Бернем скасовує Brexit. Хто — Україна чи Британія — першою стане членом Євросоюзу

Британські лейбористи — давні прихильники відновлення членства Великобританії в Європейському Союзі. Попередник Бернема Кір Стармер мав наміри відновити перемовини про повернення, нинішній глава уряду прямо заявляє: Brexit завдав більше шкоди, аніж приніс користі. Під час виступу на з'їзді Лейбористської партії він акцентував на тому, що Великобританія має визначитися зі своїми довгостроковими відносинами із ЄС. За його словами, після виходу з Європейського Союзу країна втратила частину контролю над економікою та імміграцією, опинилася у вразливій ситуації.

Хто за і проти повернення Британії до ЄС

Як пише The Guardian, після заяви Бернема уряд почав вивчатит настрої населення щодо повернення Британії до Євросоюзу. Лейбористи можуть використати цю тему як ключову під час виборів 2029 року. Тобто, поєднати голосування з референдумом анти-Brexit. Якщо їм вдасться, партія забезпечить собі перемогу на парламентських виборах. Але не все так просто.

Вже оприлюднили перші опитування: повторний вступ до Євросоюзу підтримує 49% опитаних (25,9% висловилася за негайне повернення, 22,9% вважає, що це має статися протягом наступних трьох років), 28,5% — проти. Окрім того, 48,2% хочуть зберегти статус кво, але з усуненням торгівельних та інших бар'єрів, приєднання до єдиного ринку та набуття статусу асоційованого члена мали майже однакову підтримку — 45,1% та 45,5%, збереження чинних відносин підтримали 42% респондентів, а 27,9% висловилися за подальше віддалення Великої Британії від ЄС. Себто, станом на зараз прихильників повернення — більше, але за певних умов. Тож для збільшення числа прибічників ідеї Бернема уряд має, по-перше, чітко оголосити мету "ЄС у 2029 році", по-друге, проводити потужну медіа-кампанію, по-третє, заручитися підтримкою груп впливу.

Щодо останнього пункту, то нещодавно агенція Bloomberg повідомила, що Велика Британія поступово втрачає позиції одного з головних світових центрів для надбагатих: заможні жителі Сполученого королівства переїжджають до держав з вигіднішими податковими режимами, а решта європейських країн посилює боротьбу за їхні капітали. Тож потенційно уряд Бернема може розраховувати на цю категорію населення, але тільки у тому випадку, якщо його наміри матимуть продовження, тобто, йтиметься про зменшення податкового навантаження, а лейбористи якраз є прихильниками зростання податків для багатих.

Другі прихильники — національні суб’єкти Великобританії. 14 вересня у Кардіффі лідери Шотландської національної партії Джон Свінні, лідер Plaid Cymru Рун ап Йорверт та віцепрезидентка Sinn Féin Мішель О'Ніл уклали меморандум із закликом до Лондона не блокувати референдуми щодо незалежності Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Вони заявили, що "час Вестмінстера добігає кінця". Уряд Британії відкинув таку вимогу, але проблема у тому, що в національних утвореннях Великобританії вперше націоналістичні партії мають більшість, отже, можуть ініціювати референдуми про проголошення незалежності. І останні мають шанси на успіх. Жителі всіх трьох суб’єктів королівства переважно були проти Brexit. Ці сили перемогли на тлі шаленого успіху в Англії на місцевих виборах у травні ультраправої партії Найджела Фараджа Reform UK.

Ініціатива Бернема здатна примирити Лондон із Шотландією, Уельсом та Північною Ірландією, змістивши акцент із їхніх вимог незалежності на спільне повернення до ЄС. Себто, стати об’єднавчим чинником супроти сепаратизму.

Хто ж проти відновлення членства? Перші — згадані ультраправі. Після травневих виборів їхні рейтинги пішли на спад, але в разі оголошення референдуму вони отримають нове дихання. Фарадж та його прихильники давно мріють про власну велику фракцію у парламенті, вибори 2029 року вони розглядають як можливість реалізувати цю мрію.

Другі противники — консерватори. Ультраправі відбирають електорат Консервативної партії, аби втримати свого виборця. Ця традиційна британська партія буде вимушена грати проти референдуму про повернення до ЄС, інакше Фарадж "з’їсть" правих виборців.

Треті противники — в самому Євросоюзі. Ініціативу Бернема підтримали у Берліні та Варшаві, проте далеко не всі країни європейської спільноти з ними солідарні. До ЄС не можна просто так повернутися, бо хтось раптом передумав. Протягом попереднього перебування Лондон користувався привілеями, яких більше ні в кого не було. Серед них — бюджетна знижка, яку ще у 1984 році вибила Маргарет Тетчер (Британії фактично компенсували 66% її бюджетного дисбалансу — різниці між тим, скільки вона віддавала до бюджету ЄС і скільки отримувала назад). У Брюсселі вважають, що більше жодних привілеїв у Британії бути не може. Втім, нещодавно було опубліковано документ Інституту Тоні Блера, в якому, зокрема, містяться рекомендації на адресу уряду вести переговори про повернення до Євросоюзу за умови збереження привілеїв у секторах енергетики і технологій. Тут слід зауважити, що Лондон дуже тісно співпрацює зі США у цих сферах, але політика адміністрації Дональда Трампа викликає в ЄС ідіосинкразію. До речі, у згаданому вище опитуванні є цікавий момент: понад дві третини британців вважають торгівлю з Євросоюзом важливішою за торгівлю зі США чи Китаєм.

Очікувано, що серед членів Євросоюзу виникнуть питання, чому Британія не проходитиме стандартну процедуру приєднання до ЄС за ст. 49 Договору про Європейський Союз. Ця процедура включає приведення законодавства у повну відповідність до норм і стандартів європейської спільноти, а також схвалення заявки всіма чинними членами блоку. Простіше кажучи, британців мали б поставити у загальну чергу, вимагаючи виконання усіх вимог. І тут — привіт від Ірландії, яка може не погодитися, допоки Лондон не надасть незалежність Північній Ірландії.

Днями стало відомо, що Британія запропонувала розширити свій ядерний захист на дев'ять країн-партнерів в Об'єднаних експедиційних силах (JEF) — Фінляндію, Данію, Естонію, Ісландію, Латвію, Литву, Нідерланди, Норвегію та Швецію. Цікава ідея, яка виглядає як пряник для потенційних прихильників повернення Британії до ЄС. На жаль, поки у цьому списку немає України, якій точно не завадить ядерна парасолька британців.

Як ідея Бернема може допомогти Україні

Тож простого повернення Великобританії до Європейського Союзу не буде. Референдум у цій історії тільки крапка, яка може виявитися остаточним "ні". Приблизно на 2029 рік Брюссель розглядає і приєднання України. "ДС" розповідала про те, які внутрішні та зовнішні підводні камені лежать на цьому шляху, зокрема, про те, як українська влада замість виконання десяти пунктів плану Марти Кос і Тараса Качки намагається обдурити європейців.

Але потрібно бути реалістами: навіть якщо Банкова погодиться виконати всі наявні вимоги і Верховна Рада у своєму напівкоматозному стані ухвалить необхідні закони, до закінчення війни Україна не отримає запрошення до Євросоюзу. А якщо отримає, то зіткнеться з проблемою консенсусу 27 членів, які мають дати добро на вступ. Дехто, як Угорщина, збирається проводити щодо цього референдум, а це напевне означатиме відмову. Дехто висуватиме неприйнятні вимоги, як от Польща зі своїми закидами про "бандеризм". А хтось просто вважатиме, що відбудовувати зруйновану російським вторгненням країну занадто дорого для місцевих платників податків. Тобто, перспективи членства в ЄС для України без зміни процедури приєднання виглядають песимістично.

Проте варто згадати, що Україна та Британія уклали угоду про столітнє партнерство, яку у січні підписали президент Володимир Зеленський та попередник Бернема Стармер. Може так статися, що Лондон буде зацікавлений у спільному з Україною входженні до ЄС. У Британії є власні важелі впливу на Брюссель для розширення Європейського Союзу. Тому Києву має бути максимально цікава ініціатива Бернема, здатна посприяти і нашому членству в процесі великого розширення Євросоюзу.