Вікно для мільярдів. Як Україні збагатитися на американо-китайської торгової війни
Пустка Смута-Хоулі
У 1930 р. більше тисячі економістів звернулися до тодішнього президента США Герберту Гувер із закликом скасувати закон Смута-Хоулі, коли були введені додаткові імпортні мита. Цей крок американської адміністрації, на думку багатьох економістів, і став тим помахом "крила метелика", який привів до подій Великої депресії в США. Послідовність складання "кісточок" тут цілком закономірна: нові імпортні мита впливають на скорочення обсягів світової торгівлі і отже - на уповільнення глобального зростання.
Вже в травні 2019-го Трамп оголосив про введення нових мит, що охоплюють $200 млрд китайського імпорту в рік, а також про посилення раніше введених торговельних обмежень. Китай не змусив себе довго чекати і також приступив до відповідних контрзаходів, вже відносно американських товарів.
Але варто визнати, що політика Трампа поступово призводить до зниження торгового дисбалансу у торгівлі Китаю і США. Так, якщо в січні 2018-го позитивне сальдо на користь Піднебесної становило $29,89 млрд, то в січні цього року - вже $27,3 млрд, в першу чергу за рахунок падіння китайського експорту в Америку на 2,4%.
В новій економічній парадигмі США багато що змінилося. Починаючи з того, що країна з нетто-імпортера енергоресурсів стала нетто-експортером і закінчуючи фіскальним маневром по глобальному розвороту инвестпотоков назад в "рідну гавань", коли стає вигідніше інвестувати не у відкриття нових виробництв в Китаї, а на батьківщині. У цій моделі все прекрасно: і митна політика, і фіскальний маневр, і монетарні інструменти стимулювання грошової пропозиції, та політика зниження енергетичних тарифів. Перед нами нова економічна "зірка смерті", здатна одну за одною знищувати економіки, що розвиваються, і першим на черзі у списку - Китай як головний конкурент США за світову гегемонію.
Для нас подібне перестроювання світового табеля про ранги загрожує уповільненням зростання глобальної економіки. З іншого боку, як люблять повторювати ізраїльські економісти, будь-яка криза - це перш за все незамінний стимулятор для пошуку нестандартних рішень і вироблення креативної економічної політики.
Хто нам заважає, той нам допоможе
Навіть можливу кризу американсько-китайських відносин може нести для нас і вигоду, яку важко розгледіти за пеленою очевидних негативних наслідків. На міжнародній інвестиційній конференції Game of Thrones: Final Season?, власник групи компаній "Укрлендфармінг" Олег Бахматюк заявив, що "суперечка між Китаєм і США відкриває величезні можливості для України..." За оцінкою Бахматюка, розвиток китайського напрямку може принести в українську економіку додатковий потік у розмірі до $30 млрд, а для активізації нових інвестпроектів на східному векторі розвитку країни, Україні необхідно залучити $5-10 млрд прямих іноземних інвестицій, а не позикових коштів МВФ.
Вікно як двері
Щоб оцінити перспективи нового "вікна можливостей", необхідно проаналізувати модельний 2017 р., коли стартувала політика торгового протекціонізму, ініційована США. Торговий оборот між Америкою і Китаєм склав більш $710 млрд.
Джерело: ESA, NBSC
На частку китайського експорту в США припадало 74%, а на американського Китай - 26%. Вже з цих цифр видно жахлива диспропорція, яка виникла шкоди Штатам і на користь Китаю.
За останні роки економічне рельєф України значно спростився і уплощился. У глобальних ланцюгах доданої вартості ми поступово оседаем в нижній ешелон сировинних країн. У цій спрощеній парадигмі розвитку тяжко втручатися в суперечку великих країн. Але тут важливо "дивитися в корінь": багато деталей при поверхневому аналізі вислизають.
Джерело: ESA, NBSC
Якщо взяти структуру експорту Китаю в США, то тут нам ловити особливо нічого: на першому місці з показником в $146 млрд знаходиться електротехнічне обладнання, на другому машини та обладнання ($110 млрд), на третьому - меблі та постільні приналежності ($32 млрд). Більш цікава структура експорту США в Китай.
Джерело: ESA, NBSC
Тут поряд з недоступними для нас позиціями, такими як літаки ($16 млрд) або автомобілі ($13 млрд), є й більш приземлені, в тому числі зерно, ягоди, горіхи і фрукти - $13 млрд. В сезоні 2016-2017 рр.., за даними Міністерства сільського господарства США (USDA), Америка експортувала майже 59 млн т сої, значна частина якої пішла саме в КНР. Після початку торгової війни і введення на неї 25%-го мита в Китаї, в сезоні 2017/2018 рр. продажі скоротилися до 58 млн т. У минулому році показники імпорту сої до Китаю з США впали до десятирічного мінімуму - 16,6 млн т у порівнянні з 33 млн т в 2017-м. Американці змушені продавати даний вид продукції на інших, менш вигідних ринках. А китайці досить швидко диверсифікують пакет своїх сировинних замовлень: за даними Головного митного управління КНР, імпорт сої з Бразилії в грудні минулого року виріс на 26%, а річні поставки збільшилися з 1,94 млн т до 4,39 млн т. Примітно, що грудневі постачання цього продукту з США в Китай скоротилися на 99%.
Україна поки не є істотним світовим гравцем на ринку сої: середньорічний показник експорту олійної знаходиться в діапазоні 2,3-3 млн т, хоча може бути істотно збільшений у разі відкриття нових ринків. В 2019-му 70% обсягу української сої купують такі країни, як Туреччина та Білорусь.
Тим не менш початок торгових воєн між Китаєм і США вже відбилося і на окремих сегментах американської економіки. Причому негативно: за оцінками Bloomberg, експорт сої з США в найближчі 10 років, тобто до 2028-го, не повернеться на рівень маркетингового сезону 2016/2017 рр., в першу чергу з-за того, що новим вікном можливостей щодо експорту сої в Китай вже скористалися країни Південної Америки.
Українські шанси
З $2,2 млрд експорту українських товарів в КНР за підсумками минулого року, $552 млн довелося на зерно, $426 млн - на олію та олійні культури і $143 млн - на відходи харчової промисловості. Вже зараз аграрна продукція займає більше половини в структурі нашого експорту у китайському напрямку.
Джерело: Держстат
Ми об'єктивно не зможемо потіснити американців на китайському ринку в частині поставок літаків, але цілком можемо замістити аграрний експорт із США в Китай, і мова йде про постачання на $13 млрд, частина з яких може бути отримана нашими експортерами.
А ось нове відкриття ринку США для українських товарів може бути здійснено в рамках американського аналога європейської програми EBA (Everything But Arms) або "все, крім зброї". Її суть у тому, що країни, що входять в список (частина Азії і Африки), можуть безмитно постачати на ринки ЄС та США широкий спектр товарів, за якими встановлюється так званий толерантний принцип.
Маленька Камбоджа з незначним економічним і сировинним потенціалом зуміла поставити на європейський ринок товарів на 5,7 млрд євро. Зауважимо, що населення країни 14 млн осіб. Приблизно така ж схема торгових взаємин є у Камбоджі і з США, куди йде ще до 50% місцевого експорту. В основному це продукція легкої промисловості: одяг та взуття. Ще є рис, каучук, риба, тютюн, продукція лісопереробки. Але 85% експорту - саме легпром, тобто товари з високим рівнем доданої вартості. Україна також має шанс отримати такий же пільговий доступ на американський ринок. Сприяти цьому повинна більш прагматична політика стратегічної взаємодії між нашими країнами.
Рівняння на Чилі
Китайське вікно можливостей не буде відкрито для нас вічно. У нього активно ломляться більш розторопні держави. Сьогодні в Бразилії і Чилі діють ефективні програми стимулювання експорту. Так, чилійський експорт зріс за останні роки в кілька разів. І ставка робиться саме на нестандартні напрямки експорту Чилі раптово виходить на друге місце в світі після Норвегії за світовими продажу лосося. Підтримка чилійських експортерів здійснюється Корпорацією розвитку промисловості (CORFO) та Державним банком Чилі. Організаційні методи стимулювання експорту і питання інформаційної підтримки координує держорганізація "Пророкували". Основний акцент робиться на малі і середні підприємства з обсягами експорту до $30 млн в рік.
Серед інструментів стимулювання варто виділити:
1) Часткове відшкодування відсоткової ставки за кредитом та його тіла у разі неповернення (до 50% заборгованості).
2) Довгострокове кредитування іноземних компаній - покупців продукції місцевих експортерів в лінійці товарів тривалого користування, інвестиційних товарів та інжинірингових послуг. Кредитні лінії відкриваються для іноземних покупців місцевої продукції на термін від 1 до 10 років з пільговим періодом 30 міс.
3) Кредитування закупівель імпортного устаткування і технологій для виробництва товарів нетрадиційного експорту на термін від 6 міс. до 8 років з пільговим періодом у 18 міс.
4) Надання гарантій по кредитах, виданих мікро-, малим та середнім підприємствам-експортерам на оновлення основних засобів. Гарантія покриває від 50% до 80% тіла кредиту і видається на термін 1-10 років за рахунок коштів спеціального держфонду.
5) Державні субсидії, що покривають 80% витрат МСБ на консультаційні послуги і маркетингові дослідження.
Крім того, експортери нетрадиційних видів продукції одержують істотні податкові пільги. І завдяки цій моделі створюються передумови для нарощування експорту з високим рівнем доданої вартості.
Простими словами, Україні потрібно не просто частково замінити американську сою на китайському ринку, але і нарощувати продукцію, вироблену з неї: соєва олія, корми для худоби, соєве молоко, а також заміщати сою альтернативними видами продукції: ріпаком, шротом і т. д. І, зрозуміло, активно розвивати інші сегменти міжнародного ринку.
Примітно, що в РФ вже почали активно нарощувати посіви сої на Далекому Сході, особливо в форматі малих і середніх фермерських господарств і залучати для цього інвестиції з Китаю. "Зараз між Китаєм і США розв'язалася торгова війна, і найбільше під ударом виявиться саме сільське господарство. Китай щорічно імпортує до 95,5 млн т соєвих бобів, основними експортерами виступають Бразилія, США і Аргентина. В майбутньому, звичайно ж, Китай не буде імпортувати з США... це означає, що треба ввозити з інших країн. Це дуже хороший шанс для Росії", - заявив генеральний секретар Китайської асоціації з розвитку підприємств за кордоном Хе Чжэньвэй". Крім того, він зазначив, що: "Якщо Росія збільшить посіви сої, то це буде хорошим шансом для залучення китайських інвесторів.
Тобто і для України створюється унікальний історичний шанс створити новий капіталізований сегмент нетрадиційного експорту за схемою "китайські інвестиції - виробництво в Україні - збут в Китаї". І обсяг інвестицій тут можна оцінити приблизно в $10 млрд на рік протягом найближчих п'яти років.
Нобелівський лауреат Пол Кругман створив реалістичну теорію міжнародної торгівлі, згідно з якою розвинені країни домінують за рахунок того, що їх великі технологічні корпорації виграють конкурентну боротьбу, економлячи на масштабі, а країни, що розвиваються, цю боротьбу програють, навіть маючи дешеву робочу силу. Таким чином, останнім потрібно тимчасово обмежувати імпорт і стимулювати розвиток внутрішніх виробництв, а по мірі їх конкурентного посилення поступово знімати митні бар'єри. Так поступали в Японії, Тайвані, Південній Кореї, Сінгапурі, Китаї. Є і позитивна теорія Кругмана, яка полягає в тому, що держава має стимулювати ті галузі, які призводять до появи нових підгалузей реального сектора економіки, як це сталося в Японії, коли розвиток металургії сприяло зародженню машинобудування. А ставка на виробництво кінцевих товарів тупикова.
Україна зараз може активно застосовувати синтезовану модель розвитку свого економічного потенціалу, коли грамотний внутрішній протекціонізм може поєднуватися з посиленням нетрадиційних напрямків експорту, в основному в сегменті МСБ, що не виключає розвиток і великих корпорацій. Вікно можливостей, що відкривається в Китаї, настільки широке, що місця вистачить усім. Для цього потрібно лише кілька передумов і для початку перестати нищити свій бізнес і змінити монетарну політику в бік реального сектора економіки. А далі - інвестиції і приватна ініціатива зроблять свою справу краще будь-якого чиновника.
