Придністровський фурункул. Навіщо Путін почав спрощено роздавати паспорти в ПМР

Згідно з указом російського диктатора, право на спрощене отримання громадянства отримали повнолітні іноземні громадяни й особи без громадянства, які постійно проживають у Придністров’ї на момент набрання чинності документом. Подати заяву можна буде через російські дипломатичні представництва і консульства. В указі вказано, що рішення ухвалене "з метою захисту прав і свобод людини і громадянина". Ця фраза звучить смішно, проте її вже розглядають у контексті рішення Держдуми, ухваленого 13 травня, яким Путіну дозволили на "законних" підставах відправляти війська в інші держави начебто для "захисту прав громадян Росії". Відразу зауважимо: Москві вигідно, щоб рішення про паспортизацію придністровців розглядали крізь призму рішення Думи, адже це посилює страх можливого вторгнення росіян у Молдову. Та чи можливо це насправді?

Путін хоче втягнути Придністров’я у війну?

Президентка Молдови Майя Санду припустила, що указ Путіна є тактикою Росії погрожувати її країні через зусилля щодо реінтеграції Придністров’я. Вона додала, що ймовірно, росіянам потрібно більше людей для відправки на війну в Україну і нагадала — "більшість людей з регіону отримали молдовське громадянство, бо почувалися безпечніше, маючи громадянство Республіки Молдова, а не громадянство Росії". Санду підтримав Володимир Зеленський. За його словами, через паспортизація РФ позначає територію Придністров'я як начебто свою. "Вони у Москві часто кажуть різним співрозмовникам, що їх цікавить начебто тільки Донбас. Насправді далеко не тільки Донбас. Ми маємо на це реагувати. Тим більше що російський військовий контингент і розташування спецслужб у Придністров'ї — це для нас також виклик", — зазначив він.

Раніше, нагадаємо, глава Офісу українського президента Кирило Буданов застерігав, що країна-агресорка планує посилити свій контингент у Придністров’ї, але при цьому зауважив важливий момент: наростити військову присутність у сепаратистському регіоні росіяни не можуть, тож радше бояться за наявний там контингент.

Втім, і без цих заяв було зрозуміло, що напад з боку Придністров’я неможливий. По-перше, доставити туди людський ресурс і техніку Росія не може. По-друге, в разі провокації конфлікту з Україною відсіч буде сильною, після чого Москва взагалі ризикує втратити свою військову присутність в Придністров’ї. Про можливі дії України у випадку ескалації Буданов казав рівно місяць тому: "Якщо поставити питання, чи зможемо ми це зробити? (взяти під контроль Придністров’я — ДС.) Так, зможемо, з пострілами, але можемо. Проте я вважаю, що це — передчасне питання". Тому рішення Путіна про паспортизацію придністровців слід відділити від страшилок про напад з боку цього невизнаного регіону Молдови — йому потрібно, щоб військовий контингент продовжував там перебувати, а не щоб росіяни масово здавалися в полон.

Москва купуватиме придністровців пенсіями

Тож слушно розглядати історію з паспортизацією з кількох боків, аби зрозуміти, в чому її реальна небезпека. Перше, що слід згадати — Росія роздає паспорти тут ще з 1990-х років і всі, хто хотів, мають документ із двоголовою куркою-мутантом. У квітні секретар Ради безпеки Росії Сергій Шойгу казав, що у Придністров’ї проживає понад 220 тисяч росіян (точніше, паспортизованих Росією), їх інтереси нібито під загрозою через дії влади Києва і Кишинева. Відразу важливе уточнення: багато мешканців регіону давно виїхали, кількість реальних жителів менша. При цьому, як слушно зауважила Санду, жителі Придністров’я отримували паспорти Молдови, з ними зручно їздити в Європу по безвізу. Молдовський паспорт має більшу вагу за російський. Але останній може згодитися для отримання пенсії від Росії. У Придністров’ї, звідки молодь намагається виїхати чим швидше, близько 150 тисяч пенсіонерів, ця категорія може радіти указу Путіна, адже сума російської пенсії вища за суму місцевої. Скільки виявиться бажаючих покращити фінансовий стан, взявши паспорт РФ, сказати складно, реальну статистику знатимуть тільки у Тирасполі і Москві, натомість заради пропаганди свого "піклування" про придністровців Кремль може публічно озвучити будь-яку цифру. Як Шойгу намалював 220 тисяч "росіян".

Тобто нова хвиля допаспортизації мешканців сепаратистського регіону Молдови потрібна Путіну лише задля пропагандистської картинки у стилі "своїх не кидаємо"? Очевидно, що наміри — агресивні, в Кремлі інакше не можуть. Тож існують інші версії, навіщо Путін вирішив актуалізувати тему Придністров’я саме зараз.

Версія перша: технологія під вибори в Придністров’ї

Після програшу проросійських сил на парламентських виборах у Молдові у вересні минулого року кремлівська пропаганда активізувала розмови про так званий "придністровський народ". У цей бік Росія ідеологічно розгортає місцеві еліти в Придністров’ї. З 2016 року невизнане утворення очолює "президент" Вадим Красносельський, цього року жителі проросійського анклаву обиратимуть нового президента. Серед головних претендентів називають "міністра закордонних справ" Віталія Ігнатьєва, якого вважають прямою креатурою ФСБ, та генерала Віталія Нягу, який з 2021 року обіймав посаду "міністра внутрішніх справ", в січні цього року його підвищили до заступника очільника "уряду ПМР". Він представляє інше угрупування — "Шериф", назване іменем найбільшого приватного холдингу в регіоні. "Придністровський народ" — це калькування з "народу Донбасу", яке може робитися спеціально під виборчу кампанію, яку має виграти більш лояльний до Кремля кандидат.

Версія друга: зірвати план реінтеграції  

Москва активізувалася по тій причині, що офіційний Кишинів не проявляє значного інтересу до повернення Придністров’я, відклавши цей процес у довгий ящик, бажаючи залучити до нього європейських партнерів. У березні віцепрем’єр Молдови Валеріу Ківерь у Брюсселі представив програму реінтеграції Придністров’я. В ній є наступні важливі позиції. Перша: для сепаратистського регіону пропонується тимчасова цивільна місія чи адміністрація під міжнародним наглядом для демілітаризації та переходу влади демократичним шляхом. При цьому у Молдові Придністров’я не матиме ніякого особливо статусу.

Друга позиція: розділення інтеграції Молдови в ЄС та реінтеграції невизнаної ПМР. До завершення реінтеграції на ці території не поширюватимуться ті позитивні моменти, які будуть у Молдові зі вступом до Євросоюзу. Маються на увазі інвестиційні та фінансові програми. Третя позиція: на Тирасполь чинитиметься економічний тиск. Наприклад, для придністровських виробників скасують всі пільги, податкова система та нормативні акти будуть виключно молдовськими. Для тих підприємств, які погодяться на реінтеграцію, пропонується створити фонд конвергенції з міжнародною допомогою за умови демократизації регіону, поваги до прав людини, впровадження румунських шкіл тощо. Простіше кажучи, щоб отримувати кошти на розвиток Придністров’я має відповідати відповідним критеріям. Тобто Кишинів пропонує діяти м’якою силою.

Попри привабливість такого підходу його головний мінус — відсутність сценарію деокупації. З одного боку, Молдова не відмовляється від свого суверенітету над Придністров’ям, з іншого — ніби виносить цю проблему за дужки євроінтеграції, продовжує її в часі, відкладаючи на потім. А це ламає стратегію Росії з утримання Молдови від руху до Європи "кайданами" невирішеного придністровського конфлікту. Якщо почне реалізовуватися план Кишинева, в перспективі він призведе до того, що населення ПМР обере вигідну з фінансового боку реінтеграцію, а не перебування в якості чорної діри під контролем Росії. Очевидно, нова хвиля паспортизації і потрібна Москві, щоб, як казав Зеленський, позначити цю територію як свою, дати зрозуміти придністровським елітам, щоб навіть не думали про реінтеграцію.

Як зауважують експерти, доки Кишинів говорить про конвергенцію в майбутньому, але не пропонує конкретних кроків уже зараз, Росія намагається зберегти контроль над невизнаним утворенням, роздаючи там паспорти, а разом з ними й різноманітні "пряники" для тамтешніх мешканців. Таким чином, проблема Придністров’я залишатиметься головним болем молдовської влади, а російський контингент на території ПМР — проблемою НАТО.

Версія третя: референдум про входження ПМР до РФ

Ще одне пояснення: Путін може готувати референдум про входження Придністров’я до складу Росії. Ця тема доволі активно обговорюється в російських телеграм-каналах. Його можуть провести разом із президентськими виборами в кінці року, а можуть і раніше, під вибори в російську Думу. Нагадаємо, у ПМР у вересні 2006 року відбувся референдум про незалежність з подальшим входженням до складу РФ. Понад 90% придністровців підтримали цей варіант у бюлетені. Якщо справді йдеться про референдум щодо входження до РФ, цифри намалюють не менші.

Путіну цей анклав потрібний не лише для постійної дестабілізації регіону, такого собі невиліковного фурункула, але й для створення кризи в Євросоюзі, де знайдеться багато тих, хто вимагатиме не приймати Молдову, щоб не втягуватися у конфлікт із Росією. Можливо, остаточне рішення про референдум не ухвалене, а виставлене на торги з Вашингтоном та Брюсселем. Поки це спроба підвищити ставки — або вигідна Росії угода щодо війни в Україні, або вона "узаконить" своє право на Придністров’я. З усіма подальшими проблемами для Європи, України, Молдови, Румунії і так далі. Коли описаний сценарій — правда, тоді це дуже погана історія для всіх. Їй потрібно щось протиставити, але що? І чи готові до цього в Кишиневі, Брюсселі та Вашингтоні?