Піар на мільярди. Коли Корецький з Калашником прокопають тунель під Дніпром

Історія про спорудження тунелю під Дніпром у Києві дуже нагадує спробу переключити увагу суспільства з гучних корупційних скандалів на обговорення фантастичних прожектів

Микола Калашник та Сергій Корецький

7 жовтня, після ушкодження російськими агресорами Південного мосту у Києві, "Ділова столиця" детально пояснювала, чому ініціативи влади про понтонні переправи через Дніпро і тим більше тунель під річкою не вирішать транспортних проблем столиці в разі руйнування мостів. Після того ворог знову бив по Південному мосту, а потім кілька разів по іншій надзвичайно важливій логістичній артерії – Північному мосту. Днями по цих переправах прилетіло 7 балістичних ракет, після чого рух ними тимчасового зупинили.

З нікуди в нікуди: яким буде маршрут тунелю

Ідею тунелю під Дніпром першим озвучив екс-голова Київської облдержадміністрації, а нині міністр відновлення, інфраструктури та транспорту Микола Калашник. Насправді, цій ідеї 90 років: у 1936 році сталінська влада затвердила план тунелів, які мали слугувати для військових цілей, роботи на так званому "Будівництві №1" розпочалися у 1938 році. Тунелів планували два — один мав з’єднати Оболонь і Вигурівщину, другий — Жуків острів із Осокорками.

Однак до початку війни з німцями встигли спорудити лише близько 10% запланованого. Причин було дві: відсутність технологій (використовувалися залізобетонні кесони, всередині яких люди працювали у надважких умовах) та гідрогеологічні перешкоди. У лютому 1941 року на одній із ділянок стиснене повітря прорвало товщу ґрунту і річкового дна, через що її затопило. Влітку 1941 року "Будівництво №1" законсервували, після завершення війни його спробували відновити, але у 1949 році остаточно заморозили. Станом на тепер від цього масштабного проекту залишився кесон у парку "Наталка" на Оболоні. Власне, цю інформацію міністр Калашник, як киянин, міг знати ще зі шкільних часів, або ж дізнатись з інтернету.

У 2007 році тодішня столична влада на чолі з мером Леонідом Черновецьким доручила фахівцям-інженерам опрацювати варіант автомобільного тунелю під Дніпром, а Київрада навіть включила його до програми будівництва і реконструкції транспортних об’єктів. Маршрут мав пролягати від станції метро "Лівобережна" до площі Перемоги (нині Галицької). Згодом в уяві столичної влади тунелів стало три: окрім згаданого ще говорили про північний (від вулиці Богатирської на Оболоні до вулиці Оноре де Бальзака на Троєщині) та південний (від Осокорків до вулиці Академіка Заболотного). Нічого з цього не почали будувати. Офіційна версія — дуже дорого, а неофіційна — про тунелі мовилося виключно задля піару.

На тривалий час ця тема забулася, аж поки у січні 2022 року ЗМІ не повідомили, що Мінінфраструктури на чолі з Олександром Кубраковим планує збудувати автотунелі під Дніпром. Це були часи "Великого будівництва". Тоді знову вигулькнув маршрут від Оболоні до Троєщини. З початком повномасштабного вторгнення про тунелі знову забули і згадали зараз, коли ворог почав нищити мости. Причому не просто згадали, а навіть називають тих, хто може швидко збудувати підземну магістраль за короткий час та її вартість. Міністр Калашник озвучив назву компанії — The Robbins Company зі Сполучених Штатів. Урядовці вже обговорили з американцями технології, підготовку проекту та залучення фінансування. Прокопати тунель ті буцімто можуть за період від 3-х до 12-місяців. Американці згодні, нардеп-"слуга" Олександр Качура, який активно просуває залучення саме цієї компанії, оприлюднив листа від неї.

Чому скептики вважають метро під Дніпром прожектом

Чи можливо прокласти тунель під Дніпром? Теоретично — так. Сучасні технології дозволяють споруджувати тунелі під річками, наприклад, одна із ділянок столичного метро між станціями "Либідська" і "Деміївська" пролягає під річкою Либідь, проте прокопати тунель — пів справи, набагато складніше підтримувати цю ділянку в належному технічному стані. У грудні 2023 року внаслідок розгерметизації та деформації тунелю між згаданими станціями рух підземкою зупинили і відновили його у вересні 2024-го після серйозного і коштовного ремонту. За даними ЗМІ, він обійшовся столичному бюджету у 383 млн. грн. Тоді демонтували 27-метровий аварійний відрізок, а на його місці спорудили нову монолітну конструкцію.

Що ж до тунелю під Дніпром, то скептики насамперед звертають увагу на терміни. Лише на проектування такої споруди може піти рік. Проектний план має враховувати детальне вивчення гідрогеологічних умов обраних маршрутів. Дно Дніпра піщане, крім того в столиці багато плавунів. І ці два фактори ставлять великий знак запитання в ідеї реалізації тунелю. І хтозна, чи коштуватиме це заявлені 500 млн. євро — слід побачити хоча б висновки гідрогеологічної експертизи.

Друге: звідки взяти космічні суми на підземну переправу. Жодна закордонна фінансова установа не дасть грошей, поки не вивчить деталі проекту. ЗМІ згадують про тунель під протокою у польському місті Свіноуйсце, відкритий наприкінці травня 2023 року. Його загальна довжина становить 1780 метрів, будівництво обійшлося у понад $200 млн., з яких 85% дав Європейський Союз. Тунель під Дніпром разом із необхідними для його функціонування ділянками може мати удвічі чи навіть утричі більшу протяжність. Крім того, Києву потрібна велика пропускна спроможність тунелю, а чим він ширший, тим, відповідно, дорожчий у будівництві. Коли ж додати розв’язки, під’їзні шляхи, загальна вартість проекту, на думку експертів, може сягнути півтора мільярди євро.

Третє: чому саме The Robbins Company, адже це не єдина компанія, яка володіє сучасними технологіями підземних робіт. У вище згаданому Свіноуйсце роботи виконував міжнародний консорціум компаній PORR (Австрія/Польща) та Gülermak (Туреччина), а прохідницький щит китайська компанія CREG виготовила спеціально під гідрогеологічні особливості цього тунелю. Після того, як підземку прокопали, китайці розібрали свій щит і забрали додому. Нескладно здогадатися, що американський тунелепрохідницький комплекс коштуватиме дорожче за китайський. До того ж, така техніка зазвичай виготовляється ексклюзивно під конкретні умови роботи.

The Robbins Company — зі штату Огайо, де народився і виріс віце-президент США Джей Ді Венс, вона має гарну репутацію, її техніка вважається інноваційною. Співпрацю з Україною компанія налагоджує через американсько-канадського посередника ABROOK Inc. Все на перший погляд виглядає перспективно, але є велике "але": Robbins постачає тунелепрохідницькі комплекси та обслуговує їх, однак не виступає підрядником. Копатимуть інші. Їхнім вибором займатиметься держава. Тут відразу на згадку спав скандал із укриттями для підстанцій на Київщині і не менш скандальний довгобуд метро на Виноградар. Там, до речі, працює щит німецької компанії Herrenknecht, але машина не винувата у сварках навколо цього об’єкту. За технологічними показниками німецькі щити вважаються найкращими у світі, вони дуже гарно зарекомендували себе при роботі у водонасичених ґрунтах, машини Herrenknecht прокладали найскладніші підводні тунелі в Європі. Так, американська компанія має плюс — швидкість буріння, але трохи дивує, що Міністерство відновлення почало переговори з американцями, а не з європейською компанією, що має досвід роботи у Києві.

Не виключено, що ідея збудувати тунель — реверанс у бік нинішньої американської адміністрації, а після гідрогеологічної експертизи, яка покаже, що тунель коштуватиме неймовірних грошей, яких нема і ніхто не дасть, проект згорнуть, так і не розпочавши.