"Династія", застава за Єрмака та мовчання Зеленського. Що відбувається на Банковій

Промовисте мовчання

Можливо, праві ті, хто впевнений — якби зараз не було воєнного стану, то ми вже мали б революційну ситуацію. Але воєнний стан діє, і жодної революції ніхто влаштовувати не збирається. То що, жодних наслідків не буде? Але насправді наслідки вже є. Це колапс управління в системі координат Банкової. Найбільш промовистим свідченням цього колапсу є мовчання Володимира Зеленського про кооператив "Династія". Медіа (у тому числі західні) гудуть, соцмережі переповнені обуренням, а президент продовжує робити вигляд, що нічого не сталося.

Дехто чує у цьому мовчанні визнання вини. А також підтвердження своїх здогадок про те, хто ж такий той загадковий "Вова", для якого зводилась резиденція Р1, якщо Р2 будувалась для керівника (тепер вже екс) його офісу Андрія Єрмака, Р3 — для його близького друга і співвласника "Кварталу 95" Тимура Міндіча, а Р4 — для віцепрем’єра (тепер вже екс) та друга сім’ї Олексія Чернишова.

Тим часом чиновницька вертикаль чує у мовчанні Зеленського інше: розгубленість. Що підтверджує відсутність у Банкової не лише стратегії, а й навіть тактики самозахисту в інформаційному просторі.

Про "багатомільйонне будівництво в Козині" українці дізналися з розслідування bihus.info ще 29 липня минулого року, тобто більш як дев'ять місяців тому. За цей час Банкова не спромоглася згенерувати притомних пояснень для народу. І тепер вище політичне керівництво держави демонструє неспроможність дати ані спростувань, ані заперечень, ані бодай правдоподібних пояснень — просто нічого.

Токсична репутація

А чиновницька маса екстраполює це на інші сфери. Простіше кажучи, вміння Зеленського доводити розпочате до кінця викликає великі сумніви. І символом цього став комплекс в Козині з п’яти резиденцій (п’ята — це Р0, будинок спільного користування зі спа-зоною).

Справа не в тому, що загадковий "Вова" будував собі, як розповідають злі язики, "маєток із власним яхтовим причалом, дорогим берегоукріпленням і приватною територією для своїх". Справа геть в іншому: він же реально планував там жити. А отже, від початку мав подбати про те, щоб усе було з юридичного боку чисто. Та й з морального боку теж.

Тобто складовою частиною плану будівництва мало бути юридичне та інформаційне забезпечення. І що ж бачать чиновники? Вони бачать, що ніяке юридичне та інформаційне забезпечення взагалі не планувалося. Юридичний план з’явився лише за три роки після початку будівництва. І то лише тому, що запахло смаленим. Але і цей план не доведено до кінця. Натомість він потрапив до рук НАБУ і став ще одним доказом у цій справі.

Розповідаючи українцям про підозру Єрмаку, НАБУ оприлюднило документ, у якому було розписано покроковий план із виведення маєтків "Династії" з-під арешту і конфіскації. План так і називається: "План дій щодо виведення активів з-під потенційного арешту у зв’язку з кримінальним переслідуванням та подальша реалізація добудови".

Спостерігаючи усе це, дедалі ширше коло чиновників починає вбачати в дружбі з Банковою, чи в дружбі з друзями Банкової, чи навіть в спільних справах з діловими партнерами друзів Банкової не якісь додаткові можливості для себе, а навпаки, ризики. Репутацію не купиш. І токсичності не позбавишся ніякими новими сюжетами на телемарафоні.

Тому в системі координат Банкової стрімко наближається криза управління. Це не означає, що державна машина перестане функціонувати. Але на "цінні вказівки" з Банкової вона реагуватиме дедалі інертніше. Будь-який тихий Фунт, гвинтик в сірій схемі, скаже начальникові: не хочу потрапити на очі НАБУ, і вам не раджу, тож вибачте.

Лакмусовий папірець

Коли хочеш дізнатися настрої не в широкому чиновницькому середовищі, а в оточенні Зеленського, лакмусовим папірцем може слугувати ситуація у Верховній Раді. Коли Банкова в піднесеному настрої, як це було в перший рік президентства Зеленського, — нардепи працюють у турборежимі. Коли Зеленський відчуває потужну підтримку згуртованої нації, як це було в перший рік великої війни, — Рада діє як батальйон миттєвого реагування. А коли в оточенні Зеленського ніхто не знає, що робити, "слуги народу" впадають у прострацію.

Упродовж пленарного тижня 12-15 травня Верховна Рада не просунулась вперед по жодному законопроєкту, необхідному для отримання грошей від Євросоюзу за програмою Ukraine Facility, від МВФ за програмою Extended Fund Facility та від Світового банку за програмою Development Policy Operations. Хоча планували прийняти два закони, обіцяні МВФ, один, обіцяний Світовому банку, та ще купу євроінтеграційних.

Звісно, "слуги народу" зайняли таку позицію не тому, що Україні вже не потрібні ані гроші, ані євроінтеграція, а тому, що чимало з них втратили мотивацію "підставляти плече" президентові та його уряду.

Але це не означає, що парламент розвалився. В окремих питаннях він продовужує демонструвати єдність.

Наприклад, 13 травня депутати прийняли постанову про щорічну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2025 році. Доповідь не Банкової, а Уповноваженого Верховної Ради. Тобто тут діяв принцип "свій до свого по своє". 314 голосів "за", серед яких 200 — від "слуг народу". Постанова рекомендує органам державної влади (тобито передусім Зеленському та уряду) розглянути рекомендації омбудсмана "та вжити заходів в межах компетенції щодо належного забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні".

У четвер 14 травня Рада прийняла постанову і закон з розряду "тих, які не можна не підтримати": щодо вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу (272 "за", 176 від "слуг народу") та щодо військового прощального ритуалу (273 "за", 179 від "слуг народу").

І ще ухвалила в першому читанні закон авторства Дмитра Разумкова щодо зарахування військового збору до спеціального фонду державного бюджету. Його підтримала мінімальна необхідна кількість депутатів — 226, серед яких "слуг народу" — 160 (із 228 членів фракції).

Отже, яким чином Банкова планує забезпечити голосування парламенту за закони, необхідні для отримання західних грошей, зокрема, 45 млрд євро від Євросоюзу цьогоріч, це вже не питання. Відповідь відома: не планує.

Як це виглядає зсередини Ради, розповів перший заступник голови фінансового комітету парламенту Ярослав Железняк. "Те, що відбувається в парламенті — це не проблема депутатів. Це вже системна катастрофа державного управління. І найгірше — що всередині влади немає жодної людини, яка б сказала: "Окей. Я беру відповідальність і починаю робити нормально". Залишились або залишки партії ларьочників, або просто мовчазні лоялисти. Натомість всі роблять вигляд, що у президента є якийсь геніальний план. Дам вам інсайт: ніякого геніального плану немає! Його навіть на день вперед немає!"

Пілотне випробування

Як то кажуть, все колись буває вперше. У четвер вперше під арешт пішов Єрмак, який запам'ятався українцям пророчим висловом: "Я прийшов з цим президентом і з ним піду".

На Банковій до цього поставилися не по-філософськи. Говорять, великою несподіванкою виявилося те, що не вдалося в перші ж години зібрати для Єрмака необхідні 140 млн грн застави і той був змушений ночувати в СІЗО. "Як повідомив один зі "злих язиків Банкової", слова про те, що "у гіршому випадку гроші внесуть у понеділок", викликали такий нестримний потік жорстких слів та брутальних обіцянок від президента, що дехто здивувався багатому вокабуляру Володимира Олександровича. І кажуть, що істерика триває. У Андрія теж", — поділився почутим екснардеп Борислав Береза.

Справді, в п'ятницю теж не вдалося внести заставу, і колишнє альтер его Зеленського провело в СІЗО ще три ночі. Для широких чиновницьких мас це стало черговим доказом того, що "нові обличчя" після семи років у владі не здатні прорахувати на кілька кроків уперед і забезпечити "план Б" навіть для самих себе.

Окремою ілюстрацією кризи управління став сюжет, чому ж не вдалося внести заставу за Єрмака навіть у п’ятницю. Гроші вже було закумульовано. Але виявилося, що в команді Зеленського вже запрацював принцип "кожен дбає сам за себе". Укотре самопорятунком зайнявся голова Держфінмоніторингу, який практикую тривалі закордонні відрядження, аби не з’являтися на парламентську ТСК, яку очолює Железняк. І цього разу це спрацювало проти Єрмака.

"В кінця дня вже вносили гроші від кого тільки могли. В прямому сенсі від "блатних та нищих". Банки ж усе це під тиском приймали, але почали бити на сполох, що ну взагалі вже власний комплаєнс їх покарає, — розповів про події у п’ятницю Железняк. — Так як задача зібрати гроші Єрмаку максимально державна (і поставлена особисто президентом), то всі банки запевняли, що не бійтесь. Все буде ок. Потім їх за ліві транзакції карати не будуть. І тут ввечері п’ятниці вривається Держфінмон і надсилає листа банкам з попередженням, що всім капець, хто порушить правила фінмону, особливо по заставам. Всі джерела коштів перевірити! Нацбанку теж. Комічність ситуації полягає в тому, що керівництво Держфінмону призначав особисто Єрмак. Того самого Проніна. Не знаю чи по феншую вся ця історія, але точно кармічна".

А що ж сталося? Виявляється, лист банкам від Держфінмоніторингу з Проніним не погоджували. "Зараз буде народна мудрість всім корупціонерам майбутнього: якщо ви вже кудись когось по смс призначаєте, то на всяк випадок спитайте — чи не планує він в найважчу для вас хвилину поїхати у відрядження. Тому що як раз останній знову поїхав в чергове закордонне турне, і тут щось пішло не так по заставі Єрмака", — пояснив Железняк.

Тут слід заперечити: ні, це не карма за вчинки. Це наслідок кліпового світосприйняття. Зняв кліп, підзарядився оваціями — і забув. Але життя — це не намисто з кліпів. Це можна було усвідомити ще в перші роки президентства. Не вдалося. Потім це можна було зрозуміти за роки великої війни. Але знову ніякого прогресу.

І тепер їх привселюдно б’ють, виставляють на загальний огляд їхні дрібненькі таємниці, а вони терплять і мовчать. Це такий стратегічно правильний і тактично грамотний спосіб утримати дисципліну в чиновницькій вертикалі? Це обов’язково спрацює?..