Михайло Пашков про те, куди котяться відносини України з Китаєм
Ми націоналізуємо "Мотор Січ", а китайські чиновники їздять до Криму. Що далі? На питання "ДС" відповів співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков
"ДС" За підсумками засідання РНБО 11 березня Олексій Данілов підтвердив, що Україною готується націоналізація "Мотор Січі", давши зрозуміти, що діалогу з Китаєм щодо цього конфлікту не буде. У зв'язку з цим Пекін обмежиться відомими позовами на $3,5 млрд чи варто готуватися ще й до асиметричної відповіді?
М.П. Навколо "Мотор Січі" ситуація вельми і вельми непроста. Те, що Україна орієнтується переважно на США, а Китай голосує, м'яко кажучи, стримано за українські резолюції в Радбезі ООН, не може не позначатися. Інша справа, що тут не йдеться про розрив або про якесь надмірне охолодженні відносин.
"ДС" Днями Крим відвідала представницька делегація китайців — явно за схвалення вищого керівництва КНР. Як реагувати Україні? Закривати очі? Писати ноти? Заносити високопоставлених китайських чиновників у базу "Миротворця"?
М.П. Очевидно, буде задіяна попередня практика, яка використовується вже неодноразово щодо іноземних візитів до окупованого Криму. Не думаю, що українська сторона зробить якесь виключення для Китаю. Безумовно, це ускладнить наші відносини, як і ситуація навколо "Мотор Січі".
Серйозний відбиток на відносини Києва і Пекіна накладає і те, що сьогодні склалися досить складні відносини між США і Китаєм. Якщо ми згадаємо останні заяви Байдена з цього приводу і відповідні документи, які вже частково оприлюднені, то тяжіння України до зміцнення відносин і партнерства з США цілком зрозуміле, оскільки американці сьогодні виступають фронтменами санкційного фронту проти Росії, надаючи нам стабільну і послідовну підтримку на всіх міжнародних майданчиках.
"ДС" Чи означає поведінка Китаю, що ми точно не побачимо цю країну як учасника "Кримської платформи"?
М.П. Це право кожної країни — брати участь чи не брати. Деякі країни вже підтвердили участь у "Кримській платформі", зокрема кілька країн ЄС. Україна презентувала "Кримську платформу" в рамках Європейського Союзу, перед ОБСЄ та іншими міжнародними гравцями. В даному разі йде широка популяризація цієї ідеї. І тут питання в тому, наскільки Китай буде готовий до цього. У мене є деякі сумніви з цього приводу. Думаю, Китай буде утримуватися від якоїсь активної участі в "Кримській платформі". Тому що у російської сторони тісні відносини з Китайською Народною Республікою, і Пекін навряд чи буде псувати відносини з Москвою.
"ДС" Китай — найбільший торговельний партнер України після ЄС. Як те, що відбувається в наших політичних відносинах, може позначитися на українському експортному бізнесі?
М.П. Може позначитися, але потрібно враховувати той факт, що сама специфіка, структура торгівлі з Китаєм не дуже, чесно кажучи, на користь Україні. Тому що до нас іде китайський ширвжиток, а ми поставляємо продукцію з низькою доданою вартістю, більшою мірою сировину. Така асиметрія простежується, і вона дуже суттєва. З іншого боку, треба пам'ятати, що ключова орієнтація України — європейський ринок. У нашій Конституції європейська інтеграція прописана, і ЄС на сьогодні наш головний партнер з 41% загального товарообігу. Тому пріоритет тут у розвитку відносин з європейською стороною. Хоча це зовсім не виключає і, навпаки, передбачає необхідність розвитку активності на третіх ринках, у тому числі в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
"ДС" А з їхнього боку якими будуть дії — поки що рано, напевно, прогнозувати?
М.П. Складно, так. Давайте враховувати те, що китайська сторона — досить складний і обережний, стратегічно зорієнтований партнер, якому не властиві якісь швидкі й непередбачувані дії. Китай діє повільно, може, навіть неквапливо. Тому розраховувати на миттєву реакцію навряд чи варто. Відносини, так чи інакше, будуть розвиватися, але й будуть обмежуватися фактором, який ми обговорюємо.
"ДС" Чи можна говорити про те, що Україна більше не може розраховувати на китайські гроші — ні у вигляді інвестицій, ні тим більше у вигляді пільгових кредитів?
М.П. Ні, я думаю, не буде такого розриву.
"ДС" Очевидно, що наша країна опинилася між молотом і ковадлом, маючи на увазі відносини в трикутнику США — КНР — Україна. Чи існує дипломатичний вихід із цього становища, щоб не образити ні стратегічного союзника, ні великого торговельного партнера?
М.П. У даному разі необхідно пам'ятати, що для України пріоритетом номер один є стримування російської агресії. Ця зовнішня загроза на сьогодні найголовніша і ключова. Вона і буде визначати специфіку і характер зовнішньої політики України і сьогодні, і завтра, диктуючи її дії на міжнародній арені. У даному разі для України партнером ефективним і досить дієвим є США, а не Китай.
У всякому разі, зміна адміністрації в США дає Україні певні шанси на розвиток і поглиблення партнерства в різних напрямках. І цю можливість потрібно використовувати. Однак ще раз наголошу, що це зовсім не означає якогось розриву або, скажімо, умисного погіршення відносин з Китаєм.
