У світі про економіку. $50 млрд для України, переоцінка воєнної потуги Китаю і розквіт шахової імперії

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Кредит для України за рахунок російських активів: як працюватиме схема

Україна знову у перших рядках світового порядку денного. Одна з найбільш помітних геоекономічних новин стосується заморожених на Змаході (переважно у ЄС) російських активів, які країни Групи семи (G7) домовилися використати для фінансування України на $50 млрд вже до кінця цього року. Ця подія, звісно, активно обговорюється в нашому інформаційному полі, але ми не обмежимося переказуванням основного меседжа. А додамо деталей, бо загальні фрази часто не дають уявлення, які саме гроші та, головне, на яких умовах передадуть. Щоб скласти повну картину, як працюватиме цей механізм, ми проаналізували комюніке саміту G7, коментар Білого дому та заяви й оцінки, оприлюднені світовими ЗМІ. Ось ключові тези:

• Самі російські суверенні активи на $300+ млрд залишаються знерухомленими, але поки що недоторканними.
• Доходи (відсотки) з цих активів, які наразі становлять $3+ млрд на рік, будуть використані як застава під майбутній кредит для України на $50 млрд.
• Кредит видадуть країни G7 (передусім США). Вони ж розіб'ють фінансування на кілька каналів — на військові, бюджетні та відновлювальні потреби України.
• Витрати і ризики, пов'язані з цією схемою, Група семи розподілить між собою. Деякі з цих країн (неєвропейські) докладуться до надання кредиту, інші — до його погашення, а хтось гарантуватиме погашення на випадок, якщо потік доходів не буде достатнім для виплати і обслуговування кредиту в повному обсязі.
• Отже, Україна може розглядати цей кредит як грант.

Варто додати, що тема ризиків щодо майбутніх грошових потоків була в центрі уваги під час обговорення проекту рішення G7. Адже російські активи можуть давати менше доходів, якщо впадуть відсоткові ставки. Або за якийсь час зміниться геополітична ситуація (наприклад, Росія відмовиться від агресивної війни), і заморожені кошти треба буде повернути. Як бачимо, партнери принципово прийняли ці ризики.

Нарешті, треба визнати й не дуже приємний нюанс: лідери G7, очевидно, відклали в довгу шухляду ідею конфіскації російських активів на користь України, бо якщо в них не буде "корови", то хто ж даватиме "молоко" (відсотки на погашення й обслуговування кредиту). Чому пряма передача нам суверенних активів агресора — надзвичайно складна процедура з погляду міжнародного права, ми розглядали в одному з минулих випусків. Ще одне проблемне питання, що потребує відповіді: як тепер бути з європейською обіцянкою віддавати Україні доходи від російських активів вже з цього року…

Китай кратно відстає від США у витратах на оборону: нове дослідження

Китай, без сумніву, витрачає на оборону більше, ніж офіційно заявляє, але все-таки майже втричі менше, ніж США.

Це результати нового дослідження, яке підважує висновки відомої тематичної роботи, яку ми переповідали в травні. Тоді в Американському інституті підприємництва (AEI) стверджували, що Китай вже майже наздогнав свого головного геополітичного супротивника в оборонних витратах: як і Штати, він начебто вже перетнув планку в $700 млрд на рік, якщо врахувати різницю в цінах та приховані статті.

Натомість у червні колектив авторів з Массачусетського технологічного університету (MIT) у складі Тейлора Фревела, Джорджа Гілбоя і Еріка Хегінботема запропонували іншу, більш докладну методику розрахунку оборонних витрат, яка, на їхню думку, усуває недоліки вказаного вище дослідження. Різниця у результатах вийшла величезна. За даними цих авторів, у 2024 р. Китай пустить на оборону приблизно $471 млрд, тобто лише 36% від порівнянних оборонних витрат США, які сягнуть $1,3 трлн.

Дослідники з MIT теж враховують, що за ту саму суму в Китаї, як правило, можна купити більше товарів, робіт і послуг, а тому офіційно заявлений Пекіном оборонний бюджет у $232 млрд треба скоректувати на паритет купівельної спроможності (ПКС) — це метрика, яка власне й призначена для того, щоб врахувати різниці в цінах між країнами та регіонами. Але вони роблять коректування більш докладно, застосовуючи до різних груп витрат — як-то на особовий склад, на навчання чи на обладнання — відповідні курси юаня до долара США за ПКС (на основі даних Світового банку). Найцікавіше, що коли йдеться про обладнання, то курс юаня до долара за ПКС виявляється навіть нижчим, ніж ринковий. У результаті обчислень за цією методикою, коректування доларового еквіваленту оборонного бюджету Китаю на ПКС дає суттєво меншу суму, ніж у конкуруючому дослідженні: $321 млрд (MIT) проти $549 млрд (AEI).

Крім того, Фревел, Гілбой і Хегінботем стверджують, що минуле дослідження базувалося на незбалансованому обліку так званих позабюджетних витрат (оцінки витрат на оборону, не включених до офіційного оборонного бюджету): статтям, які враховані для Китаю, не протиставленні схожі статті для США, що дає різницю в сотні мільярдів доларів. Дослідження MIT натомість показує, що позабюджетні статті становлять майже однаковий відсоток загальних оборонних витрат як у Китаї (30%), так і в США (від 31% до 36%).

"Китай, схоже, не має реальних матеріальних можливостей — кількості і якості кораблів, літаків та інших основних систем, які б у нього вже були, якби його оборонні витрати сягали того ж рівня, що й у США", — йдеться в дослідженні MIT.

Учені наголошують, що коректне порівняння оборонних витрат США і Китаю має не лише академічне, а й політичне та військово-стратегічне значення. Наприклад, замість того, щоб виправдовувати великі видатки на програми розвитку літаків і ВМС зростанням китайського потенціалу, краще сфокусуватися на більш дешевих безпілотних повітряних і морських засобах, таких як Mavic і Magura V5, а також інвестиціях у достатні обсяги боєприпасів, зокрема ракет ППО і 155-мм артснарядів. Крім того, переоцінка китайських можливостей може відволікти більше ресурсів на цьому напрямку, тоді як найбільшим викликом для Штатів у сфері глобальної безпеки є війна в Україні, спричинена російським вторгненням. "Європа залишається основним центром американських безпекових та економічних інтересів. Вашингтон повинен розподіляти обмежені ресурси, а незбалансовані оцінки оборонних витрат Китаю можуть підірвати здатність планувальників і політиків належним чином збалансувати свої зусилля", — підсумовують дослідники.

Суперродовище в Норвегії знизить залежність Європи від Китаю

Як відомо, Норвегія відіграє ключову роль на континенті як виробник природного газу. Але незабаром країна може стати постачальником ще більше важливого ресурсу. Нещодавно в карбонатитовому комплексі Фен задокументували найбільше в Європі родовище рідкоземельних елементів, необхідних для "зеленого переходу", пише місцеве видання NRK. А днями компанія Rare Earths Norway, яка має права розробляти 90% родовища, оцінила запаси рідкоземельних елементів у 8,8 млн т з перспективою економічно вигідного видобутку. Зокрема, йдеться про 1,5 мегатонн елементів, пов´язаних з магнітами, які використовуються у вітряних турбінах і електромобілях.

Якщо все піде за планом, то видобуток планують запустити до 2030 р. Саме до цього часу в Євросоюзі очікують на шестикратне збільшення потреби в рідкоземельних елементах. Нагадаємо, дефіцит цього ресурсу ставить європейців у залежність від Китаю, який є постачальником критично важливих металів, а заразом продовжує експансію на європейський ринок зі своїми електромобілями та акумуляторами.

Тейлор Свіфт "зачепить" плани Банку Англії

Економічний вплив найкасовішої співачки сучасності Тейлор Свіфт, зокрема схильність мільйонів шанувальників купувати все, що з нею пов´язано, деякі західні аналітики вже називають свіфтономікою. Цьому явищу ми присвячували публікацію кілька місяців тому. Йшлося передусім про те, як концерти суперзірки в рамках Eras Tour піднімали ВВП цілих міст і країн завдяки напливу фанатів, які витрачають гроші на проживання, харчування, транспорт і сувеніри (часом вони приносять сотні мільйонів доларів у місцеві економіки, як це було, наприклад, в Японії чи Сінгапурі). Її внесок в економічне зростання якось визнали навіть у ФРС США… А днями з´явилося застереження, що Банк Англії може відкласти очікуване зниження відсоткової ставки у серпні через можливі наслідки концертного туру співачки в Лондоні, що запланований на цей місяць. Принаймані так вважають в інвестбанку TD Securities, на який посилається CNBC.

Експерти припускають, що центробанк може утриматися від зниження облікової ставки з 16-річного максимуму в 5,25%, коли надійде звіт щодо інфляції, адже загальний рівень цін може тимчасово зрости через сплеск попиту на готелі під час концертного туру співачки-сенсації. Загалом очікується, що літній Eras Tour у Великій Британії, який у червні почався з Шотландії, принесе Сполученому Королівству понад $1,2 млрд.

Розквіт шахової імперії

Одна з найстаріших та найвідоміших ігор світу — шахи — стала великим бізнесом. І йдеться не так про топових гросмейстерів з їхніми призовими та тренерською роботою, як про глобальну онлайн-платформу Chess.com, яка спромоглася створити майже монополію на своєму ринку. Особливої популярності сервіс набув під час пандемії Covid-19, коли орди втомлених карантином і спраглих до розваг людей звернулися до гри. А компанія Chess.com в цей період, та й за майже два десятиліття свого існування, зробила серію вдалих кроків з масштабування й залучення користувачів. Цей, безумовно, вартий уваги досвід побудови шахової імперії описує Chartr.

Відвідуваність Chess.com з квітня 2019 по квітень 2024 р.

Усе почалося в 2005 р., коли Ерік Аллебест і Джей Северсон купили домен Chess.com за 55 тис., маючи на меті створити форум для ентузіастів. Однак їх очікувало безпрецедентне зростання попиту на онлайн-ігри, і вже 2007 р. власники перейшли на нову технологію для шахового порталу, запустивши ранню версію сайту з підпискою. Трафік швидко зростав, а щоб не поступитися лідерством, компанія Chess.com вчасно придбала низку сайтів-конкурентів — ChessPark, ChessVibes, а зовсім недавно й PlayMagnus.

Торік провідна шахова -онлайн-платформа відзвітувала про зіграні на ній 12,5 млрд партій — або приблизно 35 млн партій на день, тоді як найбільший сайт-конкурент Lichess, безкоштовний для всіх користувачів, може похвалитися лише лише 1 млрд партій.

Зараз Chess.com працює за моделлю freemium: на безкоштовному сервісі є реклама, тоді як преміум-підписники отримують доступ до необмеженої кількості уроків, головоломок та інструментів для аналізу. Ще одна стаття доходів — стріми: щодня тисячі людей підключаються, щоб поспостерігати за грою інших. Більше того, в 2020 р. сайт отримав права на трансляцію Чемпіонату світу з шахів, а в 2023 р. провів перший в історії Champions Chess Tour — онлайн-турнір з швидких шахів з рекордним призовим фондом у $2 млн.

Потенційний середньомісячний дохід на одного гравця на Chess.com

За останніми даними, компанія має 150 млн підписників, а її дохід перевищує $100 млн на рік. Виходячи з цієї інформації, а також "розумного діапазону щомісячного доходу на одного клієнта", Chartr зробив приблизні підрахунки, що лише 1—1,5% відвідувачів платять за гру на платформі. А це означає, що є куди зростати: якщо конверсія трохи вища (а чимало freemium-бізнесів працюють з цим показником у 2-5%), то Chess.com може легко стати компанією вартістю понад $200 млн…