• USD 38
  • EUR 41.2
  • GBP 48.1
Спецпроєкти

Блокада Калінінграда. Як НАТО змусило Росію возити свою "велич" на поромах

Для України ця історія чудова. Проте вона створює проблеми тим діячам, які спеціалізувалися на розповідях про те, що НАТО сьогодні не працює

Порт в Калінінграді
Порт в Калінінграді
Реклама на dsnews.ua

Російська "велич" здулася у всіх на очах. Путін не може нічого зробити маленькій Литві, бо боїться НАТО. Це головний підсумок обмежень на транзит вантажів до Калінінградської області РФ територією Литви, що набули чинності 18 червня. І це, мабуть, найочевидніший доказ ефективності НАТО.

Порожні загрози замість заходів у відповідь

21 червня до Калінінграда прилетів секретар ради безпеки РФ Микола Патрушев. Він заявив, що відповідь Росії буде "серйозною і чутливою для жителів Литви". Найсмішніше в тому, що Путін заздалегідь знав про те, що на Калінінград чекають великі проблеми. Адже Литва запровадила обмеження не тому, що їй так заманулося, а на виконання рішення Ради ЄС від 3 червня. Але Кремль за два тижні не зміг придумати жодних заходів у відповідь — ані економічних, ані тим більше воєнних.

Натомість Росія змушена змиритися з новою реальністю. Губернатор Калінінградської області Антон Аліханов анонсував, що для доставки вантажів з "великої" Росії та назад будуть запущені додаткові пороми. Однак такі перевезення, безперечно, означатимуть додаткові втрати часу та грошей.

З 18 червня заборонено транзит залізничним транспортом через литовську територію російських металів, вугілля, цементу, деревини, будівельних матеріалів та високотехнологічних виробів. За словами Аліханова, заборона торкнулася 40-50% номенклатури вантажів, що транспортувалися між Калінінградською областю та рештою РФ. 21 червня Литва поширила обмеження на вантажний автотранспорт. Очевидно, що пороми не зможуть забезпечити перевезення всіх цих обсягів.

Попередження з Вашингтона

Чому Литва не побоялася російської істерики? І чому Росія виявилася здатною лише на істерику? На ці питання — одна відповідь: НАТО. Конкретніше — стаття 5 Північноатлантичного договору, в якій "сторони погоджуються, що збройний напад на одну або декілька з них у Європі чи Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх".

Реклама на dsnews.ua

Зрозуміло, що Вільнюс отримав запевнення від Вашингтона — у разі нападу стаття 5 спрацює. Спікер Держдепартаменту США Нед Прайс на брифінгу 21 червня виступив із однозначною заявою про те, що США готові захищати Литву. "Литва є членом НАТО. Ми підтримуємо зобов'язання, які ми взяли на себе перед НАТО. Це включає, звичайно, відданість статті 5, яка є основою НАТО", — наголосив він.

Він зазначив, що задовго до 24 лютого США дуже чітко заявляли, що прихильність до статті 5 Північноатлантичного договору з боку США є непохитною. "Ми не тільки ясно заявили про це риторично, але коригуванням дислокації військ ми зміцнили нашу відданість Альянсу. Ми зміцнили східний фланг НАТО, особливо ті країни, які були на передньому фронті російських загроз протягом багатьох років", — нагадав Нед Прайс.

Також він докладно пояснив мотиви, чому США готові заступитися за Литву. А саме: Литва діє не з власної забаганки, а в рамках санкційної кампанії США та їхніх союзників проти Росії у відповідь на російську війну проти України. "Це кампанія, в якій беруть участь десятки країн по всьому світу, у тому числі блоки країн, у даному випадку ЄС, а також окремі країни, які використовують свої національні органи влади. Литва показала себе вірним партнером у цьому. Ми підтримуємо НАТО. Ми підтримуємо наших союзників по НАТО, і ми підтримуємо Литву", — резюмував речник Держдепартаменту США.

Парасолька для Євросоюзу

Додамо, що на статтю 5 як парасольку безпеки зараз сподіваються всі європейські члени НАТО. Адже обмеження транзиту вантажів до Калінінграда — це не самостійне литовське рішення, а рішення Євросоюзу. Глава дипломатії ЄС, віце-президент Єврокомісії Жозеп Боррель 20 червня заявив у Люксембурзі: "Литва не приймала жодних односторонніх національних обмежень і застосовує лише санкції Євросоюзу. Таким чином, звинувачення в бік Литви в тому, що "Литва застосовує литовські санкції", є брехливим. Чиста пропаганда".

Ця заява прозвучала спеціально, щоб продемонструвати Кремлю солідарність європейських країн із Литвою. У питанні Калінінграда сміливість виявила не одна Литва, а весь Євросоюз. Але ця сміливість, повторимо, базується на готовності США задіяти статтю 5 Північноатлантичного договору.

Гарантії Вашингтона — це чудове пояснення, чому ЄС та Литва взагалі зважилися на блокаду Калінінграда (хоча це не повна блокада, але дуже болісна для РФ). А також чому без'ядерні країни Європи наважилися постачати нам зброю, незважаючи на погрози РФ завдати ударів по каналах постачання зброї в Україну. Подібні погрози лунали з кінця лютого і виявилися блефом. А ось гарантії Вашингтона, навпаки, виявилися переконливими, принаймні, для тих європейських членів НАТО, які не бояться нам допомагати.

Тріщина в антинатівській пропаганді

Звичайно, військова допомога, що надходить від країн НАТО, відстає за обсягами та термінами від наших потреб. І на багато країн потрібно тиснути, включаючи і публічну критику, щоб вони були щедрішими, не боялися і не грали в подвійну гру з Путіним.

Але якщо говорити про НАТО як організацію, інституцію, то вона діє дуже ефективно з погляду наших інтересів. Вона забезпечує захист від Росії європейських членів Альянсу. Якби не існувало НАТО, то всієї цієї сміливості без'ядерні країни Євросоюзу не мали б.

Все це було видно раніше. А блокада Калінінграда, що почалася, зробила це цілком очевидним. Путін і вся російська "велич" зазнали публічного приниження з боку маленької Литви. Кремль змушений стерпіти цей ляпас і налагоджувати перевезення поромами, тому що за маленькою Литвою стоїть весь Євросоюз, а за ними стоїть НАТО, яке забезпечує американську "парасольку безпеки" всім своїм європейським членам.

Для України ця історія, звісно, чудова. Щоправда, вона створює проблеми тим діячам, які спеціалізувалися на розповідях про те, що "НАТО сьогодні не працює", і змагалися в принизливих виразах на адресу Альянсу. Ця антинатівська пропаганда звучить у телеефірі з початку березня. "До війни в Україні український народ вважав, що НАТО – це сила, а Європейський Союз слабкий та нерішучий. А після початку війни український народ побачив, що все навпаки", – ще 4 березня заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. За його словами, Альянс "не може нічого вирішити" і "віддав все на рівень двосторонніх відносин".

Ця пропагандистська кампанія була потрібна не для того, щоб змусити НАТО дати більше зброї. НАТО як організація не має жодної зброї і, відповідно, нічого не може передати або продати нам. Це можуть робити лише окремі країни НАТО у рамках двосторонніх відносин із Україною. Антинатівська пропагандистська кампанія була затіяна не заради зброї, а заради іншої мети — щоб підготувати громадську думку до відмови від курсу на членство в НАТО. Мовляв, навіщо нам потрібне це НАТО, якщо воно слабке, нерішуче і нічого не може. І три з половиною місяці ця пропаганда працювала, методично створюючи у телеглядачів картину світу, де НАТО грає карикатурну роль імпотента.

Блокада Калінінграда створила у цій картині світу тріщину. Литва своєю сміливістю показала, що гарантії НАТО найнадійніші. Так, ми таких гарантій не маємо (чому — це питання історичне), але це не привід їх висміювати. Навпаки, треба радіти за Литву і всіх європейських членів Альянсу, що вони такі гарантії мають. Бо саме завдяки цим гарантіям вони постачають нам зброю та набралися сміливості організувати блокаду Калінінграда.

    Реклама на dsnews.ua