Рік потужного гальма. Як Україна відстала від Молдови за темпами євроінтеграції

Замість початку 2028 року — кінець

Європейська комісія опублікувала щорічний звіт про розширення ЄС. Там неодноразово констатується, що рекомендації Єврокомісії, надані минулого року, виконано українською владою лише частково. В результаті ми дедалі більше відстаємо від Молдови.

Чотири роки Україна та Молдова рухалися в ЄС нога-в-ногу: подали заявки на вступ у лютому 2022 року, отримали статус кандидатів у червні 2022 року, а офіційні переговори про членство розпочали в червні 2024 року. Але тепер ми маємо різні перспективи завершення переговорів про вступ. Просто порівняйте формулювання Єврокомісії для двох країн:

Про Молдову: Країна активізувала роботу з приведення свого законодавства у відповідність до права ЄС (acquis) за всіма розділами, а також досягла подальшого прогресу в ключових реформах у сфері верховенства права. Крім того, Молдова досягла значних успіхів у виконанні проміжних критеріїв у межах кластера "Основи" (fundamentals). Тепер важливо, щоб Молдова зберігала поточний темп реформ, що дозволить їй реалізувати амбітну, але досяжну мету — завершити переговори про вступ до початку 2028 року.
Про Україну: Наразі основну увагу слід зосередити на виконанні проміжних критеріїв у сфері верховенства права, а також на реалізації дорожніх карт, що стосуються верховенства права, функціонування демократичних інститутів і реформи державного управління, а також плану дій щодо національних меншин. Важливо, щоб Україна й надалі прискорювала темп реформ — це дозволить країні досягти її амбітної мети: завершити переговори про вступ до кінця 2028 року.

Зауважте: Молдові, щоб завершити переговори про вступ до початку 2028 року, достатньо зберігати поточний темп реформ, а Україні, щоб встигнути до кінця 2028 року, необхідно прискорювати темп реформ. А як не прискорить — то не встигне і відстане від Молдови на рік чи більше.

Шанси на наступний рік: 7 з 35

У 2027 році ключовим моментом має стати отримання IBAR (Interim Benchmark Assessment Report), тобто проміжної доповіді оцінки виконання критеріїв.

Прем’єр-міністр Сергій Корецький, коментуючи звіт, повідомив: "Наступна мета — отримати проміжну оцінку бенчмарків (IBAR) на початку 2027 року. Для цього за ініціативи президента Володимира Зеленського та президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн створено спільну робочу групу України та ЄС. Ми ставимо амбітні, але осяжні цілі. Є сфери, де треба працювати швидше. Рекомендації Єврокомісії ми беремо в роботу".

Його награний оптимізм охолодила єврокомісарка з питань розширення Марта Кос в Брюсселі під час презентації звіту в комітеті із закордонних справ Європейського парламенту.

"Україні слід зосередитися на виконанні проміжних критеріїв (benchmarks) у сфері верховенства права, а також на реалізації ключових "дорожніх карт", що стосуються верховенства права, демократичних інститутів, реформи державного управління та плану дій щодо національних меншин. Згідно з "дорожніми картами", ми можемо досягти IBAR для України вже в першій половині наступного року; щойно це відбудеться, для України відкриється можливість закрити сім переговорних розділів уже наступного року", — описала Кос перспективи України.

Усього переговорних розділів — 35, до кінця 2027 року у кращому разі буде закрито 7 з 35, тобто лише 20%, а решта залишаться на 2028 рік. А також на 2029-й тощо, якщо влада й надалі гальмуватиме реформи.

"Нові ідеї" Зеленського

Саме таке бажання продемонструвала влада, якщо оцінювати не по словах, а по справах. Народні депутати вже повідомили, що їм розіслали порядок денний на наступний пленарний тиждень Верховної Ради: жодного антикорупційного законопроекту немає, антикорупційну стратегію традиційно викинули.

До речі, у звіті Єврокомісії підтверджено торішню рекомендацію Україні "ухвалити амбітну антикорупційну стратегію" і наголошено: "НАЗК розробило нову антикорупційну стратегію на 2026–2030 роки, проте її ухвалення парламентом ще попереду".

В Брюсселі чітко знають, що порядок денний Верховної Ради формують керівники парламенту та фракції "слуг народу", керуючись вказівками Зеленського. І цей демонстративний саботаж реформ міг би викликати здивування. Але вже, мабуть, не викликає. Бо Зеленський придумав нову ідею.

Після публікації звіту він повідомив, що зустрівся в Мадриді з президентом Європейської ради Антоніу Коштою і детально обговорив з ним євроінтеграційний процес України. "Працюємо над тим, щоб вже в наступному році перейти до закриття переговорних розділів та швидко рухатися далі до нашого вступу. Говорили про наші нові ідеї, які можуть реально прискорити весь процес. Домовилися, що Антоніу все обговорить з Урсулою", — розповів Зеленський.

Тобто замість того, щоб виконувати рекомендації Єврокомісії, викладені у звіті, Зеленський шукає обхідний шлях, яким можна було б швидко рухатися до вступу без виконання рекомендацій.

Сам Антоніу Кошта про жодні "нові ідеї" Зеленського не розповів, як і не підтвердив свій намір обговорити їх з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. "Було приємно зустрітися з президентом Зеленським на полях Іберо-американського саміту. Ми обговорили шлях України до вступу в ЄС", — повідомив він і наголосив: "Прогрес забезпечується реформами".

Якщо Зеленський продовжить тішити себе "новими ідеями" та демонстративно ігнорувати реформи, в результаті ми замість прискорення євроінтеграції можемо отримати тихе, але дієве гальмування з боку Брюсселя та багатьох країн ЄС. Тобто така політика може виявитися не просто неефективною, а контрпродуктивною.

Непідйомні вимоги

З іншого боку, вимоги Єврокомісії — явно неприємні для Зеленського. У звіті говориться, що у наступному році Україні слід, зокрема:

відповідно до Плану для України, відновити відбір на всі посади державної служби на конкурсних засадах (за принципом заслуг) через єдиний державний вебпортал електронних послуг;
удосконалити процедури відбору та звільнення генерального прокурора, а також скасувати положення, що дозволяють переведення та призначення прокурорів без проведення конкурсу, а також положення, які надають генеральному прокурору доступ до матеріалів досудового розслідування;
ухвалити законодавство для вдосконалення відбору прокурорів на керівні посади;
невідкладно продовжити тимчасову участь незалежних експертів, запропонованих міжнародними партнерами, у процесі відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (відповідно до Плану для України) та членів Вищої ради правосуддя;
посилити автономію НАБУ та САП у розслідуванні справ стосовно народних депутатів (без необхідності отримання попереднього дозволу генерального прокурора); розширити юрисдикцію НАБУ на посади з високим рівнем корупційних ризиків, а також ухвалити закон, який забезпечить антикорупційним органам доступ до якісних судово-експертних послуг (відповідно до Плану для України); запровадити надійні запобіжники проти втручання в роботу НАБУ та САП, а також проти спроб обійти їхню виключну підслідність;
розширити коло осіб, зобов’язаних подавати декларації, та вдосконалити процедури перевірки декларацій про активи, зосередившись на ефективному виявленні та конфіскації необґрунтованих статків;
відповідно до Плану для України, досягти відчутного прогресу в комплексній реформі Державного бюро розслідувань (ДБР) шляхом набрання чинності законом про реформування ДБР;
досягти відчутного прогресу в реформуванні Національної поліції України (НПУ), зокрема шляхом ухвалення законодавства для запровадження конкурсних, прозорих і заснованих на професійних якостях процедур відбору вищого керівництва НПУ, створення надійної системи забезпечення доброчесності, посилення дисциплінарних механізмів і систем внутрішнього контролю, а також покращення громадського нагляду.

Можна продовжувати, але навіщо? Вже цього достатньо, щоб упевнено прогнозувати: потужних заяв від влади буде багато, а реального виконання обіцянок — ні.

Якщо європейські друзі переконаються, що їхні вимоги виявилися непідйомними для Зеленського, неодмінно виникне питання: чому? І навряд чи хтось повірить у версію про те, що Верховна Рада не встигає через російські обстріли. Не можна встигнути проголосувати за те, що навіть не увійшло до порядку денного.

Тому європейські друзі дедалі більше переконуватимуться у версії, що реформи саботуються заради особистого зиску — збереження особистої влади та корупційних схем. У такому разі вимоги не послабляться, а посиляться. Вплив недругів України зміцниться, а їхні аргументи виглядатимуть дедалі переконливішими. Найгірше, якщо негативне ставлення до Зеленського переноситиметься на всю Україну..