• USD 27.7
  • EUR 32.8
  • GBP 36.4
Спецпроєкти

Спостереження без спостерігачів. Чому нове перемир'я не побачить ніхто

За даними джерел "ДС" в ОРЛО, вже найближчим часом офіс СММ ОБСЄ в окупованому Луганську де-факто припинить своє існування, а його співробітники переїдуть в Сєвєродонецьк

Фото: УНІАН
Фото: УНІАН
Реклама на dsnews.ua

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Підозрілий ТКГ - успіх

Центральна подія тижня, а то й останніх місяців, яка пов'язана з окупованими територіями Донеччини та Луганщини, сталася пізно увечері 22 липня під час чергового засідання Тристоронньої контактної групи в режимі відеоконференції. Офіс президента Володимира Зеленського, поширивши на своєму сайті коротку інформацію про результати переговорів, був взагалі особливо оптимістичний, що відбилося навіть у самому заголовку офіційного повідомлення — «Прорив у Мінському процесі: в ТКГ досягли угоди про повне і всеосяжне припинення вогню на лінії розмежування з 27 липня».

Правда, широку українську громадськість спочатку насторожила фраза з вищезгаданого прес-релізу Банкової про те, що «сторони за посередництва ОБСЄ домовилися про застосування заходів з посилення режиму припинення вогню до повного врегулювання міжнародного збройного конфлікту на території українського Донбасу». Ну а заява Зеленського щодо його очікувань підписання угоди про припинення вогню лідерами країн нормандської четвірки не прояснила, а швидше заплутала реальну ситуацію з прийдешнім перемир'ям.

Коли ж спеціальний представник чинного голови ОБСЄ в Україні та ТКГ Хайді Грау уточнила, що саме мається на увазі під «додатковими заходами з посилення режиму припинення вогню», досягнута в мінському форматі проривна перемога стала все більше схожа на банальну зраду. Адже мова йде і про заборону на застосування будь-якого вогню, який можна відкривати тільки після відповідного дозволу вищого командування. І про заборону наступальних і розвідувально-диверсійних дій, включаючи використання будь-яких видів літальних апаратів. Ну і, нарешті, в «додаткові заходи» чорним по білому записано «ефективне застосування дисциплінарних заходів за порушення режиму припинення вогню», що багатьма трактується не інакше як одностороннє «зв'язування рук» українських армійців в зоні ООС.

«Проривні» суперечки

Рятувати реноме офіційного Києва в очах внутрішньоукраїнської аудиторії довелося не аби кому, а особисто Верховному представнику Євросоюзу з закордонних справ і політики безпеки Жозепу Боррелю, який 23 липня зробив з цього приводу спеціальну заяву. У ній він, по-перше, «вітав останні рішення, прийняті під час зустрічі Тристоронньої контактної групи щодо додаткових заходів з припинення вогню з 27 липня». По-друге, «підкреслив необхідність прогресу у виконанні заходів, погоджених у нормандському форматі під час саміту в Парижі в грудні 2019 року». А по-третє, «підтвердив очікування ЄС щодо взаємності з боку Росії у підтримці зусиль України у повному виконанні Мінських домовленостей, а також те, що Росія використовує власний вплив на збройні формування, які підтримує». Простіше кажучи, ні про який «прорив у мінському процесі» голова європейської дипломатії згадувати не став, і вся риторика Брюсселя в принципі зберегла ті ж фігури мови, що і раніше.

Реклама на dsnews.ua

Втім, якщо спуститися з абстрактних дипломатичних вершин до практичної фронтової реальності на Донбасі, то слід констатувати один непривабливий факт. А саме: за останні шість років російсько-української війни формулювання «мінська домовленість про всеосяжне перемир'я» відверто приїлося і вже давно практично всіма розглядається максимум як надія на якесь зниження інтенсивності бойових дій, причому в досить нетривалий період часу, а не які якийсь «прорив».

До речі, у команди нинішньої української влади вже був відповідний досвід «проривних» розчарувань. Рік тому на засіданні ТКГ було домовлено про так зване «хлібне» перемир'я з 00:01 21 липня, яке стало 21 за весь час війни. І в якійсь мірі дотримувалося це «повне припинення вогню» лише кілька діб. Зате до осені (тобто через місяць з невеликим після настання «хлібного» перемир'я) суто військова ескалація в зоні ООС взагалі досягла піку за півроку.

Спостереження без спостерігачів

І тут ми підходимо до одного ключового питання: так хто ж буде слідкувати за цілодобовим дотриманням режиму тиші» на Донбасі? Здавалося б, відповідь очевидна і проста – Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ, міжнародні спостерігачі якої ось уже більше шести років днюють і ночують по обидва боки лінії розмежування. Щоб, як сказано на офіційному сайті ОБСЄ про завдання СММ, «неупереджено і об'єктивно спостерігати та звітувати про ситуацію в Україні, а також сприяти діалогу між всіма сторонами конфлікту».

У березні цього року мандат «очей і вух світового співтовариства на Донбасі», як часто називають СММ ОБСЄ в Україні, було продовжено до 31 березня 2021-го, а бюджет місії навіть збільшили на 10% — до близько 110 млн євро. Правда, додаткові 10 млн євро підуть не стільки на набір нових спостерігачів (до наступної весни в СММ додадуть ще 34 співробітника, довівши загальну чисельність місії до 825), скільки на збільшення сегмента спостережень за рахунок сучасних технологій – безпілотників і відеокамер. Тобто ще на старті карантинних обмежень у зв'язку з коронавірусною пандемією в ОБСЄ вирішили переходити до формату «спостереження без спостерігачів», турбуючись про здоров'я своїх підопічних на тлі нікому не зрозумілих масштабів Covid-19 на окупованій частині Донбасу.

Між іншим, саме коронавірус став приводом для російських окупаційних адміністрацій як в ОРДО, так і в ОРЛО максимально обмежити пересування спостерігачів ОБСЄ через лінію дотику і навіть між квазіреспубліками, вимагаючи від них в іншому випадку «дотримуватися двотижневої самоізоляції». У підсумку ті патрулі, які заверталися окупантами на блокпостах бойовиків, змушені були повертатися на свої бази в Краматорську та Сєвєродонецьку. А донецький і луганський офіси СММ виявилися, по суті, відрізаними від зовнішнього світу.

Так що рано чи пізно потрібно було щось вирішувати, і рішення, судячи з усього, таки прийнято. За даними джерел «ДС» в ОРЛО, вже найближчим часом база ОБСЄ в Луганську де-факто припинить своє існування, а її працівники просто переїдуть в Сєвєродонецьк. Є всі підстави припускати, що такі ж чемоданні настрої у зв'язку з майбутнім переїздом в Краматорськ зараз панують і в офісі СММ у Донецьку.

Таким чином, стежити за діями «їхтамнетів» в окупованих районах Донеччини та Луганщини незабаром, можливо, будуть хіба що з допомогою раніше розставлених спостерігачами ОБСЄ камер спостереження, які в будь-який момент можна знеструмити, а то і взагалі розбити. Запущені ж з контрольованої Україною території БПЛА міжнародних спостерігачів окупанти, ймовірно, будуть нещадно збивати, «сплутавши» нібито з безпілотниками ВСУ, заборона на що чітко прописана в «додаткових заходах зпосилення режиму припинення вогню».

    Реклама на dsnews.ua