• USD 40.7
  • EUR 43.5
  • GBP 51.6
Спецпроєкти

У світі про економіку. Засилля Китаю в Латинській Америці, контратака російського олігарха та розворот великого тренду в ритейлі

П'ять тем, які ми не могли пропустити

Китайська експансія в Латинську Америку, Михайло Фрідман та обмеження покупок через каси самооблуговування в Target
Китайська експансія в Латинську Америку, Михайло Фрідман та обмеження покупок через каси самооблуговування в Target
Реклама на dsnews.ua

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть

Китайська загроза Латинській Америці

Здалеку здається, що Латинська Америка все більше втягується в дружні стосунки з Китаєм і тільки президент Аргентини Хав´єр Мілей категорично проти справ з комуністами. Тут є великий пласт правди — економічна інтеграція латиноамериканських країн з азійським "центром сили" поглиблюється. Але у цьому ж полягає й очевидна проблема: якщо придивитися ближче, то в численних країнах регіону — від Коста-Ріки до Бразилії — наростає невдоволення торговельними стосунками з Піднебесною (хоч і не завжди на найвищих рівнях). Там дедалі гостріше відчувають, що саме Пекін отримує більшу користь від економічних відносин, пише DW.

Так, у Бразилії дешевший текстиль з Китаю становить загрозу місцевим виробникам. А все тому, що конгломерати, такі як Shein, виготовляючи товари зовсім за інших вимог, мають змогу витісняти з бразильського ринку тисячі локальних компаній. На низовому рівні зростає відчуття, що стратегія Китаю руйнує місцеві торговельні структури. Ймовірно, ця тема буде розвиватися, адже Бразилія вже має досвід боротьби з дешевим китайським імпортом. Вона запровадила 20%-й тариф на товари вартістю до $50, які купуються через міжнародні інтернет-магазини (китайська платформа AliExpress з цього приводу висловила "здивування" та попередила про загрозу падіння іноземних інвестицій в країну).

Серед інших галузей, яка потерпає від напливу китайського імпорту, — металургія: латиноамериканські виробники сталі не витримують конкуренції.

Ще одна точка напруги — це звинувачення китайських компаній у завданні надмірної шкоди довкіллю.

А до всіх проблем домішується геополітика. Так, Китай нещодавно заборонив імпорт гватемальської кави й інших товарів, чим шокував місцевих експортерів. Ймовірно, через те, що уряд країни підтримує дипломатичні зв’язки з Тайванем (те саме в Латинській Америці робить лише Парагвай). Та й загалом країни регіону дедалі більше втягуються у глобальне суперництво між США та Китаєм, а це дає підстави припускати, що нинішні непорозуміння лише пролог до більших конфліктів. 

Реклама на dsnews.ua

"Зелена" дилема президентки Мексики

Помітною новиною тижня стало обрання президентом Мексики мера Мехіко Клаудії Шейнбаум, яка вступить на посаду 1 жовтня. Вона як протеже чинного президента Андреса Обрадора поділяє ліві погляди. Також у країні відбулися парламентські вибори, де впевнено перемогла правляча партія із союзниками. Після цього курс мексиканського песо пішов вниз (майже на -3%, до 18 песо/$), так само як і акції деяких біржових фондів, орієнтованих на Мексику, бо інвесторів непокоять заплановані політичні реформи, спрямовані на посилення влади уряду. Утім, перемога Шейнбаум, як і загалом лівого курсу, була цілком прогнозованою. А перед нею, крім викликів, притаманних Мексиці (наркоторгівля та загалом злочинність, хаос на кордоні зі США, слабке економічне зростання) майоріють і широкі перспективи, враховуючи, що Китай в умовах торговельних обмежень намагається поставляти дедалі більше продукції в США через їхній південний кордон (Мексика нещодавно стала найбільшим торговельним партнером свого північного сусіда).

Але ми сфокусуємося на темі енергетичного переходу, що стане викликом для нового лідера. Клаудія Шейнбаум — професійний науковець з різнобічними інтересами: вона фізик, Ph.d в галузі енергетики і навіть лауреатка колективної Нобелівської премії миру як член Міжурядової групи експертів зі зміни клімату. Шейнбаум вже заявила про прискорення переходу на відновлювальні джерела енергії. Але саме тут назріває великий конфлікт. Справа в тому, що Обрадор і його оточення на загал підтримують використання викопного палива, та й ідеологічно недолюблюють приватний сектор енергетики. Тому деякі кліматологи, як пише видання Climate Home News, скептично ставляться до виконання новою президенткою "зелених" обіцянок. Звісно, є й протилежні думки. Наприклад, науковий співробітник бізнес-школи Judge при Кембриджському університеті, радник з питань інновацій та клімату в Кремнієвій долині Наві Раджу вважає, що Клаудія Шейнбаум може декарбонізувати економіку Мексики та вивести країну на траєкторію сталого розвитку (створити більш інклюзивне економічне зростання з використанням меншої кількості ресурсів і викидів) . Зокрема, він звертає увагу, що вчена глибоко дослідувала шляхи декарбонізації мексиканської електроенергетичної системи, транспорту, металургії та житлового будівництва. Докладніше з науковими роботами Шейнбаум можна ознайомитися за посиланням.

Отже, передачу президентської влади в Мексиці не варто розглядати просто в контексті утримання лівого курсу та коливання настроїв інвесторів. Радже йдеться про те, чи зможе потенційна "зелена" парадигма подолати політичний опір у другій (після Бразилії) економіці Латинської Америки.  

Контратака Фрідмана на Євросоюз

Російський олігархат, схоже, починає контратаку проти санкційного режиму Європейського Союзу. І на вістрі подій мільярдер, співвласник "Альфа-Груп" Михайло Фрідман, який відмовляється визнавати агресію проти України. Як відомо, цей олігарх ще з лютого домагається від влади Люксембургу, де розташована його холдингова компанія LetterOne, компенсації в близько 15 млрд євро. Привід — заморозка активів у рамках європейських санкцій, накладених за "міцні зв’язки з адміністрацією Путіна". Фрідман посилається на давній двосторонній договір про захист інвестицій між Економічним союзом Бельгії та Люксембургу (UEBL) і СРСР (згодом Росією як правонаступницею) та стверджує, що його майно незаконно експропріювали.

Але справжня битва за 15 млрд євро ще тільки маячить на обрії — позов до міжнародного арбітражу Фрідман зможе подати у серпні. Тепер люксембурзькі ЗМІ дізналися деякі подробиці. У лютому він начебто запропонував позасудове врегулювання спору з урядом Люксембургу, поки є шість місяців, передбачених договором, на такі домовленості. І найважливіше: опитані журналістами юристи побоюються, що старий договір з СРСР, який навіть не відповідає сучасним правовим стандартам, може створити проблеми.

У Люксембурзі вже підрахували, що потенційна виплата Фрідману 15 млрд євро перевищує половину бюджетних видатків на поточний рік. Але ще гірша загроза в тому, що ця історія може стати прецедентом. На жаль, між РФ та іншими країнами досі діє понад 60 подібних договорів. Заявка Фрідмана може прокласти шлях для інших підсанкційних олігархів. За найгіршим сценарієм, потенційні рішення на їхню користь можуть поставити під питання всю систему санкцій ЄС. 

"Лего"-технологія у будівництві

В одному з травневих випусків висвітлювали інновації в будівництві — галузі, яка на відміну від багатьох інших, досі має багато ручної та механізованої праці. Тим ціннішими тут є нові технології. Нагадаємо, йшлося про 3D-друк, модульне будівництво та навіть роботизовані мікрозаводи для зведення дерев'яних споруд. А вже на цьому тижні видання New Atlas розповіло про канадський стартап Plaex заснований теслею Дастіном Бауерсом, який пропонує збирати стіни, як "лего".

Насправді це великі цеглини з міцного матеріалу, що з´єднуються одна з одною без усякого розчину, як відомий конструктор – клац і все на місці:

На 90% такий блок складається з переробленого пластику, решта компонентів — барвники та інгібітори ультрафіолетового випромінювання та полум'я. Результатом є міцний композит, основний складник якого проходить шлях від подрібненого та очищеного пластику до пропущеної через екструдер пасти, схожої на цемент. Блок виходить досить великий, але він на 35% легший за традиційну цеглу аналогічного розміру. А зведені стіни важко проломити навіть бульдозером, хоча розбираються вони легко, як та сама вежа з "лего". Що ж до сировини для виготовлення блоків, то пластмаси найчастіше беруть у фермерів у вигляді відходів сільського господарства, тому стартап має підстави стверджувати, що робить внесок у циркулярну економіку.

Виробник заявляє, що двоповерхове будівництво займе 11-12 днів з мінімальним обладнанням. А це означає, що нова технологія призначена або експериментаторів, або для початківців, або для іншого ринку: майбутніх роботів-мулярів… Розрахунок на те, що велика автоматизація, зокрема у вигляді, людиноподібних роботів, змінить і будівельну галузь.

Утім, до масштабних перетворень на ринку ще далеко. Хоча блоки вже доступні для замовлення, виробнику ще потрібно отримати дозволи на використання їх у житлових будинках; наразі з цього "лего" можна зводити лише стіни складських приміщень та елементи ландшафтного дизайну. 

Покупці охололи до кас самообслуговування (як і численні ритейлери)

Одне із завдань нашої рубрики — підсвітити світові тренди. Особливо ті, які в українських ділових колах поки що не помічають. От простий приклад. Скільки раз ви чули від менеджерів та маркетологів відомих ритейлерів про розвиток самообслуговування як свідчення сучасності та інноваційності мережі? А скільки раз вам доводилося стояти в черзі на касу з великим візком, бо працюють, умовно, один касир і чотири автомати? Тому в США та Європі тренд на таку діджиталізацію розвертається — клієнти хочуть більше людського обслуговування.

"Для покупців, які беруть буквально жменьку товарів, зони самообслуговування — це чудове рішення. Вони позбавляють від необхідності чекати в довгих чергах. Проблема полягає в тому, що через практику роботи магазинів ми часто бачимо, що дедалі більше і більше людей, в певному сенсі, змушені користуватися касами самообслуговування, бо в магазині працює лише один касир, а то й взагалі не працює жоден", — каже професор соціології в Університеті Дрю Крістофер Ендрюс в ефірі радіо "Economy of everyday things" від проекту Freakonomics.

Українські ритейлери зазвичай стверджують, що, на відміну від західних мереж, у нас тренд на самообслуговування зародився пізніше, а тому ще є куди зростати. Однак от вам сучасна американська статистика: автомати самообслуговування встановлені у 96% великих продуктових мереж, але на них припадає 4 з 10 касових рядів. В Україні теж дуже важко знайти магазин великої мережі без куточка самообслуговування, а в багатьох випадках автоматів навіть більше, ніж працюючих касирів.

Розвиваючи самообслуговування, магазини люблять наголошувати на технологічності та зручності для клієнтів. Але насправді більше вагома причина — це скорочення накладних витрат бізнесу на персонал. Що ж до зручності, то багато залежить від того, чи можемо ми швидше відсканувати покупки, ніж професійний касир, який добре орієнтується в кодах товарів.

Як зазначалося вище, для кількох речей в кошику — самостійно "зачекаутися", безумовно, гарний варіант, але коли у вас повний візок — то ви, швидше за все, станете в чергу до "живої каси". Крім того, одне з опитувань у США показало, що майже 7 з 10 покупців стикалися з помилками або технологічними проблемами на касі самообслуговування (у нас цей показник навряд чи буде нижчим).

А ось і логічний клієнтський відгук: "Знаєте, якщо я маю сам розраховуватися на касі, якщо я маю сам пакувати речі, зробіть мені знижку", — переказує слова покупців журналіст і аналітик роздрібної торгівлі Філ Лемперт, який давно прогнозує занепад кас самообслуговування. Показово (хоча й безуспішно), у деяких американських штатах навіть намагалися ухвалити закони, які б обмежували кількість рядів самообслуговування порівняно з традиційними касами. Але й сам бізнес відреагував. Деякі магазини вирішили, що самообслуговування не варте всіх супутніх проблем (від невдоволення клієнтів до більшої кількості крадіжок). Тож, як ми писали раніше, торік британська мережа продуктових магазинів Booths прибрала каси самообслуговування з майже усіх своїх магазинів. А в США Dollar General, Walmart, Target і ShopRite відмовилися від агресивної експансії такого сервісу (наприклад обмежили кількість товару для купівлі через автомат). Деякі магазини йдуть ще далі. Нідерландська продуктова мережа Jumbo має так звані "повільні смуги", де касири-люди навмисно витрачають більше часу на спілкування з покупцями. Нещодавнє дослідження показало, що каси з людьми-касирами сприяють більшій лояльності клієнтів, ніж автомати самообслуговування…

Отже, великим українським мережам варто задуматися над рівнем клієнтського досвіду, з яким асоціюється розвиток кас самообслуговування, щоб не робити зайвих інвестицій в майбутньому й не втратити лояльність покупців.

    Реклама на dsnews.ua