• USD 39.8
  • EUR 42.4
  • GBP 49.5
Спецпроєкти

У світі про економіку. Народження наддержави, еволюція фрікономіки і спадок Канемана

П´ять тем, які ми не могли пропустити 

Нью-Делі, фрікономікс і Даніел Канеман
Нью-Делі, фрікономікс і Даніел Канеман
Реклама на dsnews.ua

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Хроніки майбутньої наддержави

Це вже стійка тенденція: Індія швидко нарощує потугу та, найімовірніше, протягом десятиліть стане глобальною наддержавою, пише платформа візуалізації даних Chartr. Саме в неї найбільший людський потенціал у прямому сенсі. Порівняно з Китаєм, США та іншими великими економіками, населення Індії молодшає: в середньому там щодня народжується близько 86 тис. немовлят. А це постійно зростаюча робоча сила! На висоті також фондовий ринок і експортна галузь.

Зміна населення Індії, Китаю, США, Індонезії і Пакистану у 1950- 2040 рр., факт і прогноз

Величезне працездатне населення Індії створює й великий середній клас, а рівень бідності у країні торік рекордно впав — нижче 5%.

Економіка Індії впевнено зростає, тоді як Китай та інші країни, що швидко розвиваються, переживають постпандемічне вповільнення. МВФ очікує, що, за свіжими даними, Індія забезпечить 15% світового зростання у 2023 р., а до 2030 р. стане третьою економікою світу після США та Китаю.

Реклама на dsnews.ua

Ось кілька штрихів до її успіху. Нові торговельні угоди укладаються в рамках політики взаємовигідного доступу до ринків. Так Індія відкривається для іноземних інвестицій. Наприклад, два тижні тому підписано пакт про вільну торгівлю, який зобов'язав чотири європейські країни інвестувати $100 млрд, а тарифи знижуються, щоб заохотити такі компанії, як Tesla, будувати заводи в Індії. Своєю чергою індійські фірми дедалі частіше стають незамінними ланками ланцюжка поставок Apple.

Водночас перед Індією не стелиться червона доріжка до клубу багатих країн. Навіть щоб повторити успіх Китаю їй потрібно пройти довгий шлях: сьогодні ВВП Індії на душу населення становить приблизно п'яту частину від китайського показника в $12,7 тис. 

Зі стратегічною перевагою Індії пов´язана одна з її ключових проблем: більше людей потребують більше енергії. І виробництво електроенергії в Індії зростає найшвидшими темпами за останні три десятиліття. На жаль, попри подвоєння генерації з ВДЕ, країна досі надто залежить від викопного палива, як-от вугілля. І це фактор найгострішого екологічного виклику для країни: згідно зі свіжим звітом моніторингової компанії IQAir, 83 зі 100 найбільш забруднених міст світу знаходяться в Індії, а Делі дістався статус столиці з найгіршим повітрям. Через спалювання викопного палива, вихлопні гази автомобілів, будівельний пил та промислові викиди понад містами країни утворюється смертоносний смог. Ще один виклик для Індії — наростаючий розкол між "економічним двигуном" урбанізованого півдня та менш заможною північчю.

Від того як Індія відповідатиме на ці виклики залежить, наскільки швидко вона стане наддержавою. А в тому, що це станеться майже немає сумнівів. У квітні-травні в країні відбудуться найбільші демократичні вибори у світі — в них візьму участь понад 900 млн людей. І завдяки економічному стрибку останніх десяти років чесна перемога прогнозується партії "Бхаратія Джаната" чинного прем´єра Нарендри Моді.

Історія бізнесу як драйвер залучення інвестицій

Минулого тижня ми розповідали про дуже вдалий вихід на біржу соцмережі Reddit. Зрозуміло, що це пов´язано з тим, що інвестори очікують великих потенційних прибутків компанії (навіть попри те що зараз вона досі збиткова) або ж вирішили поспекулювати. Однак які ще фактори впливають на успішність IPO? Міжнародна компанія McKinsey дослідила це питання та дійшла висновку, що найкраще привабити капітал дозволяє "переконлива історія" бізнесу. Так, 73% глобальних інституційних інвесторів, опитаних McKinsey, заявили, що неприваблива історія становить найбільший ризик для успіху IPO. Крім того, 69% інвесторів назвали послужний список топ-менеджменту найважливішим компонентом цієї історії. Майже таке ж значення надається довгостроковому плану створення вартості (65%).

Найважливіше в історії акціонерного капіталу для інвесторів

Попри те, що це опитування стосувалося виходу на біржу, на нашу думку, висновки можна масштабувати. Вказані відповіді чітко дають зрозуміти, що найбільше цінують великі інвестори, коли йдеться про історію бізнесу.

The Economist проголосив занепад фрікономіки

"Фрікономіка" (freakonomics) чиказького економіста Стіва Стівена Левітта і журналіста Стівена Дабнера, яка народилася як концепція у статті у New York Times і згодом вибухнула кількома бестселерами, колонками в найпопулярніших ЗМІ, телеефірами та подкастами… виходить з моди. Це проголошує The Economist і пояснює чому.

Фрікономіка досліджує, як змінюється поведінка людей залежно від стимулів у ситуаціях, які виходять далеко за межі традиційного кола питань для економістів. "Фішкою" її авторів стали цікаві запитання і контрінтуітивні відповіді. При цьому висновки підтверджувалися застосуванням визнаних статистичних методів. Першим прикладом Левітт і Дабнер обрали турніри з сумо, щоб довести корупцію серед гравців: виявляється, якщо одному з бійців перемога в матчі потрібна більше, ніж іншому (в разі програшу він може вилетіти з ліги на відміну від супротивника), то він і значно частіше виграє (хоча мало б бути навпаки, адже вищі шанси у сильнішого сумоїста, який вже забезпечив собі місце в лізі). Левітт намагався показати "прихований бік всього", досліджуючи не так суто економічні питання, як рівень злочинності, освіту, расову дискримінацію тощо.

Водночас цей підхід зазнав критики, зокрема з боку нобелівського лауреата з економіки Джеймса Гекмана, колеги Левітта з Чиказького університету. Крім деяких помилок у розрахунках, скептики констатували, що фрікономіка надто фокусується на дослідженні конкретної ситуації (правильно оцінити вплив певного фактора), але її висновки часто не можна застосувати в ширшому контексті. Схоже, потік цікавинок не може замінити фундаментальних досліджень. "Багатовікові питання економіки є такими ж цікавими, як і завжди. Інструменти для їхнього дослідження все ще перебувають у процесі розробки", — констатує видання.

Фрікономіка працює з історіями людей і бізнесів

Але й сама фрікономіка еволюціонувала у… популярні медіа. Тепер вона не стільки робить незвичні дослідження (ті, в яких начебто недостатньо "зовнішньої валідності"), скільки розповідає про цікаві історії людей та бізнесів. Зокрема, під брендом фрікономікса випускаються подкасти, адаптовані для трансляції по радію. Одна з рубрик — "Економіка повсякденних речей". Ми вже переповідали історію американської мережі банкоматів, власник якої завітав на цей медіамайданчик. І такі розмови не втрачають популярності, адже з живої і водночас насиченої розповіді з перших вуст, як правило, можна почерпнути чимало корисної інформації, яку не так легко дістати з відкритих джерел.

Візьмемо для прикладу одну з останніх тем — протезування кінцівок, яка надзвичайно актуальна для охопленої війною України. Гості нещодавно записаної програми, власник протезно-ортопедичної компанії та пацієнтка, розповідають про виклики, з якими доводиться стикнуться як медикам, так і самим людям, що втратили руку або ногу (до речі, близько 2 млн американців наразі мають не всі кінцівки). З найбільш цікавого, страховка зазвичай покриває 80% вартості протеза, однак пацієнтам часом доводиться пройти кола випробувань, доводячи, що протез їм "необхідний за медичними показаннями". І позаяк сама процедура його підбору складна і суто індивідуальна, а вартість компонентів висока — це дороге задоволення. Звичайні механічні протези нижче коліна стартують у Штатах приблизно від $15 тис., а більші чи технологічніші апарати (з мікропроцесорними компонентами) йдуть на десятки тисяч, а іноді й коштують понад $100 тис. Це не враховуючи недешевих аксесуарів, які можуть швидко зношуватися… Розмова надзвичайно пізнавальна, хоча й ґрунтована на американських реаліях (у нас ситуація відрізняється).

А ми докладніше переповімо уривок, що стосується 3D друку штучних кінцівок. Саме ця технологія може знизити ціну на деякі види протезування. Процес розробки і власне друку протеза може бути масштабований і розподілений за різними регіонами світу. Наприклад, 3D-друк дозволяє швидше пройти безліч ітерацій для створення гнізд — компонентів, за допомогою яких кріпиться протез. Значного прогресу вже досягнуто в друку кистей, рук і навіть ніг. Хоча в останньому випадку все складніше: зазвичай потрібно використовувати вуглецеве волокно (щоб витримало вагу людини), а цей матеріал не піддається тривимірному друку.

Даніел Канеман і Теорія перспектив

Зробимо відступ від концепції нашого дайждеста. Остання сьогоднішня тема не була малопомітною в українському інфорпросторі (новина пройшла по багатьох сайтах і популярних блогах). Також вона не стосувалася нещодавніх подій, нових лайфхаків чи інсайдів. Але в загальному інформаційному фоні часто губиться головне — значення. Цього разу значення однієї наукової роботи для економіки і загалом суспільних наук. Про неї і розповімо.

На цьому тижні помер ізраїльсько-американський психолог Даніел Канеман, який разом з Амосом Тверскі (колегою і співавтором ключових досліджень, помер у 1996 р.) та Річардом Талером (економістом) заклав основи поведінкової школи в економці. Канеман у 2002 р., як і Талер у 2017 р., отримав премію Шведського центробанку в галузі економічних наук пам´яті Альфреда Нобеля.

Канеман здобув шалену популярність завдяки бестселеру "Мислення швидке й повільне" (2011 р.), утім, основним його з Тверські внеском у науку стала Теорія перспектив (Prospect theory), яка лягла в основу численних досліджень людської поведінки (і значною мірою згаданого бестселера). Якщо коротко, то саме за це і, ширше, інтегрування в економічну науку ідей психології Канеман отримав "Нобеля". Тож пропонуємо наступні кілька хвилин покласти руку на серце цієї теорії — це буде найбільша шана автору.

"Якби у теорії перспектив був прапор — то на ньому б майорів цей рисунок", — пише Канеман у "Мисленні…". Ось він, цей графік з першої публікації Теорії перспектив у 1979 р.:

Функція цінності

Графік стосується ситуацій, коли одночасно є ризик утратити щось корисне і шанс отримати бажане. І стоїть вибір — ризикувати чи ні. Без сумніву, все залежить від того, що саме ми можемо виграти чи програти, та яка ймовірність кожного результату. Канеман і Тверські зобразили це в системі координат. По горизонтальний осі ми рухаємося від збитків до виграшу, а по вертикальній — нарощуємо або втрачаємо цінність. Просто?

Але чому крива на графіку така вигнута та несиметрична? Це не примха авторів, а результат численних експериментів. Як виявилося, психологічно оцінюючи можливості в таких ситуаціях, ми, люди, керуємося трьома принципами:

  • Маємо точку відліку (рівень адаптації), від якої оцінюємо зміни, і ця точка впливає на ступінь нашої задоволеності результатом. На графіку це нуль.
  • Знижуємо чутливість до виграшу або збитків так само, як, наприклад, до інтенсивності світла: одна справа промінь ліхтаря у темній кімнаті, а інша — у сонячній залі; надто прикро просто програти $100, але цілком природно однаково побиватися, загубивши $10 000 чи $10 100. Саме тому крива на графіку стає пологішою з обох кінців.
  • І ключове: ми відчуваємо біль втрат приблизно вдвічі гостріше, ніж радість від виграшу. Тому крива значно крутіше йде вниз.

Що більше, з цих принципів виплив неприємний для мейнстрімних економістів того (і не тільки того) часу висновок. Усупереч прийнятій теорії, за якою раціональна людина однозначно оцінює для себе певний товар, на практиці мінімально прийнятна для неї ціна продажу та мінімально прийнята ціна покупки можуть кратно відрізнятися! Як підмітив Річард Талер, навіть його знайомий професор економіки, купуючи пляшки вина по $35, не хоче віддавати їх менш як за "сотку", тоді як згоден купувати їх не дорожче за $50. У термінах теорії перспектив це означає, що в професора є точка відліку — володіє він пляшкою чи ні: біль від розставання з конкретним вином (у першому випадку) буде гострішим, ніж задоволення від отримання аналогічного продукту (у другому випадку). Звідси й різниця в прийнятних цінах.

Якщо узагальнити, то Канеман, Тверські і Талер вибили з-під ніг економістів базове припущення, що "економічні агенти" завжди діють раціонально. У деяких ситуаціях це не так. Подальші дослідження показали, що ірраціональність продавців і покупців та загалом ринків можна передбачити, спираючись на знання людської психології, розуміння когнітивних викривлень. Що важливо, поведінкова економіка оперує експериментами, вона не нав´язує думок, а швидше описує реальність. Тому заперечити результати добросовісно проведених досліджень украй важко.

Подальші інтерпретації ідей, якими ми завдячуємо Канеману, неминуче підважують твердження, що вільні ринки завжди працюватимуть ефективно та оптимально розподілятимуть ресурси. Це удар по стандартному економіксу, в центрі якого стоїть раціонал. Канеман і його співавтори скинули з економічного олімпу "гомо економікуса" та завели на нього Людину.

Науковий спадок Даніела Канемана значно ширший, але якщо треба назвати найвизначніше досягнення вченого, то не буде помилкою розповісти про Теорію перспектив та, зокрема, принцип неприйняття втрат.

    Реклама на dsnews.ua