Міни і снайпери. На Донбасі розгорається диверсійна війна
На лінії протистояння у міру того, як дерева починають одягатися в листя і з'являється трава, починається новий виток "війни малих груп". Тут і активність снайперських груп, і дії на прифронтових територіях диверсійних груп, які закінчуються підривами автотранспорту. Активізувалися і мобільні вогневі групи, завданням яких є виявлення вогневих точок противника і "робота" з окремо вартим опорних пунктів.
Ні про яке навіть локальному настанні мова наразі не йде. Всі повідомлення про нібито просуванні як нашого, так і бойовиків під Докучаєвському виявилися сильно перебільшеними чутками з соціальних мереж. Реальним виявився тільки збитий 29 квітня з допомогою ЗРК "Стріла-10" зенітниками 1-ї окремої танкової бригади дрон "Орлан-10" російського виробництва. За повідомленнями, що заслуговує довіри, росіяни намагалися "промацувати" з його допомогою другу лінію оборони, за що і поплатилися. Це вже як мінімум шостий апарат цього типу, збитий на Донбасі за три роки війни.
За останні тижні нашою розвідкою фіксується різке збільшення кількість і найголовніше якості снайперів на ворожій території. Все частіше в зведеннях фігурує робота потужних крупнокаліберних гвинтівок, попадання яких 100% призводить до летального результату. Так, тільки з 25 квітня на рахунок ворожих снайперів можна віднести п'ятьох наших загиблих. Тільки в одному випадку пораненого вдалося довезти до польового госпіталю, проте лікарям врятувати його не вдалося. Активно діють і наші снайпери, правда, ворожі втрати підрахувати зараз досить складно. Принаймні, тільки за один день на приморському напрямку снайперів морської піхоти записали на свій рахунок два "200-х". Про результати роботи на інших напрямках нічого не відомо, але, по всій видимості, вони є.
Зате достатньо документовані втрати бойовиків від дій диверсійних груп - так, 29 квітня в районі селища Фрунзе (Луганська область) у прифронтовій зоні протитанкової ракетою було уражено транспортний засіб. Причому постріл б украй вдалий - у результаті загинув командир 1-го стрілецького взводу 14-го окремого механізованого батальйону "Привид" Олексій Морозов. Росіянин з Тольятті воював на Донбасі з 2014 року і до моменту загибелі дослужився до звання старшого лейтенанта.
Про те, що завдання за лінією фронту не є легкою прогулянкою для наших спеців побічно свідчать втрати - так, 30 квітня під час виходу на свою сторону в Попаснянському районі підірвалася на розтяжці група глибинної розвідки 131-го окремого розвідувального батальйону. У результаті загинув командир відділення Денис Майборода (1980 року народження, на фронті з 2014 року), ще один 19-ти річний боєць отримав поранення.
Мінна війна набуває все більш загрозливих форм - причому страждають не скільки бойовики і наші військові, але і мирні жителі. Так, 28 квітня при підриві автомобіля під Павлополем (Волноваський район Донецької області) загинув матрос з 137-го окремого батальйону морської піхоти Олександр Бердник. А 30 квітня на Донеччині на міні підірвалася автомашина бойовиків - одна людина загинула, ще одна у важкому стані з ампутацією кінцівок.
Однак, як це буває у всіх війнах, більше всіх страждають мирні жителі. Так, 24 квітня під час руху по лісовій дорозі між автодорогою Фащівки-Дебальцеве і залізничним перегоном Чорнухине-Фащівки стався підрив трактора МТЗ-80 з причепом, в якому знаходилися працівники служби шляхів, проводили прибирання лісових насаджень на перегоні Чорнухине-Фащівки. В результаті на місці загинув один житель Фащевки, ще двоє (в тому числі жінка) померли в реанімаційному відділенні від отриманих тілесних ушкоджень. Троє робітників з тяжкими пораненнями госпіталізовані.
Фащівки по суті - тил, звідси до лінії зіткнення близько 30-40 км. Версія "МГБ ЛНР" про те, що міна поставлена українськими диверсантами не витримує ніякої критики. Навіщо ДРГ йти 40 км в ліс, тягнути з собою міну і встановлювати її на лісовій дорозі, де не пересувається техніка, особовий склад, немає важливих комунікацій? Очевидно, що міна встановлена бойовиками в очікуванні можливого настання ВСУ у 2015 році в період Дебальцевської операції.
У той же нещасливий день на міні в районі горлівської шахти "Південна" (під контролем бойовиків "ДНР"), підірвалися двоє мирних жителів, 1981 та 2004 років народження, а в Ясинуватій внаслідок детонації боєприпаса отримав поранення підліток 2000 року народження.
І знову-таки 28 квітня сталася трагедія і на території, підконтрольній Україні. В селі Березове Мар'їнського району при спробі розібрати 30-мм снаряд стався вибух в гаражі місцевого жителя. У результаті детонації 32-х річний господар будинку отримав осколкове поранення середньої третьої гомілки і правого передпліччя, а його родич, який приїхав в гості з Дніпропетровська, загинув на місці. З'ясувалося, що він знайшов боєприпас в поле та приніс додому. А розібрати вони з товаришем вирішили після того, як вжили спиртне.
Проблема мінування території Донбасу ще довгі роки після закінчення бойових дій буде актуальною. Як кажуть сапери, рік активних бойових дій дорівнює п'яти рокам розмінування. Адже ще навіть у 1980-і роки на Донбасі можна було досить просто знайти міну або снаряд часів Другої Світової війни, а війна прокотилася по краю усього три роки і була не такою технологічною.
В цілому можна говорити, що незважаючи на грізні заяви і чергові свята на окупованих територіях (9 і 11 травня) ситуація на лінії зіткнення залишиться контрольованою. Хоча випадки дій диверсійних груп і роботи снайперів будуть тільки активізуватися і втрати нашої угруповання на Донбасі, на жаль, будуть. Однак аналогічні (або великі) буде нести втрати і супротивник, що в умовах короткої "лави запасних" буде вельми негативно позначатися на загальному стані їх "армійських формувань" і настроїв у суспільстві.
