Не тільки фінанси. Як Бюро финбезопасности обмежить повноваження НАБУ

Текст законопроекту нардепа від БПП Ніни Южаниной про створення Національного бюро фінансової безпеки, який цього тижня зареєстрований у Верховній Раді, підтвердив припущення про те, що новий орган з труднопроизносимой абревіатурою НБФБ, буде покликаний не тільки боротися з фінансовими зловживаннями, але і стане своєрідним запобіжником від занадто привільно відчуває себе НАБУ.

У документ про створення НБФБ закладено достатньо повноважень, які дозволять новоствореному органу, по-перше, перетягнути на себе велику кількість корупційних справ НАБУ, по-друге, самі працівники НБФБ будуть для детективів НАБУ недоступні, ну і, по-третє, на відміну від НАБУ, у президента буде достатньо можливостей тримати фінансових розслідувачів під власним контролем.

Зрозуміло, що в парламенті багато норм законопроекту Южаниной будуть підчищені, проте навіть якщо частина широких повноважень за органом фінансової безпеки буде збережено, НБФБ стане якщо і не "вбивцею" НАБУ, то серйозним інструментом стримування і противаги для відомства Артема Ситника.

Проте не будемо забігати вперед, а спробуємо розібратися, що з себе буде представляти НБФБ у версії законопроекту Южаниной. Законопроект визначає, що НБФБ буде державним правоохоронним органом, підзвітним президенту та Верховній Раді. Бюро складатиметься з центрального апарату, підпорядкованих йому семи територіальних органів та тренінгового центру. Останній буде займатися підготовкою фахівців бюро.

Крім того, у складі НБФБ будуть створені "підрозділу фізичного захисту" з правом застосування спецзасобів та зброї, передбаченим законом про Національної поліції. Останнє, по суті, означає, що НБФБ стане ще одним силовим органом з правом не тільки проводити розслідування, але і можливістю зловживати силою і чинити тиск на бізнес, з чим зараз активно бореться уряд за допомогою програми "Маски-шоу стоп". І це далеко не єдиний ризик, який супроводжує створення НБФБ.

Очолювати бюро буде директор, якого призначає та звільняє президент України. При цьому Верховна Рада за ініціативою не менше 150 депутатів буде мати право звернутися до глави держави з пропозицією звільнити директора. Правда, таке звернення буде носити виключно рекомендаційний характер. Крім того, Рада і президент будуть мати можливість висловити директору НБФБ недовіру, але тільки раз на рік і тільки за результатами розгляду річного звіту. При цьому критерії визнання роботи НБФБ незадовільною в законопроекті не виписано, що створює можливості, з одного боку, для спекуляцій, а з іншого — президент може, по суті, звільнити директора НБФБ на власний розсуд.

Термін повноважень директора НБФБ визначається на п'ять років без права на другий термін, проте керівник, який пересидів свій термін, залишається де-факто на чолі відомства до призначення наступного, що в українській політичній традиції може тягнутися вічно. Президенту просто не треба буде підписувати відповідний указ під будь-яким приводом.

Але найцікавіше та найважливіше у всій процедурі призначення директора НБФБ — це як раз те, що передує рішенню президента. Відповідно до законопроекту кандидати на посаду директора НБФБ повинні бути визначені конкурсною комісією. Остання повинна складатися з дев'яти осіб і формуватися за квотним принципом: троє від парламенту, троє від президента і ще троє від Кабміну. У всіх цих органів влади на те, щоб визначитися з кандидатами, є рівно 30 днів. І якщо хтось не вклався в цей термін, то замість них це робить інший орган влади. Тобто, якщо президент за 30 днів не призначив людей в конкурсну комісію, замість нього це робить парламент, якщо не призначила Рада, то — президент, якщо не призначив Кабмін, це право переходить ВР.

Таким чином, президенту, щоб отримати більшість у комісії, достатньо зірвати прийняття рішення про членів комісії парламентом. Благо можливостей для цього більш ніж достатньо — від блокування трибуни до вдало подгаданного часу старту 30-денного терміну.

Після того, як конкурсна комісія буде сформована, вона проводить конкурс і подає президенту дві кандидатури, одну з яких глава держави призначає директором. Примітно, що контроль за діяльністю НБФБ здійснюють Гепрокуратура — структура президентської вертикалі — та громадська рада. Останній навряд чи буде грати скільки-небудь істотну роль.

Крім того, щорічно повинна проводитися незалежна оцінка роботи НБФБ комісією з трьох членів, два з яких будуть призначатися парламентом, а один президентом. Ця норма схожа на історію з незалежним аудитом НАБУ, але лише зовні. Якщо незадовільний звіт від аудиторів НАБУ є прямим і практично єдиною підставою для відставки директора, то у випадку з НБФБ законодавство, як вже зазначалося, розмито, у всякому разі поки президенту ніде не забороняється звільняти директора НБФБ на свій розсуд.

При цьому законопроект в частині призначення та звільнення директора НБФБ створює чергову юридичну колізію. Справа в тому, що повноваження президента виписані в Конституції. Зокрема, і ті, кого з керівників органів влади він призначає на посади та директора НБФБ там із зрозумілих причин немає.

Таким чином, Бюро фінансової безпеки, швидше за все, буде підконтрольний і лояльно президенту. При цьому повноваження НБФБ частково перекриватимуть повноваження НАБУ, і серйозна частина справ, які сьогодні підслідні НАБУ, в обов'язковому порядку перейдуть в НБФБ, що значно звузить можливості антикорупційного бюро.

Насамперед мова йде про практично всіх корупційних злочинах, пов'язаних з розтратою або привласненням бюджетних коштів, махінаціями з ПДВ і рядом інших фінансових злочинів. Крім того, НБФБ отримає особливе право вносити до ЄРДР дані про кримінальних провадженнях, кажучи старою термінологією, відкривати кримінальні справи, навіть якщо ця справа їм не підслідно, що дозволить НБФБ, наприклад, завалити виробництвами все те ж НАБУ.

Крім цього, є серйозний ризик, що НБФБ і НАБУ зможуть відкривати паралельні кримінальні провадження щодо одного й того ж епізоду, але з різною кваліфікацією, що може призвести до прямого конфлікту між двома структурами.

Також НБФБ отримає право витребувати матеріали оперативно-розшукової діяльності від інших силових структур, у тому числі і конфіденційну, що дає Бюро фінансової безпеки можливість зливати інформацію про діяльність НАБУ, в тому числі і негласною, що практично нівелює всі переваги НАБУ у разі, якщо ті нарешті отримають право на негласні слідчі дії та провокацію хабара.

При цьому керівництво НБФБ не вноситься до переліку чиновників, корупційні дії яких розслідує НАБУ. Виходить, що співробітники НБФБ будуть розташовувати повноваженнями втручатися в роботу НАБУ і обмежувати його можливості, маючи в той же час своєрідну індульгенцію від переслідування з боку підопічних Ситника.

Як бачимо, в тому вигляді, в якому пропонує Ніна Південця, НБФБ у разі його створення може стати серйозним викликом для НАБУ. З одного боку, це остаточно перетворить всю нещодавно створену антикорупційну інфраструктуру в поле для з'ясування політичних відносин. Але з іншого — країні може бути необхідний якийсь противагу антикорупційного бюро, яке сьогодні практично ні для кого в Україні невразливо, а після створення антикорупційного суду та отримання права на самостійну стеження, прослуховування і провокацію хабара може отримати можливість диктувати свою волю всім українським політикам. В остаточному варіанті закону про НБФБ, напевно, було б непогано дотримати певний баланс між двома цими крайнощами.