• USD 27.6
  • EUR 33.4
  • GBP 38.8
Спецпроєкти

Віддати 773 млрд грн за два роки. Чому Україна боїться реструктуризувати борги (ІНФОГРАФІКА)

Кредитори тільки поаплодували Україні, яка в 2014-му в умовах війни і системної кризи, а також на тлі втрати частини територій, генерували 15% ВВП, виплатила без затримки $14 млрд. Але ось чи потрібні були нам такі оплески?
Фото: Shutterstock
Фото: Shutterstock
Реклама на dsnews.ua

Перша і друга

Перша реструктуризація була проведена в 1998 р. у часи президента Леоніда Кучми міністром фінансів Ігорем Мітюковим. Перед цим країна тільки-тільки увійшла у смак розміщення суверенних боргів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Українські банки активно адаптували досвід російських фінансових установ, а в сленг фінансистів саме тоді увійшло словосполучення "піраміда ОВДП", адже самі прозорливі розуміли, що "ця музика буде вічною". Руйнування фінансових ринків почалося з Азії, потім хвиля дійшла до РФ (оголосила дефолт за суверенними зобов'язаннями) і вдарила по Україні. Стався різкий відтік спекулятивного капіталу, і настав повномасштабний бюджетно-фінансова криза. Молода гривня зазнала перший девальваційний шок, обесценившись з 1,8 до 3,4 грн/$, а валютні резерви НБУ практично обнулилися. По суті, як і сьогодні, перед Україною стояв простий вибір: або віддавати борги і повністю знекровити національну економіку, або провести реструктуризацію. Тодішній уряд обрало другий варіант, причому реструктуризовані були як зовнішні єврооблігації, так і внутрішні ОВДП. Надалі Україна увійшла в програму співробітництва з МВФ, і, що примітно - реструктуризація зовсім не стала перешкодою. Зараз можна з упевненістю сказати: якби тодішня влада проявила таку ж неповороткість у прийнятті рішень, як нинішня, то у нас не було б економічного зростання початку нульових, коли ВВП зростав у середньому на 7-8%. Простими словами, у нас би не було "ситих років": впрягаясь в "боргове ярмо", ми надовго потрапили б у залежність від зовнішніх кредиторів і отримали б аргентинський сценарій з дефолтом і обвалом ще слабкої національної економіки. Вчасно проведена реструктуризація дозволила уникнути цього, і з 2002-го по 2008 р. ми не мали потреби в кредитах МВФ.

Друга реструктуризація була проведена Україною в результаті кризи, викликаного микроциклом зниження сировинних цін на зовнішніх ринках і російською агресією в 2014-2015 рр.

На тлі анексії Криму та окупації значної частини Донбасу, коли країна стала жертвою системного порушення принципів міжнародного права, ми цілком могли б не тільки заблокувати $3 млрд "боргу Януковича", але і домогтися списання 70-80% своїх боргів з відстрочкою сплати решти на 20-25 років під мінімальний відсоток.

Замість цього тодішня влада упустила з'явився історичний шанс і провела так звану "реструктуризацію імені Яресько" лише в кінці 2015 р., коли вікно можливостей для списання боргів вже майже закрилося. В результаті Україна отримала високу процентну ставку за реструктуризованими боргами і вкрай малий термін відстрочення платежів. Крім того, так зване списання 20% боргів на $3 млрд в чистому вигляді "прощення" заборгованості назвати не можна, адже на цю суму Україна випустила ВВП-варранти (VRI) - так звані "інструменти відновлення вартості" для наших кредиторів. У цих специфічних фінансових інструментів є чіткий алгоритм нарахування бонусів кредиторам за умови, якщо ВВП України зростає з динамікою вище 3%. В такому випадку застосовуються дві ставки: якщо темпи зростання складуть від 3 до 4%, то кредитори отримають 15% приросту, а якщо вище 4% - то вже 40%. По суті, це податок на економічне зростання - чим динамічніше розвивається країна, тим більше платить. У 2021-му Україна повинна буде виплатити кредиторам за ВВП-варрантам перший мільярд гривень за підсумками 2019 р. До теми VRI ми ще повернемося, але тут також варто відзначити, що сьогодні саме ті експерти, які підтримували умови реструктуризації в 2015-му, категорично проти відстрочки виплати боргів Україною. Швидше за все, саме тому, що кредитори звикли сидіти по обидві сторони столу, а зараз впевненості в повному контролі за ходом переговорів у них немає.

Нова пропозиція МВФ

Між тим Світовий банк і МВФ зробили спільну заяву, спрямовану на адресу "Великої двадцятки", в якому закликали "негайно і згідно з національним законодавством країн-кредиторів призупинити виплати за боргом країн МАР (Міжнародна асоціація розвитку. - "ВД"), які звернуться з проханням про надання пільг". "Це допоможе задовольнити нагальні потреби країн МАР в ліквідності для вирішення проблем, викликаних спалахом коронавіруса, і дасть час для оцінки впливу кризи і потреб у фінансуванні для кожної країни. Ми пропонуємо лідерам G20 доручити СБ і МВФ провести такі оцінки, у тому числі визначити країни з нестійкою борговою ситуацією і підготувати пропозицію щодо комплексних заходів з боку офіційних двосторонніх кредиторів для задоволення потреб країн МАР як у фінансуванні, так і полегшення тягаря боргу", - зазначено в заяві. Мова йде про найбідніших країнах світу. Серед країн СНД це Молдова, Узбекистан, Таджикистан, Киргизія.

Реклама на dsnews.ua

Крім того, МВФ виділив зі свого антикризового фонду частину коштів для погашення поточних зобов'язань перед ним низки країн Азії і Африки. І це тільки початок. МВФ вже заявив про те, що використовує практично всі свої збереглися активи в розмірі $1 трлн для надання, в числі інших, пільгових антикоронавирусных позик у розмірі 50% квоти тієї чи іншої країни у Фонді практично без відсотків, на тривалі терміни і без будь-яких попередніх умов. То є Україна, якщо б не додумалася пристебнути антикоронавирусный позику Фонду до програми розширеного фінансування EFF (а все через бажання проштовхнути земельну реформу), вже могла б отримати приблизно $2 млрд. Тепер важливо встигнути стати в чергу, так як список претендентів вже становить 90 країн.

А що ж Україна, яка не входить у список найбідніших країн світу? Нашій країні потрібна якісна реструктуризація боргів, і це зовсім ніякий не дефолт. Це тільки плюс в інвестиційну карму і поліпшення суверенних рейтингів, так як всі розуміють, що у держави з'явився реальний консервативний платіжний графік і загроза банкрутства мінімізована. Природно, виникає питання, як змусити кредиторів піти на зміну умов платежів за суверенними зобов'язаннями. Тут ключову роль відіграє суб'єктність влади та її здатність вести гідний діалог, а також підтримка суспільства, як, наприклад, в Ісландії або Еквадорі, де населення відмовилося виплачувати борги.

Ніхто не хоче платити

До речі, дискурс про реструктуризацію боргів популярний не тільки в Україні. Гарвардський професор Кармен М. Рейнхарт і Кеннет Рогофф, колишній головний економіст МВФ у 2001-2003 рр., опублікували у виданні Project Syndicate статтю, в якій зазначається: "У міру того як вірус COVID-19 поширюється по всьому світу, за ним слідують економічний параліч і безробіття. Але економічні наслідки пандемії у більшості країн з економікою, що розвивається, ймовірно, будуть набагато гірше, ніж все, що ми бачили в Китаї, Європі чи Сполучених Штатах. Зараз не час очікувати від них погашення своїх боргових зобов'язань як приватним, так і офіційним кредиторам". Як інструмент мінімізації кризи автори публікації стверджують "нагальну необхідність тимчасового мораторію на погашення всіх боргів, крім найбільш кредитоспроможних суверенних боржників... Ми рекомендуємо негайний тимчасовий мораторій на погашення зовнішнього боргу для всіх країн, крім суверенних позик з рейтингом "AAA".

Вирок аналітиків не викликає сумнівів: "В кінцевому підсумку борг багатьох країн необхідно буде реструктурувати, альтернативи договірного часткового дефолту не буде".

Однак і країни з інвестиційним рейтингом "ААА" заговорили про можливість часткового дефолту. Так, американський сенатор Ліндсі Грем заявив, що республіканці разом з демократами найближчим часом планують подумати про те, як почати списувати частину боргу Китаю. "Тому що це вони повинні платити нам, а не ми їм! Ви побачите двопартійний відсіч Китаю - щоб покарати його так суворо, що це буде стримувати його в майбутньому", - зазначив сенатор, маючи на увазі відповідальність КНР за поширення коронавіруса по світу.

Троцкистское підпілля на вихід

Збувається прогноз бельгійського культуролога Еріка Туссена, який сформулював концепцію "незаконного боргу", що може бути списаним за результатами громадського аудиту, якщо буде доведено, що він належить до однієї з чотирьох категорій: 1) нелегітимний (був взятий владою не в інтересах суспільства, тобто на шкоду оному); 2) незаконний (при залученні були порушені необхідні процедури); 3) одіозний (нарощувався диктаторськими режимами або порушує базові соціальні права населення); 4) нестабільний (виплата призведе до порушення фундаментальних прав людини на медицину, освіта і гідне життя).

Проведення реструктуризації боргів може дозволити Україні вивільнити приблизно 250 млрд грн (145 млрд, передбачених на виплату відсотків по боргах, і близько 100 млрд у вигляді планованого сальдо виплати боргів і залучення нових). Для цього вже зараз необхідно ініціювати реструктуризацію як зовнішньої заборгованості держави, так і внутрішньої (ОВДП).

Протягом 2020-2021 рр. Україна, за даними Мінфіну, повинна виплатити кредиторам 773 млрд грн в еквіваленті (див. інфографіку). Якщо за зовнішніми зобов'язаннями можна провести класичну реструктуризацію, то внутрішні уряд може конверсировать, тобто замінити суму погашення ОВДП в обігу на "антикоронавирусные" облігації з погашенням три-п'ять років і ставкою купона, фіксованого або прив'язаної до мінімального значення між обліковою ставкою та інфляцією.

Зараз конверсія внутрішніх боргів перед нерезидентами може дати до 75 млрд грн економії на боргових виплат держави, і цей ресурс можна монетизувати на користь національного антикризового резервного фонду.

Природно, просто так ніхто не захоче допомагати Україні, але для "розподілу лотерейних квитків серед мешканців будинку" є хороші способи, наприклад: запровадження оподаткування прибутку від погашення ОВДП та скасування оного за участь у конверсії, а також запровадження своєрідного гібридного податку на купівлю валюти в разі репатріації суми погашення ОВДП за кордон. У такому разі нерезидентам доведеться вирішувати, що їм вигідніше: наполягати на погашення і заплатити податки, в тому числі спеціальний податок на виведення капіталу за кордон, або добровільно погодитися на конверсію зобов'язань і обміняти належить їм портфель ОВДП на новий випуск "антикоронавирусных" облігацій.

По суті, кожен день зволікання реструктуризації для країни - це не просто втрата наших соціальних і економічних перспектив, але і зниження рівня суверенності. На жаль, замість цього український парламент приймає абсолютно жахливі закони. Наприклад, Мінфіну надано право здійснювати операції з державними деривативами, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж, в тому числі у вигляді виключення з положень частини першої статті 16 Бюджетного кодексу за рахунок здійснення державних запозичень понад обсяги, встановлені додатком №2 до цього закону. Умови таких операцій визначаються Кабінетом Міністрів". Простими словами, вже завтра, під приводом "вигідності" котирувань на наші ВВП-варанти, Мінфін може витратити на їх викуп приблизно $2 млрд. Причому для покупки нічого не значать в умовах кризи варантів влада буде залучати нові борги (!).

...Кредитори тільки поаплодували Україні, яка в 2014-му в умовах війни і системної кризи, а також на тлі втрати частини територій, генерували 15% ВВП, виплатила без затримки $14 млрд. Але ось чи потрібні були нам такі оплески? Повторимося: ключове питання при реструктуризації - це суб'єктність влади, наскільки вона незалежна від зовнішніх впливів при прийнятті тих чи інших рішень. А також наскільки залежні від інтеграції із західною фінансовою системою приховані бенефіціари влади у вигляді різних груп впливу. Якщо держава доведе кредиторам, що повернення боргів загрожує інфляцією (для погашення внутрішньої заборгованості через механізм емісії) та девальвацією національної валюти (через критичне зниження резервів центрального банку), а також переконливо продемонструє бюджетну необхідність секвестру виплат по боргу, без яких країна скотиться в глибоке піке економічного обвалу з деградацією структурних показників соціальної системи, то кредитор змушений буде погодитися на реструктуризацію, так як вона і в його інтересах. Але якщо лідери країни заявляють, що резерви НБУ знаходяться на оптимальному рівні, а повернення боргів - пріоритет уряду, який не загрожує економіці і населенню, то, природно, ніхто не стане ініціювати розмову про перенесення строку платежу за умовної "борговій розписці" цілої країни. Кредитори звикли поважати навіть згубні рішення боржника.

    Реклама на dsnews.ua