• USD 28.3
  • EUR 33.4
  • GBP 37
Спецпроєкти

Приморська "кишка". Скільки шансів у росіян пробити сухопутний коридор в Крим

Введення воєнного стану після захоплення Росією в Керченській протоці наших військових кораблів призвело до численних вбросам фейкової інформації, причому по всіх напрямках
Реклама на dsnews.ua

Адже, як відомо, інформаційний фронт є одним з важливих складових гібридної війни, яку проти нас веде Росія і її корисні ідіоти всередині України.

Час від часу напруженість у суспільну свідомість вносять і політики. Так, у понеділок в інтерв'ю німецькому Funke Media Group президент Петро Порошенко заявив буквально наступне: "Москва намагається отримати наземний коридор з окупованого Донбасу на окупований Крим, захопивши Маріуполь і Бердянськ".

Спробуємо розібратися, що саме мав на увазі президент. Отже, інформація про те, що "Маріуполь ось-ось здадуть" з серпня 2014 р. стала вже такою мемом. Місто "зливали" за чутками і влітку 2014 р., коли через кордон хлинули російські військові, і взимку 2015 р., коли розгорнулися запеклі бої під Широкіно, а Маріуполь опинився під ударом російських "Градів". Але з того часу пройшло вже майже чотири роки, а місто, хоч і в статусі прифронтового, продовжує жити і працювати.

Отже, якщо чисто теоретично припустити, що росіяни разом з окупаційним корпусом все ж зважаться на проведення локальної операції, то ніхто не буде штурмувати півмільйонне місто, що називається "в лоб". По всій видимості, на російських штабних картах вже давно намальовані "стрілочки" наступу в обхід через Волноваху у напрямку Бердянська з подальшим виходом на рубіж Чонгара.

Імовірно, одночасно через перешийок вдарить і кримське угруповання, а також ймовірно, що будуть висаджені і локальні десанти з моря (благо на Азовське море вже стягнута амфибийная група).

Але для такого песимістичного сценарію подальшого розвитку є кілька важливих моментів, які ставлять під сумнів можливість його реалізації. Отже, по-перше, для такої операції потрібно залучити мінімум 50 тис. солдатів. А значить, підвезення просто величезної кількості боєприпасів і палива в будь-якому разі стане надбанням розвідки, і отже, Україна отримає якийсь час на реакцію - як в плані звернення до союзників, так і в плані перекидання додаткових сил.

По-друге, початок зими на приморському напрямку не найкращий час року для масованих наступальних дій. Досить поглянути на прогноз погоди на найближчі тижні, де температура повітря коливається від -10 до +2, а що це означає в умовах "жирної" приазовські степи, пояснювати, я думаю, не потрібно, як і те, як це позначиться на мобільності наступаючих частин і їх постачанні.

Реклама на dsnews.ua

І ще. Навіть якщо такий коридор буде пробитий, російські генерали стануть перед тією ж проблемою, перед якою став наш Генштаб влітку 2014 р. під час боїв на прикордонні - утримання майже 300-кілометрової "кишки", яка цілком очевидно буде витягнута вздовж траси Маріуполь ‒ Мелітополь ‒ Чонгар. Для того щоб убезпечити себе від артилерійських ударів, росіяни будуть змушені взяти під контроль ще мінімум 40 км углиб нашої території, і значить, командуванню знадобиться деякий кількість додаткових військ і час для того, щоб організувати повноцінні оборонні позиції. Причому зрозуміло, що сидіти росіяни будуть змушені в обороні, маючи за спиною море і чекаючи удару ВСУ, який одним махом може перекрити дорогу і організувати "котел" з величезною кількістю втрат в особовому складі, так і техніки.

Зрозуміло, що підтримка з моря їм у цьому разі гарантована, але і наші військові будуть діяти всіма наявними силами. А в умовах, коли одна сторона обмежена в просторі для маневру, як показує російський досвід літа 2014 р., навіть одна "кочівна" батарея "Градів" може завдати просто величезний шкоди - і це не кажучи вже про "Урагани" або "Смерчах" з новітніми "Вільхами". Чи готове російське суспільство приймати каравани "вантажу 200" і "вантажу 300" в цьому випадку - питання досить спірне, адже вже зараз далеко не всі всередині країни підтримують дії Кремля і особисто Путіна.

Крім того, фактично Росія буде втягнута в повномасштабну війну в центрі Європи, на яку, хочуть вони чи ні, доведеться реагувати західним політикам. Причому тільки "стурбованістю" вже не обійдеться, і на тлі падіння ціни на нафту ефективність нових санкцій для економіки РФ може стати катастрофічною. Не можна відкидати і той факт, що в умовах прямої агресії Європа може зважитися і на масову поставки сучасного озброєння для ЗСУ.

З іншого боку, подальші дії військово-політичного керівництва Росії, як показали останні події в Чорному морі, передбачити не може ніхто. І є деяка частка ймовірності, що, незважаючи на всі можливі витрати, Путін може зважитися на таку авантюру.

І тоді введення воєнного стану мобілізація резервістів, масштабні військові навчання і перекидання бойових бригад до кордонів з РФ і окупованим Кримом не виглядає чимось дивним. Адже з військової точки зору це просто превентивний крок, який дозволяє ефективніше реагувати на зміну стратегічної обстановки, якщо таке станеться.

Розглядаючи гіпотетичну ситуацію настання, в черговий раз варто визнати майже повна відсутність у нас засобів протидії висадці десанту з моря, якщо таки росіяни наважаться на це. Проте навряд чи такі очевидні речі не розуміє Генштаб, і здається, що у наших військових є план "Б" як реагувати на подібні дії.

Адже недарма росіяни відверто побоюються, наприклад, дій нашої авіації, судорожно розгортаючи додатковий дивізіон ЗРК С-400 на півночі окупованого півострова - у Джанкої.

Підводячи підсумок, можна говорити про те, що ймовірність сухопутного (або вірніше комбінованого) наступу росіян на приазовському напрямку все-таки варто визнати мінімальної. А значить, наступну "здачу Маріуполя" слід відкласти принаймні на весну наступного року - коли Росії буде зрозуміло, зіграла її ставка на президентських вибір, і виходячи з цього робити або не робити такі радикальні кроки по загострення обстановки.

    Реклама на dsnews.ua