоматично передаватимуть їй інформацію, а з доходів водіїв і кур´єрів буде утримуватися фіксована ставка.
Нові українські норми подаються виключно як наближення до міжнародних правил звітності операторів цифрових платформ і директив ЄС з оподаткування. Це правда, але чомусь європейське законодавство переймається вибірково. Під один мотив — гроші.
На жаль, комплексного закону, який усунув би причини системного хаосу на дорогах, у нас немає. Зберігаються всі базові ризики Bolt-економіки. Виносяться за дужки питання юридичної відповідальності компаній за безпеку пасажирів. По суті держава погоджується заплющити очі на відсутність соціальних і трудових прав в обмін на податкові надходження.
Але давайте чесно: безпеку на дорозі не можна купити за відсоток від транзакції. Поки Брюссель змушує технологічних гігантів відповідати за тих, кого вони годують, українська реформа лише підганяє неконтрольовану махину Bolt-економіки, яка, небезпечно маневруючи між статтями законів, мчить за новими прибутками.
