80 років тому Карпатська Україна проголосила свою незалежність
Цій події передував розпаду на початку ХХ століття Австро-Угорської імперії, передає "ДС" з посиланням на статтю "Укрінформу".
Закарпаття, яке входило до складу імперії, відійшло до Чехословаччини. У жовтні 1938 р. празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, після чого Чехословаччина перетворювалася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців.
До влади автономної Карпатської України прийшов уряд, очолюване Августином Волошиним. За його ініціативою в січні 1939 року була утворена політична організація закарпатського населення - Українське національне об'єднання (УНО), метою якої було створення суверенної держави. У лютому 1939 року відбулися вибори до парламенту - Сойм Карпатської України.
13 березня 1939 року за згодою і при повній підтримці Гітлера керівник Угорської держави Хорті відправив чехословацькому уряду ноту з вимогою протягом 24 годин віддати Карпатську Україну Угорщині. Не дочекавшись відповіді, в ніч на 14 березня 1939 року, порушивши кордону, угорські війська перейшли в наступ. Спроби глави уряду Карпатської України Волошина домогтися підтримки Берліна не увінчалися успіхом.
В ніч з 14 на 15 березня було зібрано засідання Сойму, на якому проголосили самостійну Карпатську Україну. Прийнята парламентом конституція Карпатської України визначила назву держави - Карпатська Україна, державний устрій - президентська республіка, державна мова - українська. Одночасно були визначені державний герб (ведмідь на лівому червоному півполі, чотири сині та три жовті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі), Державний прапор - жовто-блакитний прапор і гімн - пісня "Ще не вмерла Україна". Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина.
Між тим угорські війська підступили до Хусту, навколо якого точилися запеклі бої. Вояки Карпатської Січі, які фактично стали національним військом Карпатської України мужньо захищали незалежність. Найбільший бій відбувся на Красному полі - рівнині на правому березі Тиси поблизу Хуста. Там регулярним частинам угорської армії протистояли декілька сотень воїнів, озброєних легкими кулеметами, гвинтівками, ручними гранатами і пістолетами. В бою на Красному полі загинуло близько 230 українських січовиків і добровольців, переважно семінаристів і пластунів. Через кілька днів, 18 березня, Карпатська Україна була повністю окупована угорськими військами.
Протягом декількох тижнів лютував терор на Закарпатті, яке заплатила дорогу ціну за свою незалежність. Всього без суду і слідства були розстріляні понад 27 тис. чоловік. Більше 75 тисяч закарпатців вирішили шукати притулку в УРСР, втім, близько 60 тисяч з них загинули у сталінських таборах. Інші вступили в чехословацьку армію, пише "Історична правда".
Всього в 1939-1944 роках загинули від рук угорців і більшовиків 80 тисяч закарпатських українців. І все ж недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби українців за встановлення нашої державності.
