Козир для Ердогана. Як Україна буде перекривати Путіну Босфор
Вчора Дональд Трамп офіційно повідомив в "Твіттері", що зустріч з Володимиром Путіним на полях саміту G20 скасовується. Після відсутності розмови між президентами в Парижі в Росії дуже сподівалися, що вони зустрінуться в Аргентині. Але Трамп, дочекавшись звіту розвідки щодо подій у Керченській протоці, однобічно скасував побачення до вирішення ситуації та звільнення наших заарештованих моряків, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.
Паралельно з цим Україна продовжує перемагати Росію медійно. ЄСПЛ на звернення Мін'юсту зобов'язав Росію відзвітувати про стан полонених моряків. Про підтримку нових санкцій проти РФ заговорив федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмайер. А канцлер Німеччини Ангела Меркель запевнила під час зустрічі з прем'єром Володимиром Гройсманом на полях українсько-німецького бізнес-форуму, що особисто поговорить з Путіним про Азові, звільнення наших хлопців і транзит газу. Це тільки на перший погляд добре для нас, але насправді краще для Путіна. Тому що будь-який контакт з світовими лідерами для нього - це посилення переговорної позиції. Тому полонені моряки і будуть використовуватися для цієї мети. І ми тільки програємо, тому що відпускати українців і прислухатися до Меркель відразу Путін не стане.
Додав жару командувач ВМС України адмірал Ігор Воронченко на II Міжнародній конференції з морської безпеки, яка проходить у Києві.
"Ми будемо вимагати закриття Босфору і Дарданелл для РФ у зв'язку з агресивними діями Росії в Чорному і Азовському морях. Така міра передбачена Конвенцією Монтре про статус проток", - заявив адмірал.
Тут варто відразу зробити уточнення, що, відповідно до Конвенції Монтре від 1936-го року, у торговельних кораблів усіх країн зберігається вільне право на прохід по протоках. Але режим проходу військових кораблів для чорноморських і нечорноморських країн відрізняється. Загальний тоннаж військових кораблів нечорноморських держав у Чорному морі не повинен перевищувати 30 тис. т. Підвищення цього максимуму до 45 тис. т можливе у разі збільшення військово-морських сил чорноморських країн. Термін перебування в морі кораблів нечорноморських держав обмежений 21 цілодобово. Саме тому НАТО не буде вводити кораблі в морі.
Простіше кажучи, американські кораблі, які регулярно заходять в море і йдуть до берегів Румунії, Туреччини, а також України для спільних навчань, не можуть дислокуватися в регіоні на постійній основі.
Такі обмеження, особливо після анексії Криму, дають Росії можливість вільно почувати себе у багатому нафтогазовими покладами Чорному морі, навіть незважаючи на те, що вихід до нього мають три члена НАТО - Болгарія, Румунія і Туреччина. У перших двох дуже слабкий флот, а з Туреччиною, яка контролює Босфор, у Кремля багато спільних інтересів, від Турецького потоку", будівництва турецької АЕС " Аккую і в Сирії. Україна і Грузія, які є союзниками НАТО, також не мають конкурентних ВМС.
Які плани в України
Коли адмірал Воронченко ділився своєю експертною думкою, то він послався на статтю 19 Конвенції Монтре. У ній прописано, що під час війни, якщо Туреччина не є воюючою стороною, "воєнні судна воюючих держав не мають права проходити через протоки", а також "військовим судам воюючих держав забороняється проводити будь-якого роду захоплення, здійснювати право відвідування та огляду і здійснювати будь-які ворожі дії в протоках".
Саме педалюючи питання війни з Росією Україна, схоже, планує створити передумову для перекриття російським військовим кораблям Босфору. З-за чого, очевидно, має постраждати забезпечення оперативного з'єднання ВМФ Росії в Середземному морі. А також будуть обмежені можливості російського флоту по проведенню операцій біля берегів Сирії, оскільки єдиний шлях з Чорного моря в Середземне - через Босфор, Мармурове море, Дарданелли і Егейське море.
Дуже дивує, що такі глобальні заяви робить командувач ВМС, який повинен розповідати, на якому етапі знаходиться створення "москитного флоту", а не глава МЗС Павло Клімкін або глава Мін'юсту Павло Петренко. Тому що питання безпосередньо пов'язане із міжнародною політикою і правом. Більше того - робота над такими речами вимагає підключення юридичних компаній, які займаються морським правом. Це досить недешеве задоволення.
Крім цього, сама можлива тактика України виглядає дивною.
По-перше, навіть незважаючи на запроваджений військовий стан у 10 областях, формально війни з Росією у нас немає. Мова не про емоційному аспекті, а суто юридичному. Визнання Росії країною-агресором і окупантом на законодавчому рівні не є оголошенням війни.
По-друге, якщо навіть і буде створений прецедент, Росія буде визнана воюючою стороною за агресію в Керченській протоці, то такий же воюючою країною буде Україна. І до неї будуть застосовуватися такі ж санкції щодо закриття Босфору по 19 статті Конвенції Монтре, як і до Росії. Безперечно, ми не несемо через це великі втрати. Пройти через Босфор сьогодні може хіба наш старенький фрегат "Гетьман Сагайдачний", який за свої 25 років брав участь у спільних операціях з кораблями НАТО, входив в Середземне море. Росіяни відчувають набагато більше незручностей. Але занадто великих? Угруповання в Сирії вони вдало забезпечують з повітря. А стрілянину "Калібрами" за "ворогам" на території Сирії росіяни практикували не тільки із Середземного моря, але і Каспійського. Заблокований Босфор для Путіна, навіть у теорії, стане хіба що іміджевим ударом, ніж чимось болючим. Також це не вирішить проблем на Чорному і Азовському морях, де Кремль перетворив Крим у військову базу з новітнім озброєнням, а модернізація флоту хоч і гальмує, але все ж продовжується. Конкуренцію росіянам в регіоні можуть створити хіба що турки. А вони не припливуть на Азов захищати прибережні води Маріуполя і Бердянська.
По-третє, навіть слова про таку ідею з вуст адмірала Воронченко вже дають козир Туреччини. Ердоган запропонував, щоб турки стали посередниками між Росією та Україною у вирішенні кризи на море. З Путіним у Ердогана досить робочі відносини. Крім економічного співробітництва вони навіть в Сирії знаходять компроміс. Туреччині зараз дуже вигідно вступити в цей криза для торгів з США, які влітку ввели санкції проти Туреччини, а також мають розбіжності по "боротьбі з тероризмом" та економічних інтересах, зокрема в Сирії.
Американці точно не відмовилися б від закриття Босфору для російських військових кораблів. Тому що це зняло б з порядку денного питання присутності російського флоту в Середземному морі, який був би змушений вийти до баз в Севастополі і Новоросійську.
Також Туреччини може бути вигідний "козир Босфору" у розмові з Росією. Не тільки сирійських справ, зокрема в Ідлібі, але і проекту каналу "Стамбул", яким планується зв'язати Чорне і Мармурове моря. З ініціативою будівництва 43 км каналу вже виступав Ердоган. І говорив, що він повинен стати альтернативою Босфору. Мета будівництва - економічна. Вже зараз трафік торгових кораблів досить великий для Босфору, а в разі аварій канал блокується, страждає логістика. І на канал "Стамбул" потрібні інвестиції. Не виключено, гроші можна буде знайти в Росії. Їх можуть дати і американці, але за цим послідують їх умови.
Реформування Конвенції Монтре
Під час Львівського форуму з безпеки американський політолог, керівник Джеймстанунского фонду Глен Говард заявляв про необхідність перегляду конвенції Монтре 1936 р., яка заважає американським кораблям постійно перебувати у Чорному морі. Їх перебування там обмежується 21 вдень. І саме це заважає США стримувати росіян у регіоні. Посилення Росії в Чорному морі є викликом для Східного флангу НАТО. Румунський і болгарський флоту є застарілим. І хоча НАТО зміцнює свою присутність в регіоні, зокрема США постачають Румунії батареї ПРО, звичайно за гроші, питання потужності на воді дуже актуальне. Безперечно, можна працювати з союзниками, як з Україною, поставляючи "Айленды" і пропонуючи фрегати. І як показує досвід, питання затягується, зокрема через небажання країн платити гроші за транспортування та навчання команди, а також бюрократію.
Набагато надійніше мати можливість забезпечити постійну присутність саме американського флоту на морі. Туреччина має власні інтереси, і на них покладатися американці не можуть.
Тому США зацікавлені перегляду Конвенції Монтре. І українсько-російський криза, а також можливе будівництво каналу "Стамбул" може стати відправною точкою до педалированию цього питання. Зрозуміло, що проти виступатиме Росія.
Тут є додаткові складності. Тому інтерес США до перегляду Конвенції посилить переговорну позицію Туреччини. І вже турки будуть торгуватися з американцями. Наприклад, Він може вимагати від США закрити очі на закупівлю російських С-400 і не виключати Туреччину за програмою F-35. Та й взагалі закривати очі на зв'язки з Росією і внутрішню політику Туреччини, зокрема реакцію на це санкціями.
Саме тому можливість початку відповідної роботи з боку США виглядає сумнівною. Тепер їм не дуже вигідно посилювати позиції Ердогана.
Чи вдасться Україні перекрити Путіну Босфор
Сьогодні така перспектива виглядає сумнівною. Як мінімум тому, що у Туреччини і Росії набагато більше спільних економічних зв'язків і інтересів, ніж у Анкари і Києва. Ми вже згадували про будівництво росіянами АЕС, а також запуск Турецького потоку", робота якого в результаті конфлікту, який виникне у разі закриття Босфору, може припинитися. Туреччина залежна від російських ресурсів та туристів. Прибуток Туреччини від останніх тільки в 2017 році склав $ 4,5 млрд. Українськими туристами росіян не перекрити. Також Україна навряд чи зможе допомогти Туреччині приборкати курдів, яких швидко піднімуть російські спецслужби в разі сварки з-за Босфору. Конфлікти в Сирії між державами також гарантовані. Зараз росіяни гарантують збереження турецьких інтересів там.
Простіше кажучи, перекриття Босфору у Ердогана доведеться банально "купити". Грошима, інтересами, ресурсами, яких в України немає. Чи готові до цього країни Заходу, США, особливо з огляду на надто малу шкоду Росії, який принесе цей крок - ще те питання. Здається, що в цій історії мова може йти виключно про перегляд Конвенції Монтре в інтересах США. Але і така перспектива поки що не виглядає реальним.
