• USD 36.6
  • EUR 38.5
  • GBP 44.9
Спецпроєкти

Стомлені Кремлем: чи піде український бізнес з Росії

Деякі бізнесмени згортає свої проекти в Росії. Винятком стали горілчаники, які, навпаки, скуповують заводи в РФ
Фото: espreso.tv
Фото: espreso.tv
Реклама на dsnews.ua

На цьому тижні стало відомо, що один з найбільших українських агрохолдингів Kernel почав активні переговори про продаж в Росії двох своїх заводів - ЗАТ "Усть-Лабінський эфирномаслоэкстракционный комбінат "Флорентіна" і ВАТ "Масло Ставропілля". За даними "АПК-Інформ", угода ще не відбулася. Але, станом на 1 березня, робота двох зазначених підприємств тимчасово зупинена через можливу зміну власника заводів. Ймовірний покупець - місцева група компаній "Ресурс".

Kernel - найбільший виробник та експортер соняшникової олії (торгові марки "Щедрий Дар", "Стожар", "Чумак Золота"), який також надає послуги зі зберігання зернових і олійних культур на елеваторах, і обробляє близько 400 тис га земель. 2015 фінансовий рік компанія завершила з чистим прибутком $106,9 млн проти чистого збитку в $98,3 млн 2014. Її виручка скоротилася на 3% - до $2,33 млрд. Засновник компанії - колишній депутат Верховної Ради від Партії регіонів Андрій Веревський. Зараз йому належить близько 39,21% компанії. З кінця 2015 року через фірму Cascade Investment Fund 5% акцій володіє нардеп Віталій Хомутинник. Інші акції котируються на Варшавській фондовій біржі.

Свій перший актив в РФ Kernel продав ще в 2014 році тій же ГК "Ресурс". За Невинномиськ олійноекстракційний завод вдалося виручити $10 млн. До політики ця угода не мала ніякого відношення - переговори про продаж почалися за рік до розв'язування Росією агресії проти України. І Невиномысский ОЕЗ і виставлені зараз два на продаж заводу належали Kernel з 2011 року. Вони були куплені у групи компаній "Російські масла" бізнесмена Олександра Курта. Але зробити їх роботу рентабельною українському холдингу не вдалося.

Незважаючи на це, говорити про повний відхід з РФ українського холдингу ще рано. У Kernel в активах залишається портовий термінал "Тамань". Він був куплений в 2012 році спільно зі швейцарською компанією Glencore у російської групи "ЕФКО" за $265 млн. "Термінал є третім за величиною глибоководним зерновим терміналом в Російській Федерації. Поточна пропускна потужність терміналу становить 4 млн тонн зернових на рік", - зазначає Kernel на своєму офіційному сайті.

"ДС" зібрала ще кілька прикладів того, хто з українських бізнесменів вже попрощався зі своїми активами в РФ, і хто може це зробити найближчим часом.

Ще в січні 2008 р. холдинг Milkiland Анатолія Юркевича, що входить в трійку найбільших виробників сирів в Україні, купив 75% Останкінського молочного комбінату в Москві. Покупка обійшлася в $66 млн, але завод не зміг працювати рентабельно. І в минулому році Milkiland виставила цей актив на продаж. Як виявилося, до того часу він вже був у заставі за кредитом Unicredit Bank. За даними Reuters, комбінат виставлений на продаж за 6-7 EBITDA, що становить $55-65 млн. Milkiland прийняв рішення про вихід з бізнесу з-за складнощів з обслуговуванням боргу в $100 млн. За даними "ДС", покупця не вдалося знайти досі.

У 2009 році група EastOne засновника корпорації "Інтерпайп" Віктора Пінчука сконцентрувала 100% акцій одного з найстаріших страхових компаній РФ - СК "Росія". На момент поглинання "Росія" входила в топ-25 російських страхових компаній за обсягом зібраних премій. Однак інвестиція виявилася невдалою. У 2011 році Арбітражний суд Москви зареєстрував заяву про визнання страхової компанії банкрутом, а у 2012 році Федеральна служба з фінансових ринків РФ вирішила обмежити дії ліцензій "Росії". У 2013 році Центробанк РФ опублікував повідомлення про припинення діяльності компанії, а в січні минулого року Арбітражний суд Москви визнав компанію банкрутом. Скільки Пінчук втратив на цій інвестиції, точно невідомо, однак за даними російських ЗМІ, він встиг вкласти в компанію близько $200 млн.

Реклама на dsnews.ua

Не набагато вдаліше склалася ситуація у співвласників маріупольського "Азовмаша"- вдови екс-нардепа Олександра Савчука Світлани Савчук і компаній, близьких до одіозного екс-регіоналу Юрію Іванющенко. У РФ у них був великий вагонобудівний актив - Армавірський завод важкого машинобудування. У 2014 р. він фактично опинився на межі зупинки через проблеми зі збутом, і за борги перейшов під контроль до банку "Росія" одного з фаворитів Володимира Путіна Юрія Ковальчука. А в минулому році завод був проданий Новозыбковскому машинобудівному заводу, що входить в "Рейлтрансхолдинг" підприємця Сергія Шпака.

Ці угоди об'єднують економічні прорахунки українських бізнесменів. Але є декілька випадків, коли на чолі кута був поставлений політичний мотив. Став мало не особистим ворогом Путіна українського олігарха Ігоря Коломойського в 2014 році російські влади змусили продати Москомприватбанк, хоча формально угода була проведена з дотриманням всіх правил пристойності. Банк викупив бізнесмен Микаил Шишханов (племінник російського мільярдера Михайла Гуцерієва), якому в Росії належить "Бінбанк". Вартість угоди склала близько 6 млрд рублів (близько 1,9 млрд грн). Хоча деталі взаєморозрахунків її учасників так і не були оприлюднені.

Також повністю розпрощався з Росією "Миронівський хлібопродукт" Юрія Косюка. Влітку 2015 року компанія повідомила, що обміняла свої 40 тис га землі і зерносховища у Воронезькій області на 60 тис земель і сховищ у Західній Україні. Обмін стався зі шведської компанії Agrokultura. Мотиви угоди лежать на поверхні - близько 95% акцій Agrokultura контролюють засновник мережі "Спортмастер" росіянин Микола Фартушняк і власник російського агрохолдингу "Продимекс" Ігор Худокормов. Тоді як Косюк до того моменту встиг попрацювати заступником глави Адміністрації Президента України. Обидві сторони таким чином виключили політичні ризики в роботі своїх бізнесів. Хоча офіційно заявлялося лише про їх синергії та оптимізації.

У той же час ряд українських бізнесменів продовжує не тільки володіти активами у РФ, але і купувати їх на тлі погіршення відносин між двома країнами. На перших ролях тут горілчаники, що пояснюється досить просто - російський ринок горілки є найбільшим у світі за обсягом і другим після США за вартістю.

Так, власник компанії Global Spirits (ЛГЗ "Хортиця", Одеський коньячний завод) Євген Черняк ще в 2011 р. обзавівся в РФ власним виробництвом - вологодським горілчаним заводом "Російська Північ". А на цьому тижні стало відомо,що він придбав другу за рахунком підприємство в цій країні - лікеро-горілчаний завод "Джерело і До" в Митіщах (горілка "Російський графин", коньяк "Російський") потужністю близько 20 млн л продукції в рік. Незадовго до цього - в 2015 р. - найбільший в Україні виробник горілки холдинг "Баядера" Наталії Бондаревої придбав Великоустюзький ЛГЗ у Вологодській області, на якому був налагоджений випуск горілки під ТМ "Цельсій" і "Перепілка".

    Реклама на dsnews.ua