• USD 26.3
  • EUR 30.6
  • GBP 36.2
Спецпроєкти

Скандал з рейтингом Doing Business. Як уряду працювати без священної корови

Рейтинги не завжди відображають справжній стан справ в країні в цілому і в інвесткліматі зокрема. На що ж орієнтуватися Україні після закриття найулюбленішого усіма останніми урядами звіту?

Depositphotos
Реклама на dsnews.ua

Навіть там підтасовують

Оглушлива новина тижня, що минає: Світовий банк (СБ) більше не публікуватиме рейтинг легкості ведення бізнесу Doing Business, за яким вже багато років українська влада, експерти і підприємці намагалися зорієнтуватися, чи покращується у нас умови для бізнесу, чи ні.

Як говориться в повідомленні СБ, поширеному 16 вересня, причина закриття цього рейтингу — підрив довіри до нього.

Як з'ясувалося в ході незалежного розслідування, проведеного за замовленням самого Світового банку, колишня його голова Кристаліна Георгієва, яка зараз керує МВФ, давила на персонал, щоб підвищити показники Китаю в звіті Doing Business-2018, який був опублікований в жовтні 2017 р. У ньому позиція Китаю підвищилася на 7 пунктів — до 78-го місця в порівнянні з попереднім роком.

Світовий банк повідомив, що буде працювати над новим підходом для оцінки ділового та інвестиційного клімату, але коли з'явиться черговий рейтинг і чи буде він публічним, не уточнив.

Нагадаємо, що рейтинг Doing Business був розроблений в 2003 р. і вперше оприлюднений в 2006 р. Він складається на основі змін законів і інших нормативних документів, які стосуються різних етапів роботи бізнесу. Усередині нього окремо визначалися місця за десятьма параметрами: наскільки легко відкрити бізнес, зареєструвати його, підключитися до енергопостачання, наскільки доступні кредити, легко платити податки, як захищені права інвесторів і ін. — аж до того, скільки центів з вкладеного долара інвестор зможе повернути, якщо проінвестоване ним підприємство збанкрутує.

Doing Business: де наше місце

Реклама на dsnews.ua

Україна в рейтингу Doing Business в останні роки росла, і це становило предмет гордості влади. Якщо в 2006 р. наша країна була на 132-му місці, а в 2010 р. — на 142-му, то в звіті за 2014-й (в якому оцінювалися зусилля по поліпшенню клімату за 2012 і 2013 рр.) вона піднялася до 112-го місця. Ще через два роки ми піднялися до 83-го місця, а за підсумками останнього звіту — Doing Business-2020 року — Україна фінішувала на 64-му місці.

Примітно, що місце в цьому рейтингу стало чимось на зразок священної корови для будь-якої української влади, і завдання піднятися по рядках списку країн, найбільш сприятливих для бізнесу, прописувалися в програмних документах урядів, а серед аргументів прийняти деякі закони часто звучало — "це підвищить рейтинг України в Doing Business".

Винятком не стала і нинішня влада — в листопаді 2019 р., через кілька місяців після свого обрання, президент Володимир Зеленський доручав скласти план заходів, які потрібно виконати для підвищення місця України в цьому рейтингу (незабаром тодішній голова Мінекономіки Тимофій Милованов навіть представив докладний звіт). А нинішній прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявляв, що мета України — потрапити в топ-30 країн Doing Business. До речі, його попередники — Володимир Гройсман та Арсеній Яценюк теж ставили собі завдання по сходженню до вершини рейтингу, а лідером по оптимізму серед колишніх посадових осіб був Олексій Гончарук в 2019 р., ще до свого прем'єрства, він "передбачив" появу нашої країни в топ-10 Doing Business в 2021 р.

Однак у світлі заангажованості рейтингу сумніви в його достовірності, які виникали і раніше, ще більш зміцнилися. Зокрема, економічний експерт Олексій Кущ вказував на очевидні невідповідності в ньому ще до скандалу з підтасовуванням результатів по Китаю. Наприклад, Афганістан випереджав Україну за показниками легкості підключення до електромереж і з питань банкрутства. Або ще один приклад — Грузія: за легкістю ведення бізнесу вона після президентства Міхеїла Саакашвілі стала займати провідні місця, набагато вище Китаю, але в світі не з'явилося вироблених в Грузії смартфонів або електромобілів. "Грузія як була до Саакашвілі країною, що експортує вино і "Боржомі", так і залишилася. Значна частина її економіки як формувалася за рахунок туризму, так і формується дотепер. 30% ВВП як формувалися за рахунок трансфертів трудових мігрантів, так це і залишається. І з країни як виїжджали люди, так і виїжджають до цих пір", — зазначив в експерт в коментарі "ДС".

Виникають сумніви і в достовірності місця України в рейтингу: після прийняття пакету документів, які спрощують дозволи в сфері будівництва, позиція України в цій частині покращилася. Але непрозорий ринок будівництва — зберігся, і чужій компанії потрапити на столичні майданчики все так само неможливо, як і раніше, зазначив Олексій Кущ.

І навпаки — низьке місце в рейтингу ще не означає, що інвестиції в будь-яку сферу не йдуть. Наприклад, після того як Україна встановила високий тариф на "зелену" енергетику і гарантувала його виплату, до нас вишикувалася черга з інвесторів, які бажають вкласти гроші, навіть незважаючи на низькі показники в Doing Business за легкістю підключення до електромереж, корупцію, неефективну судову систему і слабкий захист прав власності. "Тому що інвестора цікавлять темпи капіталізації бізнесу, і якщо вони перевищують ризики, то інвестор прийде", — пояснив Олексій Кущ.

Рейтинг спочатку замислювався як якийсь приз, який отримує країна за успіхи, він є наслідком високих темпів розвитку. "А у нас вирішили, що високі темпи розвитку забезпечуються високим місцем у рейтингу. У нас вважали, що якщо Україна потрапить в топ-10 країн за легкістю ведення бізнесу, то до нас підуть інвестиції і ми почнемо розвиватися. Хоча все з точністю до навпаки", — зазначив Кущ.

Кому тепер довіряти?

До рейтингу Doing Business і без зловживань було багато претензій. Одна з них — низька оперативність: при складанні проходить кілька етапів збору інформації та опитувань, тому в результаті на виході ми маємо ситуацію станом на минулий і позаминулий роки, зазначив Анатолій Амелін, співзасновник Українського інституту майбутнього, директор програми "Економіка".

Крім того, як зазначив старший економіст Центру економічної стратегії Дмитро Горюнов, деякі держави навчилися "зламувати" рейтинг, в якому багато параметрів рахуються не в цілому, а щодо конкретних ситуацій. Наприклад, реєстрація нерухомості — це реєстрація складу в столиці (або у випадку з великими країнами — по великих містах). "І деякі країни почали покращувати ці вузькі ситуації, не чіпаючи систему в цілому", — пояснив він.

Чи потрібен в такому випадку рейтинг країн за легкістю ведення бізнесу, якщо в попередньому накопичилося стільки помилок? Експерти вважають, що — так. "Хоча методика Doing Business застаріла, але більш швидка і ефективна модель порівняння країн за якістю ведення бізнесу, за можливостями для інвесторів — точно потрібна", — вважає Анатолій Амелін.

Інвесторам потрібні початкові прості сигнали, оскільки ніхто не буде вручну порівнювати всі деталі економічного регулювання між десятками або навіть сотнями країн. "Щоб в принципі звернути увагу на країну, потрібна якась проста для сприйняття порівняльна інформація. Нішу такої інформації і займають подібні рейтинги", — вважає Дмитро Горюнов.

Поки Doing Business проходить перезавантаження, орієнтуватися можна на Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom, який складається The Heritage Foundation) і Global Competitiveness Report (World Economic Forum). "Всі вони в якомусь сенсі конкуренти, тому що так чи інакше описують, чи легко вести бізнес в країні. Навіть окремі компоненти перетинаються. Наприклад, у Індексу економічної свободи є компоненти щодо захисту прав власності, податкового навантаження, регулювання ринку праці (яке, до речі, прибрали з DB) і свобода у зовнішній торгівлі", — зазначив Горюнов.

Крім того, Україна може і сама, без міжнародних рейтингів, оцінювати свободу для ведення бізнесу, використовуючи показники капітальних інвестицій і прямих іноземних інвестицій. Якщо вони ростуть, то інвестори в країну йдуть.

Втім, у нас залишається основоположне питання: чи ставити коня... тобто священну корову будь-якого рейтингу перед економікою? Все-таки спроба зробити цикл KPI для влади всіх рівнів на конкретних пунктах дослідження — не найкраща ідея. Тому, як ми з'ясували, сама по собі позиція в рейтингу нічого не гарантує, а країни можуть його "зламати". Та й наступати на ті ж граблі не хочеться. Ймовірно, уряду краще розробляти стратегічні орієнтири виходячи з глибокого розуміння структури економіки і потреб економічних агентів — а не сліпо слідувати якомусь шаблону для показових поліпшень.

    Реклама на dsnews.ua