Прогноз-2019. Що чекає світову економіку

У світових економістів дуже популярна так звана "теорія десятирічних циклів", свідчить, що у наш час глобальні економічні кризи повторюються кожні десять років, нехай і не завжди вони виявляються настільки ж руйнівна, як криза 2008-2009 рр. І справді, всі кризи останнього часу відстоять один від одного на 10 років (1987, 1998, 2008 рр.).

З іншого боку, таку циклічність досі ніхто економічно не обґрунтував. Точніше, обґрунтування, звичайно, є, але виглядають вони досить притягнутими за вуха. Так що залишається лише констатувати: кризи чекають, передумови для його виникнення - є, але от чи побачимо ми їх в 2019 р. - досить сумнівно.

Криза як прогноз, що сам збувається

Динаміка американського фондового ринку в останні тижні 2018 р. дійсно виглядала передкризової. Вперше в історії ринку акцій США фондові індекси в день напередодні Різдва впали більш ніж на 1%. Раніше грудень був кращим місяцем для ринку акцій. Але не в 2018-м З початку грудня індекс S&P 500 впав більш ніж на 16%. За всю історію ринку акцій США з 1871 р. більш сильне падіння за місяць спостерігалося тільки три рази.

Звичайно, це падіння ринку акцій поки не відправило економіку США в кризу - вона дуже велика і стійка. (За підсумками року зростання ВВП обіцяє скласти не менше 3,5%.) Але воно може цей спровокувати кризу, так як для багатьох американців акції - важливий актив і складова частина доходів. А значить, за падінням ринку акцій послідує різке падіння споживчої активності американців.

Інша передумова для кризи в США - монетарна політика ФРС, яка передбачає "стиснення" доларової ліквідності. Це викликає крайнє невдоволення Дональда Трампа, однак він мало що може зробити: так ФРС бореться з "перегрівом" національної економіки. Теоретично американський президент може відправити у відставку главу ФРС, але цього ще жодного разу не траплялося в історії США.

Нарешті, третя передумова - масштабне скорочення прибутків американських компаній зі списку S&P 500. У минулому році вони активно викуповували власні акції (buybacks): на суму майже $600 млрд за перші три квартали 2018-го. Передноворічне падіння курсів на 10% буде означати зниження квартального прибутку цих компаній на 20% (цифри ми побачимо в кінці січня). Додамо сюди зниження прибутку через зростання процентних ставок і отримаємо дуже поганий період для американської промисловості.

Незважаючи на економічний прогрес усього світу - в основному Європи, Китаю, Індії, Бразилії, Південно-Східної Азії, - поки ще американська економіка залишається визначальною для світу, насамперед через унікальну фінансову систему Штатів, буквально пронизує весь світ. Тому коли звучать негативні прогнози для економіки США - то і вся світова економіка починає сповільнюватися. Падіння американських фондових ринків незмінно викликає ефект доміно на всіх світових ринках.

На противагу песимістам економісти-оптимісти вважають, що значного уповільнення глобальної економіки цього року не буде. Але і особливого зростання вони не очікують - швидше, у другій половині 2019-го ринки покажуть закінчення циклу зростання. Відповідно, інвестори в 2019 р. будуть скорочувати частку акцій і корпоративних облігацій на користь інструментів грошового ринку. Золото в 2019 р. може стати гарним захисним активом. А особливою популярністю будуть користуватися вкладення в хедж-фонди, які заробляють на волатильності ринків.

Зараз в розвинених економіках "міхур" на ринку кредитування не такий, яким був у 2008-м. Завдяки цьому в 2019 р. ФРС США і центробанки інших країн можуть "викупити" падіння ринків, призупинивши посилення своїх монетарних політик. Завдяки цьому початок кризи буде перенесено на 2020-й, а входження в кризу буде плавним і передбачуваним.

Питання нафти

Можна довго сперечатися про фондових індексах, але ось що реально впливає на всю світову економіку, - це ціни на нафту. В листопаді і грудні аналітики нафтового ринку терміново переглядали прогнози цін на нафту на 2019 р. Втім, якщо нафта дешевшатиме такими ж темпами, як в кінці грудня (барель Brent впала майже до $50), прогнози, можливо, знову доведеться переглядати.

Прогноз ціни на нафту знизили всі 13 найбільших світових інвестбанків, опитані The Wall Street Journal. У середньому банки знизили прогноз середньорічної ціни на нафту Brent на $8, але якщо в листопаді називали $77 за барель, то в кінці грудня - вже $69. Однак поки ціни помітно нижче: Brent коштує близько $52 за барель, американська WTI - $43.

Інвестбанки переглянули свої прогнози після того, як рішення ОПЕК+ про зниження обсягів видобутку викликало лише короткий зростання, швидко змінювався падінням. Пік ціни нафти Brent - $86 - світ бачив на початку жовтня 2018 р., але з тих пір вона втратила в ціні 41%. У числі головних негативних чинників банкіри називають побоювання уповільнення зростання світової економіки і ризики нової торгової війни США з Китаєм.

Аналітики Barclays в "нафтовому" прогнозі на 2019 р. називали факторами падіння кінця 2018-го численні виключення зі списку американських санкцій проти Ірану, очікування зростання видобутку і швидкий введення нових трубопроводів в США. Оборотна сторона прогнозу - очікування зростання цін на нафту вже в першому півріччі 2019 р. Причини - ринок повною мірою відчує ефект скорочення видобутку Саудівської Аравією і Росією, а США можуть зняти більшість винятків із санкцій проти Ірану.

Особливий погляд Підлоги Мейсона

Тим, кому набридло чекати новий криза кожен рік, напевно, буде цікаво подивитися на більш довгострокову перспективу. Як це робить Пол Мейсон, редактор економіки BBC і автор книги Postcapitalism. На його думку, ми вже вступили в посткапиталистическую епоху. У її центрі - IT, нові підходи до роботи і економіка спільного користування. Хоча, звичайно, "стара економіка" не зникне ще довго.

Пол Мейсон вважає, що на зміну капіталізму в його нинішньому вигляді вже починає приходити "посткапитализм", який перебудує економіку навколо нових цінностей і моделей поведінки. Посткапитализм став можливий через трьох фундаментальних змін, які IT принесли світу за останні 25 років. Вони знизили потребу в праці, розмили межі між роботою і вільним часом і послабили зв'язок між роботою й оплатою праці. Хвиля автоматизації кардинально знизить обсяг роботи, необхідної не тільки вижити, але і щоб забезпечити всім гідне існування.

Інформація роз'їдає здатність ринку правильно формувати ціни. Перш ринки будувалися на дефіциті - а тепер інформація в надлишку. Захисний механізм капіталістичної системи - формування монополій, гігантських IT-компаній. Однак такі фірми будують бізнес-моделі, приватизуючи інформацію, вироблену суспільством, і тому їх корпоративне будівля крихко - воно знаходиться в протиріччі з базовою потребою людства: вільно користуватися ідеями.

Одночасно ми бачимо зростання спільного виробництва: з'являються товари, послуги і організації, які не слідують диктату ринку та менеджерської ієрархії - від Uber до Wikipedia. Нові форми володіння, кредитування, нові юридичні контракти: за 10 років виникла ціла бізнес-культура, яку ЗМІ назвали "шеринговая економіка".

Сьогодні починає змінюватися все: робота урядів, наше ставлення до технології, до власності і до праці. Для сучасних жителів великих міст новий світ - це вже не просто механізм виживання, спосіб сховатися від неоліберального світу, - це новий спосіб жити, що формується зараз, пише Пол Мейсон.

Посткапиталистический сектор, ймовірно, буде співіснувати разом з ринковим сектором ще багато десятиліть, але великі зміни вже відбуваються. У них братимуть участь держава, ринок і спільне виробництво за межами ринку. От тільки людям ще потрібно зрозуміти логіку посткапиталистического переходу.

Що чекає Україну

Залишається питання: що Україні варто очікувати від світових економічних реалій в 2019-му? Якщо не буде ні загальносвітової кризи, ні військового загострення конфлікту з Росією, то буде плавний (дуже плавний, без проривів) зростання економіки.

Якщо світова криза все ж трапиться, він болісно вдарить по Україні як країні з економікою, що розвивається. З іншого боку, порівняно з 2009-му у нас вже набагато більш ємний внутрішній ринок. Він виступить певним стабілізатором у разі будь-яких світових катаклізмів. Додамо сюди принцип "що нас не вбиває - робить сильнішими". Тобто криза будь-якої тяжкості загартовує економіку країни, змушує влади проводити реформи, від яких, можливо, вони відмовлялися в "ситі" роки, не бажаючи будити народне "лихо".