• USD 27.9
  • EUR 34.1
  • GBP 39.5
Спецпроєкти

"Насосаный" скандал. Чому журналістам незатишно між Ситником і Луценка

Скандал з телефоном головного редактора викривальної програми "Схеми" Наталії Седлецької став неминучим наслідком тотальної недовіри між українськими журналістами та правоохоронцями
Фото: УНІАН
Фото: УНІАН
Реклама на dsnews.ua

Все почалося з того, що в ЗМІ просочилася інформації про рішення Печерського суду задовольнити прохання ГПУ надати доступ до інформації з телефону главреда "Схем" Наталії Седлецької.

Таким чином, слідчі ГПУ отримали можливість вивчити вхідні та вихідні дзвінки журналіста за період з 19 липня 2016 р. по 16 листопада 2017 р. включно, тобто аж через 17 місяців. Про зміст розмов, як пояснили пізніше в ГПУ, не йде, слідчих цікавить лише дата, час, тривалість кожного з'єднання, номери телефонів, відомості про відправлення та отримання текстових і інших повідомлень, а також геолокація апарату. Тобто де перебувала журналістка Седлецька в той чи інший момент часу.

Така допитливість Генпрокуратури, зрозуміло, здалася і самої журналістки, і її колегам з "Радіо Свобода" явно надмірною, що тут же було відображено в гнівному публічній заяві. Рішення суду, на їхню думку, "грубо порушує міжнародні стандарти і не відповідає зобов'язанням України щодо захисту вільної преси". Більш того, рішення створює несприятливу атмосферу для українських журналістів і має бути скасоване". Ну а той факт, що Седлецька "успішно викриває високопоставлену корупцію", викликав у колег "серйозне занепокоєння про справжні наміри тих, хто шукає інформацію". Тобто було зроблено натяк на те, що Генпрокуратура має намір покривати високопоставлених корупціонерів.

Обурення колег Седлецькою тут же підтримали не тільки журналісти деяких інших видань і антикорупціонери, але і офіційний представник ЄС Майя Косьянчич і посол США Марі Йованович. Перша нагадала, що жодне рішення суду не повинно порушувати основні свободи ЗМІ та міжнародні журналістські стандарти, такі як захист джерел журналістів, і висловила надію, що "українська влада забезпечить сильну юридичну захист журналістів". У відомстві другий, у свою чергу, висловили стурбованість тим гіпотетичним "несприятливим впливом", яке може надати рішення суду "на свободу преси і зусилля по боротьбі з корупцією в Україні".

Журналістку також підтримав і ряд народних депутатів на чолі з групою єврооптимістів-антикорупціонерів, які вимагали особистої аудієнції з генпрокурором Юрієм Луценко і його пояснень. Драматизму ситуації додало й заяву Седлецькою про те, що прес-секретар Луценка Лариса Сарган нібито запрошувала її для кулуарної зустрічі без камер і мікрофонів, щоб щось там вирішити, але журналістка, звичайно ж, відмовилася, запросивши Луценка на прямий ефір на "Радіо Свобода", куди той прогнозовано теж не прийшов.

В результаті Луценко довелося виправдовуватися і пояснювати мотиви Генпрокуратури. За його словами, Седлецька є свідком у справі про розголошення таємниці слідства директором НАБУ Артемом Ситником, вона була однією з тих, хто був присутній на знаменитій зустрічі в НАБУ без камер, коли директор бюро зачитував журналістам підслухані телефонні розмови цивільної дружини екс-прокурора сил АТО Костянтина Кулика Ірини Німець, і запис цієї розмови пізніше була оприлюднена в інтернеті. Там, нагадаємо, Ситник цитує Німець, що в приватній розмові з подружкою жартує на тему, чи потрібно платити податок, "якщо ти навіть насосала" якісь матеріальні цінності.

Так от, Седлецька відмовилася давати свідчення ГПУ про цю зустріч з Ситником, і щоб встановити час цієї бесіди, прокурори попросили суд дати дозвіл на зняття інформації з телефону. При цьому Луценко запевнив, що зміст розмов журналістки слідство не цікавить, давши зрозуміти, що ніякого "копирсання в приватному житті" главреда не відбувається. Більш того, у ГПУ також пояснили, що, крім Седлецької, аналогічні дозволи отримані і щодо журналістки "Нового часу" Крістіна Бердинських, і стосовно ще однієї персони, чиє ім'я не називається.

Реклама на dsnews.ua

Всі ці пояснення лише додали масла у вогонь скандалу, що дозволило Седлецькою з колегами і нардепами-антикоррупционерами заявити про "напад на все суспільство" і вимагати відставки генпрокурора, а ГПУ апелювати до законності своїх дій, мовляв, справу розслідувати потрібно і, відповідно, маємо право на отримання інформації.

Чим би цей скандал не завершився, відчуття від нього не дуже приємне, з якого боку не подивися. Вимагати дані про переговори і переміщеннях журналіста за півтора року — це, звичайно, перебір, але і представляти ситуацію як боротьбу сил світла в особі Седлецькою з силами корупційної темряви в особі ГПУ якось не виходить. Адже журналісти у цій історії не заручники політичних розборок між Ситником (який має явні політичні симпатії і ніяк не є ні від кого не залежною борцем з корупцією) та Луценка (який більше політик, ніж генпрокурор), а активні учасники політичного протистояння.

При цьому мало хто звернув увагу, що ніхто з присутніх на зустрічі з Ситником чомусь не обурювався копошением в особистому житті пані Німець, але всі дружно сміялися, почувши слово "насосала". Або особисті розмови дружини екс-прокурора, на відміну від переговорів журналіста-розслідувача, апріорі не мають права на приватність?

В цілому ж подібного скандалу в Україні не виникнути просто не могло, адже правоохоронці та журналісти тотально не довіряють один одному. Перші впевнені, що журналісти живуть виключно за рахунок "джинси" та на замовлення одних корупціонерів "мочать" інших, а другі переконані, що правоохоронці — ті ж корупціонери, які покривають інших корупціонерів. У подібній атмосфері ні про яке об'єднання сил ЗМІ та правоохоронців у боротьбі з корупцією і мови бути не може.

    Реклама на dsnews.ua