Нейт Венс: Гарантіями безпеки України можуть стати лише сильна армія і виробництво власної зброї

Нейт Венс народився у Техасі. У 18 років пішов служити в морську піхоту. Після звільнення із служби влаштувався на роботу в нафтогазову галузь, став незалежним консультантом. У 2022 році приїхав до України з гуманітарною місією, однак зрештою почав брати участь у підготовці добровольців, згодом приєднався до батальйону "Вовки Да Вінчі". В лютому 2025 року звільнився зі служби через безпекові обмеження  – ймовірність ­бути захопленим в полон, оскільки вважав, що у такому випадку РФ матиме додатковий важіль тиску на американський уряд. Є двоюрідним братом віце-президента США Джей Ді Венса.

У жовтні 2025 року Нейт Венс приїхав до України на запрошення "Ділової столиці" і відповів на кілька запитань нашого видання.

- Що спонукало вас приїхати до України в 2022 році?

Це питання мені часто ставлять. В 2022 році я небагато знав про Україну, але з новин довідався, що Росія скупчує сили поблизу українського кордону. А коли почув, що росіяни доправляють препарати крові до військових таборів, розташованих у Білорусі, то зрозумів, що вторгнення неодмінно відбудеться. Адже такі препарати не потрібні, якщо не збираєшся воювати.

Тоді прийшло усвідомлення, наскільки значними будуть зміни у світі – ми давно не бачили, щоб Росія агресивно розширювалась на захід. Було зрозуміло, скільки людських страждань це принесе. Я хотів допомогти, але навіть не уявляв, як це зробити. Було також відчуття, що я не зможу по-справжньому зрозуміти, що відбувається, через об'єктив чужої камери. Тож задумався над тим, аби поїхати до України, і не просто для того, аби спостерігати за подіями. Одного дня на роботі я дивився новини, і один з моїх друзів сказав: "Ти повинен купити квиток і поїхати". Я сказав: "Чорт, чому б і ні?". Купив квиток до Варшави і перейшов український кордон, не маючи жодного плану і не знаючи в Україні нікого.

Тоді я планував пробути в Україні два тижні, а потім повернутись під час відпустки. Та мої плани швидко змінилися і я вирішив залишитися, а згодом і доєднатися до ЗСУ.

- Що змінилося в українській армії за три з половиною роки війни?

- У 2022 році було багато добровольців, які хотіли йти воювати, а підготовка була вкрай короткою через брак часу. Я допомагав з тренуваннями деяких хлопців і часом вони тривали лише три дні. Ми розуміли, що цього недостатньо, аби підготуватись до того, з чим доведеться зіштовхнутись на війні. Якість навчання новобранців досі мене тривожить, адже у військах високий рівень втрат. Історія ж доводить, що добре навчені війська, як правило, воюють довше і мають більші шанси повернутися додому. Та я не можу сказати, що в 2025 році якість підготовки істотно покращилась, хоча й сподівався на те, що відбудуться зміни в процедурах навчання. Але я не бачу істотної різниці, і це засмучує.

- Президент Володимир Зеленський заявив, що війну можна закінчити до кінця цього року. Як вважаєте, це реально?

- А що таке – завершення війни? Я справді не розумію, що це означає. Швидше за все, можемо говорити про перемир’я. Досягти його до кінця року реально. Єдине, що стоїть на заваді перемир'ю, — це Путін. Якщо він змінить свою думку, то все можливо. Але чи зробить він це? Я не знаю.

- В Україні чимало людей вважає, що Дональд Трамп може тиснути на Путіна і змусити його припинити цю війну, оголосити перемир'я до кінця цього року.

- Це складне питання. Я не знаю, наскільки сильно потрібно буде тиснути. Є двоє людей, які знають відповідь на це питання — Дональд Трамп і Володимир Путін. Не знаю, наскільки сильно Дональд Трамп готовий тиснути, і я не знаю, як довго Володимир Путін готовий терпіти тиск, перш, ніж вирішить зупинитися.

- Наскільки відомо, ви намагалися зв'язатися зі своїм кузеном Джей Ді Венсом після інциденту з Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті. У медіа писали, що ви хотіли розповісти йому правду про ситуацію на передовій. Що саме мали намір йому сказати?

-Насправді я не думаю, що керівництво США має знати якісь подробиці про події на передовій. Я намагався донести до них інформацію про те, що Росія є агресором, а не визволителем – це російська пропаганда намагається змусити світ повірити в такі нісенітниці. Інша важлива річ – українці дуже схожі на консервативних американців. Ідеали, які намагається пропагувати консервативний рух в Америці, перегукуються з цінностями українців: вони орієнтовані на сім'ю, наполегливо працюють, поважають інших тощо. Тож я мав на меті довести, що українці будуть хорошими союзниками. Необов'язково розповідати військові історії, щоб пояснити схожість між двома націями.

- А як щодо російського менталітету? Ви змогли зрозуміти, якими насправді є росіяни?

- За останні три з половиною роки я мав можливість зустрітися і поспілкуватися з людьми, що жили під радянським контролем і які безпосередньо відчули на собі вплив Росії. Можна, звісно, сказати, що це лише один бік медалі. Але кожна історія про те, як Росія поводиться з людьми, звучить однаково. Росіяни будуть говорити вам приємні речі в обличчя, а потім обдурять вас за першої зручної нагоди. Вони брехатимуть, аби досягти своїх цілей. Їхні слова розходяться з ділом. І вони не роблять нічого, аби довести, що їм можна довіряти.

- Останнім часом чимало аналітиків відзначають, що Білий дім змінив свою позицію щодо України. Чи справді це так?

- Оскільки я не працюю у Білому домі, то не можу стверджувати, що позиція керівництва США щодо України різко змінилась. Втім, судячи з виступів президента та віце-президента, вони незадоволені поведінкою Путіна. Вочевидь, через те, що Путін не був чесним у переговорному процесі, який президент Трамп намагається активізувати. Путін постійно тягнув час і насправді ніколи не намагався досягти жодних домовленостей, тоді як президент Трамп заявив, що його метою є припинення вбивств. Думаю, будь-хто, хто виступає проти припинення вбивств, є ідіотом. Володимир Путін заявляв, що готовий до дій, однак не зробив нічого. Думаю, Білий дім починає розуміти, що Путіну не можна довіряти. Однак це моя особиста думка, хочу чітко зазначити.

- Зараз точиться чимало дискусій про гарантії безпеки для України. Один з головних пунктів цих гарантій — присутність військ іноземних держав. Як ви вважаєте, війська союзників справді прибудуть до України?

- Думаю, що в найближчому майбутньому жодних іноземних військ на території України не буде. Треба про це чесно сказати. Не існує жодних гарантій безпеки, якщо ви не забезпечуєте їх самі. Навіть стаття 5 НАТО не означає, що ви зобов'язані вступати у війну і відправляти війська, якщо станеться напад на країну-члена Альянсу. Там просто сказано, що ви повинні надавати підтримку. Якщо Європа посилатиметься на статтю 5, то, теоретично, США можуть надіслати Європі один долар, і це буде вважатися допомогою. Немає жодних юридично оформлених зобов'язань, що змушують вас вступати у війну. А якщо ви і вступаєте у неї, то ніхто не може змусити вас надавати допомогу у якихось конкретно визначених обсягах. Тож гарантії безпеки, надані ззовні, — це просто аркуші паперу. Навіть якщо ви підпишете якісь угоди про гарантії безпеки з іншими державами, то немає жодної гарантії, що той, хто буде при владі, скажімо, через 10 років, дотримається їх.

Це як запитати сусіда: "Гей, якщо хтось увірветься до мого будинку, ти обіцяєш прийти, щоб захистити мене?". Навіть якщо він скаже "так", звідки я знаю, що він це зробить? Звідки я знаю, що він буде там? Почуття безпеки полягає в тому, що я сплю з пістолетом і знаю, що застрелю того, хто вдерся до мого будинку.

Тож єдина гарантія безпеки, яку Україна може коли-небудь отримати, має походити зсередини. У цьому ключі вкрай важливим є фахове навчання військових і розвиток військово-промислового комплексу. Ви маєте стаєте Ізраїлем Східної Європи і виробляти стільки зброї, аби продавати її решті Європи. Оце і буде гарантією безпеки.

- Ви наголошуєте на необхідності змін в українській армії. А як щодо збройних сил США? Нещодавно, до прикладу, міністр оборони США Піт Хегсет оголосив про намір здійснити кардинальні реформи в армії.

- Знаю, що Хегсет виступив проти товстих генералів в армії і заявив, що хоче, аби військо було більш агресивним і зосередженим на "вбивствах ворогів і руйнуваннях". Тепер оце "вбивство ворога і руйнування" — мій улюблений термін. Постать Піта Хегсета викликає суперечливі думки в США. Я не збираюся тут займати чиюсь сторону, однак військові справді мають бути готовими до бою "від А до Я", вони мають бути вправними в "у вбивстві ворога і руйнуванні". Можливо, вам не подобається той, хто це говорить, але саме це твердження є правильним. Якщо ви служите в армії, то повинні хотіти, аби військовослужбовці були готовими до бою, вмілими і витривалими, а не зосередженими на якихось дивних проектах соціальної інженерії.