Дзвінки без смс та інтернету. Скільки буде коштувати зв'язок за новим законом про про телекомунікації
Новий закон про телеком дозволить клієнтам підключати тільки ті послуги, які їм потрібні, а операторів зв'язку поставить в більш жорсткі умови. Чи вийде заощадити на зв'язку?
Довгоочікуваний закон
Верховна Рада нарешті прийняла в другому читанні законопроект №3014 "Про електронні комунікації", що створює умови для системної та глибинної реформи телекоммуканікаціонної галузі. Документ — великий і складний — замінить явно застарілий (прийнятий ще в 2003-му) закон про телекомунікації України.
Насправді закон довго не могли прийняти: доводилося шукати компроміси між операторами сотового зв'язку, між операторами фіксованого зв'язку і рухомого (мобільного), між власниками радіочастот та їх користувачами, між усіма перерахованими — і державою. Це не менш ніж шоста спроба впровадити європейські норми в українське телеком-законодавство. Тоді як в самій Європі з 2003 р. вже п'ять разів модернізували норми в сфері зв'язку.
Як заявив один з авторів документа, нардеп від "Слуги народу" Олександр Федієнко, це один з тих законів, "яких очікує Євросоюз як підтвердження намірів України приєднатися до ЄС і з якими наша делегація поїде на саміт ЄС".
Закон дійсно вийшов капітальний (221 сторінка), причому в ньому з самого початку прописані визначення безлічі різних термінів, які використовуються в телекомунікаційній індустрії. Це повинно дозволити уникнути неоднозначного трактування різних статей.
Як закон №3014 вплине на український телеком-бізнес, ми, напевно, дізнаємося трохи пізніше. І багато чого буде залежати від розроблюваного зараз закону про регулятора, який замінить Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ), що займе ще не менше року.
Однак уже прямо зараз можна проаналізувати, які наслідки матиме новий закон для абонентів зв'язку — тобто нас з вами.
Пакетів не буде, дешевше не стане
Документ передбачає право абонента платити тільки за необхідні послуги (наприклад, тільки за хвилини голосового спілкування, а не sms-повідомлення і доступ в інтернет). Сьогодні майже всі тарифні пакети всіх мобільних операторів включають в різних співвідношеннях голосовий зв'язок, СМС-повідомлення і мобільний доступ до Всесвітньої мережі, так що клієнтові доводиться платити за все відразу.
Але це актуально для смартфонів, а до сих пір багато мобільників, якими зараз користуються українці, — це прості кнопкові "звонилки", для яких інтернет явно надмірний. Зрозуміло, як до цього ставляться абоненти, змушені купувати пакети з непотрібним їм доступом в Мережу.
Однак у мобільних операторів — своя правда. Експлуатовані ними мережі 3G і 4G чисто технологічно влаштовані так, що в одному потоці цифрових даних передається все — і голос, і інтернет-трафік, і СМС-повідомлення. Тобто від того, буде в тарифному плані присутні мобільний інтернет чи ні, його собівартість змінюється мало. Все залежить від загального обсягу використаних хвилин зв'язку, а решта відмінностей між пакетами — це жертва богам маркетингу.
Але закони приймають депутати, а вони політики, значить, повинні показати турботу про народ. Ось і з'являється в законопроекті стаття, що передбачає оплату тільки за потрібні абоненту послуги.
"Наскільки я можу судити, це спроба відповісти на поширений запит "зробіть нам дешевше". Маса людей вважає, що якщо з їх пакету викинути що-небудь їм непотрібне, то цей пакет буде дешевшим. Може, 20 грн, а може і 10 грн, чим чорт не жартує. Вважаю, не потрібно детально пояснювати, чому операторам це не цікаво, не потрібно і вони так робити не будуть, — сказав в коментарі для "ДС" телеком-експерт Роман Химич. — Швидше за все, заради виконання цієї норми оператори будуть пропонувати ті ж sms або доступ в інтернет як номінально окремі, які окремо підключаються, але повністю або умовно безкоштовні. Не хочете СМС? Ок. Беріть пакет без sms, але коштувати він буде стільки ж або на пару гривень дешевше".
Інтернет (не) для всіх
Згідно з новим законом доступ в інтернет — це універсальна послуга. Держава гарантує громадянину можливість доступу до мережі інтернет. І тут Україна йде в руслі світових трендів. Ще в травні 2011 р. Організація Об'єднаних Націй визнала право на доступ в інтернет одним з невід'ємних прав людини. Приблизно тоді ж аналогічна норма з'явилася в європейському законодавстві. А значить, і українське повинно відповідати.
Але виникає питання: як будуть виглядати ці гарантії? Якщо, скажімо, до сільського будинку не проведено інтернет, прокладе держава за свій рахунок кабель або встановить вишку мобільного зв'язку? Або якщо в населеному пункті є мобільний зв'язок, значить є інтернет — і положення закону виконано?
"Гарантії полягають в тому, що держава як би забезпечує наявність технічної можливості підключення до мереж доступу в кожній точці території. При необхідності — субсидує прокладку кабелю до окремого домогосподарства, — пояснює Роман Химич. — Чи враховується мобільний доступ — не скажу, бо не знаю поки. Традиційно навколо цього моменту ламаються списи, тому що оператори фіксованих мереж, природно, не хочуть конкурувати з великою трійкою мобільних операторів. Та й не можуть, скажімо прямо".
Тобто в законі формулювання про "право на інтернет" прописано, а як буде воно забезпечуватися — не зрозуміло, кажуть всі експерти.
"Якби держава хоча б забезпечувала виконання закону про доступ, який вже є, діє і давно прийнятий, і методики вже всі побудовано, і всі цифри є. Тобто зараз в тому числі державні підприємства на кшталт тих, які керують мостами або метро, просто ігнорують цей закон і ставлять загороджувальні ціни, які позбавляють можливості працювати в принципі, — сказав "ДС" член правління Інтернет-асоціації України Максим Тульев. — Припустимо, якщо в законі про доступ прописано умовно 9 грн, то вони ставлять $100 за кілометр. Я точну цифру не пам'ятаю, але масштаб приблизно такої різниці. А для того, щоб це якось вирішити, був придуманий закон про доступ. Тобто власники інфраструктури зобов'язані за фіксованими тарифами, прописаним в законі і підзаконних актах, дозволити встановлення телеком-обладнання на своїх об'єктах. Цей закон просто не виконується".
На думку експерта, причиною тому — відсутність відповідальності за невиконання зазначених норм. Хоча, вирішивши це питання, держава зніме з себе більше половини проблем з організацією інтернет-доступу.
Деякі села досі не покриті зв'язком з різних причин. Одні на відшибі, і вкладення в них не окупляться ніколи. Інші, з великою кількістю жителів, цілком можуть бути цікаві для операторів. "Але ті ж обленерго не дають дозволу, або там ставлять загороджувальні ціни (все одно що не дають дозволу) на підвіс оптики по стовпах. А місцева адміністрація не дозволяє там копати землю", — констатував Максим Тульева.
Захист абонента
Тут два різних питання: захист від спаму і захист прав споживача телеком-послуг.
У першому випадку законопроект передбачає штрафи до 8500 грн за спам-повідомлення і спам-дзвінки. Щоб подібна реклама не вважалася спамом, абонент повинен дати згоду на отримання інформації і мати можливість відмовитися від розсилки (причому в кожному повідомленні). Як все це забезпечити технічно — це вже головний біль спамерів і операторів, що отримують від них гроші. А ось як бути людині, якій продовжують докучати дзвінками та листами з незапрошенной рекламою?
"Скаржитися треба в НКРЗІ. І в законі це прямо прописано. І якраз ця штука не всім операторам до душі, — у НКРЗІ прописані повноваження, що вона може вирішувати питання з операторами, між операторами, виписувати санкції", — сказав" ДС'Максим Тульева.
Те ж саме, за його словами, стосується і до всіх ситуацій, коли абонент телеком-оператора вважає, що його права порушені. Людині не потрібно буде йти в суд. Спори з провайдером вирішить телеком-регулятор, причому у визначений законом термін — два місяці.
У числі інших позитивних для абонентів нововведень — вимога інформувати споживача телеком-послуги про зміни в тарифах за 20 календарних днів до їх застосування (зараз цей термін становить 7 днів).
Прописана в документі також можливість інших операторів примусово використовувати мережу оператора-монополіста на даній території. Але як це буде реалізовано на практиці, чи з'явиться більша різноманітність вибору, — сказати складно. Все буде залежати від конкретних підзаконних актів, а також від темпів розвитку бізнесу самих операторів зв'язку.
Та й в цілому швидких змін в умовах надання послуг абонентам чекати не варто. Ринок буде змінюватися протягом декількох років, і умови роботи на ньому — теж.
