"Великому бізнесу немає місця в Україні": у Метінвесті закликали переглянути механізми держпідтримки
Українська промисловість працює в умовах, у яких неможливо закласти у звичайну бізнес-модель: прямі ракетні удари руйнують виробничі активи, тарифи на електроенергію та залізничні перевезення зростають, а можливості експорту до ЄС обмежують CBAM і квоти. Для збереження підприємств потрібні інструменти підтримки, співмірні з масштабом великого бізнесу
Про це заявив розповів керівник управління зовнішніх проєктів офісу генерального директора Групи Метінвест Сергій Скорбун на форумі United by mining у Києві, передає "ДС".
За його словами, головною умовою для збереження виробництва залишається безпека та можливість хоча б частково прогнозувати роботу. "Жоден бізнес не закладає у свою бізнес-модель, що по ньому будуть бити ракетами. Подорожчання газу чи зниження цін – такі ризики ми враховували. Але ми ніколи не могли передбачити, що будуть прямі влучання, які будуть знищувати наші основні виробничі активи", – сказав Скорбун.
Окремою проблемою він назвав збереження персоналу. Компанія, попри збитки, намагається утримувати фахівців там, де це можливо, оскільки відновити кадровий потенціал після їхнього відтоку буде складно. "Ми виживаємо весь цей час. Скільки можемо, намагаємося утримати людей. Адже обладнання без людей нічого не варте", – зазначив він.
На зупиненій через російські атаки "Запоріжсталі" працює близько 8 тис. людей — сталевари, ливарники, прокатники, вальцювальники, машиністи локомотивів та представники інших спеціальностей. "Якщо ці люди звідти поїдуть, це буде катастрофа. Тому що надзвичайно важко зібрати таку кількість фахівців", – наголосив Скорбун.
Він також нагадав, що великі промислові підприємства залишаються місто- та бюджетоутворювальними, але запас міцності, який дозволяв утримувати їх у 2022–2023 роках, суттєво скоротився.
Однією з ключових проблем він назвав невідповідність нинішніх програм підтримки реальному масштабу втрат великого бізнесу. Як приклад він навів державну програму покриття збитків, яка має ліміт близько $10 млн на компанію – при тому, що одна доменна піч може коштувати $100–150 млн.
"Якщо не можна компенсувати 100%, а можна 20%, це також рішення. Воно повністю не розв’яже проблеми, але якісь агрегати ми зможемо відремонтувати", – пояснив він і наголосив: відновлення одного великого металургійного підприємства автоматично підтримує цілий ланцюг суміжного бізнесу – ремонтні компанії, постачальників сировини, логістику та "Укрзалізницю".
"Один металургійний завод забезпечує роботою безліч інших підприємств, і усі навколо працюють. Якщо ж держава обмежує підтримку 10 мільйонами, це фактично означає, що великому бізнесу немає місця в Україні. Думаю, цей підхід потрібно скоригувати", — впевнений він.
Ще один критичний фактор – тарифи природних монополій. За словами Скорбуна, при скороченні обсягів передачі електроенергії та вантажних перевезень фіксовані витрати "Укренерго" та "Укрзалізниці" залишаються високими, а компенсація відбувається через підвищення тарифів для тих підприємств, які ще працюють. Це безпосередньо б’є по конкурентоспроможності промисловості.
"У нас тарифи вже вищі, ніж у Польщі та Словаччині. Якщо ми підемо далі цією спіраллю, бізнес почне рахувати, чи є сенс заходити в Україну, інвестувати, будувати нові заводи. Електроенергія, залізничні перевезення – є безліч чинників, які показують, що тут просто дорого вести бізнес. Плюс ризики. І питання: хто буде інвестувати в таку економіку?" – каже Скорбун.
Для підтримки критичної інфраструктури у Метінвесті пропонують частину коштів залучати від міжнародних партнерів. "Наприклад, консолідувати $500 мільйонів на рік для "Укрзалізниці", зважаючи на її роль для держави. Це не тільки вантажі, а й пасажири, евакуаційні потяги, перевезення для Сил оборони", – зазначив Скорбун. Аналогічний підхід, за його словами, потрібен і для енергетичної інфраструктури – як тимчасове рішення на період війни та відновлення.
Втім, частину проблем можна вирішити без прямого бюджетного фінансування. Насамперед це стосується доступу української металургії до ринку ЄС, адже екомито CBAM та квоти на імпорт сталі зараз обмежують можливості українських виробників.
"Є речі, які можна зробити для бізнесу навіть без грошей. Якщо нам відкрити квоти в ЄС, запрацює металургія. Підуть замовлення на руду, феросплави, вапняки, коксівне вугілля. Так запускається економіка. А для цього Україна має продовжувати перемовини з Європейською комісією", – сказав він.