Піар на Насирове. Чому Сергій Лещенко переміг всі НАБУ

Відразу зазначу, цей текст я постарався написати виключно з точки зору людини, яка багато років так чи інакше причетного до піару. Я не даю політичних або юридичних оцінок — це пост про піар в цій історії. Як по мені, то все те, що відбувалося протягом останніх днів, гідний того, щоб увійти в підручники політтехнологій.

Що повинен був зробити Насиров?

Не треба бути великим стратегом, щоб зрозуміти лише одне — у перший же день, без шуму і криків, суд повинен був винести той вирок, який він виніс сьогодні вночі. Адвокати відразу ж повинні були зібратися на прес-конференцію і розповісти про незаконні дії (так як вони трактують) НАБУ, про те, що обвинувачення є абсурдними, а суд — упередженим. І це почали б вірити. Вірити з однієї причини — не було б ніякого тиску, а сам Насиров не перетворився б у головного корупціонера країни. А найголовніше — він мав би величезне поле для маневрів і через кілька місяців суд його виправдав.

Той, хто розробив діючу стратегію захисту, нічого не розуміє в політиці і живе в парадигмі юридично-бізнесових стосунків. Насирова захищали так, немов він керівник великої корпорації, яку ображає те чиновник-корупціонер, то наближений до влади бізнесмен. І тепер це різко ускладнить можливості для захисту.

Замість того, щоб зробити це справа нудним і нецікавим для суспільства, його, навпаки, зробили однією з топових новин на майбутні місяці. У масовій свідомості Насиров апріорі став винним. І тепер Насирову потрібно прикладати титанічних зусиль, щоб почати ламати цей на сьогодні безапеляційний стереотип.

Хто переміг?

Якщо б хтось захотів задатися питанням, а хто ж виграв у першому раунді, то відповідь була б очевидна -- Сергій Лещенко та Мустафа Найєм. Правда, як і у всіх подібних випадках, вони так і не змогли стати гравцями, які задають правила гри. Протягом останніх днів вони стали молодшими партнерами керівника НАБУ Артема Ситника. При цьому сам Ситник отримав, звичайно, не піррову перемогу, але сказати, що він тріумфально виконав своє перше велике завдання, язик не повертається.

У середовищі експертів і юристів-практиків мені не вдалося знайти жодної людини, який би не мав юридичних (підкреслюю юридичних) претензій до дій НАБУ. І ця точка зору навряд чи буде змінюватися в наступні місяці, поки триватиме цей і всі наступні суди. Якщо перевести на людську мову, це означає лише одне — думка про непрофесійність НАБУ буде однією з домінуючих у свідомості експертів, а від них вона перейде і в масову свідомість.

Якщо ж говорити про масовій свідомості, то Артем Ситник не став ні Робін Гудом, ні нової сірою конячкою, на яку народ готовий ставити. Чому так? Його підвело піар-супровід та активність в ньому американського посольства. В ситуації, коли можна було зіграти в класичну чорно-білу історію, де білими повинні були стати детективи НАБУ, Антикорупційне бюро та посольство США всю свою комунікацію направили на те, що треба приймати закон про антикорупційних судах, а саме НАБУ повинен отримати право прослушки.

В результаті ми отримали нейтрально-негативне поле, в якому "напівпрофесійні" детективи НАБУ вимагають додаткових повноважень, а самі "простий протокол скласти не можуть", і їм весь час щось заважає. І все це на тлі того, що солістом у хорі пиарсопровождения виступає Сергій Лещенко, який ніби вислужується за те, що його підвісили на гачок за квартиру (ключове слово "ніби", тому що він, з моєї точки зору, не винен у тому, в чому його звинувачують, а під Солом'янським судом він стояв не за Ситника, а виключно за себе самого).
Якщо НАБУ не зробить реальних висновків з нинішніх проколів в піарі, далі буде все важче воювати. Як би це пафосно не звучало, але найближчі тижні можуть стати вирішальними для НАБУ затвердження міфів про цю структуру. Поки ці самі міфи аморфно-нейтральні з невеликими вкрапленнями негативу. І шальки терезів можуть хитнутися в будь-яку сторону.

Хто програв?

Треба було бачити обличчя Насіння Семенченко, який приїхав у суд тільки вчора. Він і його партнери по блокаді прорахувалися, коли з самого початку недооцінили це пиармероприятие. І замість того, щоб безболісно піаритися під Солом'янським судом, вони безславно програли в Конотопі при будівництві свого чергового редуту. Ні Семенченко, ні Соболєв не змогли хоча б погрітися в променях цієї справи.

За що будуть воювати у другому раунді?

Суди над Насировым будуть підпорядковані трьом головним складовим, в яких самого Насирова, як це не парадоксально, не буде. Перша тема — тема розширення повноважень НАБУ — стане основою піару на майбутні місяці. Друга частина пиаркампании — продовження повної дискредитації влади і прискорення перевиборів. І нарешті, третя тема — спроба дискредитації самого НАБУ.

Станом на зараз у парламенті немає голосів за розширення повноважень НАБУ, і очевидно, що ми станемо свідками спроб блокувати трибуну антикоррупционерами. Але за винятком частини "Сампопомочі" і невеликої кількості депутатів, які не стільки підтримують саме НАБУ, скільки намагаються мати найтепліші стосунки з керівниками низки посольств, ніхто не розуміє (багато хто навіть щиро), навіщо давати додаткові повноваження НАБУ. В цих умовах ті дії, які вже зараз планують антикорупціонери, не мають ніякого сенсу — вони будуть топити і НАБУ, і влада. Насправді, якщо б мене запитали, що повинен зробити Ситник, щоб добитися права на прослуховування, я не відкрию Америки, коли скажу банальну істину — раз в 10-15 днів він повинен когось голосно затримувати, активно воювати з продажними суддями, а також упакувати прослуховування в більш широкий закон, який, приміром, буде забирати паспорти у нардепів, проти яких винесено подання прокурора на зняття недоторканності. Прослуховування продати неможливо, можна тільки потонути разом з тими, хто воює проти тебе.

Що стосується дискредитації влади, то Насиров може стати одним з ключових гравців, яким будуть маніпулювати опоненти чинної влади. Я не буду тут багато про це писати - все лежить на поверхні. Насиров став таким собі маленьким Лазаренка, хоч ніхто і не розуміє, що саме він зробив. Тим більше що в основному це нікого і не цікавить. Тепер все питання в тому, наскільки активно саме НАБУ буде подавати патрони опозиції, а тут у багатьох є сумніви.
Не виключено, що дехто почне грати в гру "НАБУ замовчує факти корупції у владі та покриває політика..." . Де-факто в цю гру вже включився Онищенко—Кадиров. Росіяни обов'язково спробують нав'язати цю історію. І тут є висока ймовірність того, що в НАБУ до такого повороту подій просто не готові.

Ну і останнє. Найближчі тижні покажуть, чи з'явиться компромат на когось з керівництва НАБУ або САП. Якщо це станеться, то ми підемо по одному з найгірших сценаріїв розвитку — війна всіх проти всіх. І тоді нинішні перекриття воріт судів будуть виглядати дитячими дурницями.