• USD 27.9
  • EUR 34.1
  • GBP 39.5
Спецпроєкти

Рейтинг, та не той. Чи зможуть Кличко і Разумков зустрітися в другому турі президентських виборів

Президентські амбіції мера Києва і голови Верховної Ради викликають на Банковій гнів, що виливається в плани протидії

Віталій Кличко і Дмитро Разумков
Віталій Кличко і Дмитро Разумков/УНІАН, КМДА
Реклама на dsnews.ua

Спікер парламенту Дмитро Разумков і мер Києва Віталій Кличко дуже схожі у своїй тактиці. Обидва чекають, коли «повз пропливе труп ворога», тобто коли рейтинг Володимира Зеленського опуститься настільки, що в суспільстві виникне запит на нового кандидата.

Разумкову вже створює цей імідж Центр Разумкова. Кличко сподівається відновити колишню славу своєї партії УДАР. Кожен розраховує, що трампліном до президентства стане його нинішня посада. І обидва бачать позитивні сигнали в рейтингах.

Ми оцінимо, що в їхніх надіях виправдано, а що — ні.

Ігри з рейтингами

Банкову давно турбують президентські амбіції Разумкова. Ці побоювання вже почали підтверджуватися тим фактом, що Разумков став фігурувати в президентських рейтингах відразу двох соціологічних компаній: Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) та Центру Разумкова (ЦР). Що стосується Кличка, то його прізвище і раніше вносили в списки можливих кандидатів на президентський пост.

Правда, поки що результати в обох скромні. За даними КМІС, Разумков на дев'ятому місці з 4% підтримки (серед тих, хто має намір голосувати і вже визначився з вибором), Кличко — на 11-12 місці з 1,5% прихильників. Центр Разумкова (він названий, нагадаємо, в честь Олександра Разумкова — батька Дмитра Разумкова) дає спікеру парламенту теж дев'яте місце, але тільки з 2,1% підтримки, а меру столиці — 12-е місце і 1,2% прихильників.

Однак і Разумков, і Кличко бачать для себе позитивні сигнали в інших рейтингах — так званих рейтингах довіри. Ми не будемо переповідати всі цифри, скажімо головне. Практично у всіх політиків баланс довіри-недовіри поганий, тобто негативний: відсоток тих, хто їм довіряє, менше відсотка тих, хто їм не довіряє. Особливо поганий цей баланс у четвірки лідерів президентських перегонів. Це означає, що кожен з них вже накопичив дуже багато негативу і не може від нього позбутися. А Разумков і Кличко на їх фоні виглядають вельми симпатично.

Реклама на dsnews.ua

Так, у Володимира Зеленського баланс довіри-недовіри становить -24% за даними КМІС і -39% за даними ЦР. У Юрія Бойка відповідно -19,5 і -47,7%. У Петра Порошенка ще гірше: -51,7 і -56%. У Юлії Тимошенко теж погано: -42,8 і -56,3%.

А Разумков має баланс довіри-недовіри всього лише -2,1% за даними КМІС і -21,4% за даними ЦР. Для Кличка відповідні цифри наводить тільки КМІС: -14,3%, а у ЦР немає даних.

Загалом, обидва вони мають підстави звертатися до потенційних спонсорів. Мовляв, дивіться, рейтинг Зеленського падає, недовіра до нього зростає, а до кого підуть його розчаровані колишні виборці? Напевно, для багатьох буде неприйнятно голосувати за Бойка, Порошенка, Тимошенко. Для них був би кращий той, хто не викликає в суспільстві відторгнення (але при цьому вже має чималий досвід політика і державного діяча). Якщо, звичайно, вкласти в його піар-розкрутку і організаційну підтримку гідні суми грошей.

Одним словом, і у Разумкова, і у Кличка зараз є шанс конвертувати свій порівняно високий рейтинг довіри у високі місця в президентському рейтингу. Але мати шанс і реалізувати його — це дві великі різниці.

Перспективи Разумкова

Особливо сумнівно виглядають можливості Разумкова, який у великій політиці всього лише два роки і в ролі політичного лідера себе, по суті, ще не відчував. Формально він очолював партію «Слуга народу» та її список на парламентських виборах 21 липня 2019 р. Однак всі розуміють, що люди голосували за цей список не тому, що його очолює Разумков, а тому, що це партія Зеленського.

Проте, розкручуванням Разумкова вже зайнялися серйозні люди. Про це красномовно свідчить один дивовижний факт. У згаданому вище соцдослідженні ЦР респондентам пропонувалося сказати, за кого вони проголосують у другому турі президентських виборів, якщо там виявляться Разумков і Зеленський; Разумков і Бойко; Разумков і Порошенко. Зрозуміло, що за просто так подібні речі не робляться. Соціологи повинні бути належним чином простимульовані, щоб у них виникло бажання задавати людям настільки дивні питання.

До речі, і відповіді виявилися вельми цікавими. Якби такий другий тур відбувся зараз, то Разумков програв би Зеленському з рахунком 40% проти 60%, але виграв би у Бойка з рахунком 57,6% проти 42,4% і у Порошенка з рахунком 54,8% проти 45,2 %.

Тобто Разумков вже має для спонсорів підтвердження, що він нібито більш прийнятний для виборців, ніж Бойко і Порошенко, і залишилося тільки як слід його розпіарити і профінансувати передвиборчі штаби. Ну а що стосується Зеленського, який поки ще виграє у Разумкова, то потрібно просто дочекатися, коли «повз пропливе труп ворога», тобто коли чергові провали Зеленського поховають його президентські шанси.

Підкреслимо, що на Банковій всі ці ігри з рейтингами зчинили чималий переполох. Якщо говорити про публічну реакцію, то показове визнання зробив радник керівника ОП Андрія Єрмака Михайло Подоляк у коментарі для «Радіо Свобода». «Рейтинги — це така річ, з якою дуже часто просто грають: додають одних, щоб підігріти дискусію, чи прибирають інших, щоб спровокувати певне невдоволення. Президент ставиться до цього абсолютно спокійно — як до звичайної боротьби заради боротьби в рамках старої політики, це ж завжди у нас було на протязі багатьох років», — заявив Подоляк, напевно, згадуючи, як два роки тому сам Зеленський подібним чином, «у рамках старої політики» (за термінологією Подоляка), був включений у президентські рейтинги.

Якщо ж говорити про реакцію непублічну, то вона не більше вдала. В оточенні Зеленського кажуть, що президент хоче замінити Разумкова на Руслана Стефанчука— нинішнього першого віцеспікера. Правда, за словами тих же джерел, ОП не впевнений у тому, що знайдуться голоси за таку заміну, і тому вирішив не форсувати відставку Разумкова, а для початку медійно прокачати Стефанчука.

Фактично Разумкову чітко дали зрозуміти, що в партії «Слуга народу», яку він раніше очолював, йому вже нічого не світить. Так що можна вже не сумніватися: він у будь-якому випадку буде створювати власний політпроєкт. І вже від його політтехнологів буде залежати, чи зуміє Разумков максимально вигідно використовувати в медійній площині спроби висмикнути з-під нього крісло спікера.

Перспективи Кличка

На відміну від Разумкова, Кличко має великий досвід у великій політиці. На парламентських виборах у 2012-му його партія УДАР посіла третє місце, набравши майже 14%. Сам Кличко тричі (в 2014, 2015 і 2020 рр.) вигравав вибори мера столиці. Тобто у нього, безсумнівно, є свій електорат, причому не тільки в Києві.

І якщо два роки тому Кличко розсудливо вважав за краще не брати участь у президентських виборах, то зараз він, навпаки, може вирішити, що настав час спробувати свої сили. Кажуть, що в його оточенні це вже питання принципово вирішене, і тепер йде його практичне опрацювання в організаційному, технологічному і фінансовому планах. Також очевидне бажання Кличка вийти за межі столиці і освоїти загальноукраїнську тематику. Зовсім свіжий приклад: 10 лютого Кличко звернувся до прем'єра із закликом створити Антикризовий штаб, щоб затвердити план дій щодо фінансового оздоровлення підприємств ПЕК. І порадував українців: «Ми — мери українських міст — домоглися того, що тарифи на тепло в цьому опалювальному сезоні не збільшаться!»

Президентські амбіції Кличка теж викликають велике незадоволення на Банковій. Кажуть, що це виллється в медіакампанію проти Кличка, включаючи будь-який компромат у соцмережах. Але швидше за все, до радикальних заходів не дійде.

Теоретично Зеленський, звичайно, може спробувати провернути фокус з поділом посад київського міського голови і голови Київської міської держадміністрації. Відповідний законопроєкт №2143-3, нагадаємо, був прийнятий у першому читанні 3 жовтня 2019 р., але так і не дістався до другого. З тих пір спливло багато води, і якщо зараз Зеленський спробує провернути цей фокус, то просто-напросто остаточно вб'є свій рейтинг у столиці і розв'яже руки Кличку. Бо Кличко в такому випадку зможе, зберігаючи за собою пост міського голови (а значить, і голови Київради), списувати всі проблеми міста на Зеленського та його голову КМДА.

Загальна біда Кличка і Разумкова

Але в дійсності головна перешкода на шляху реалізації президентських амбіцій Разумкова і Кличка — це все-таки не підступи Банкової. І навіть не плани Зеленського зупинити падіння свого рейтингу за допомогою референдуму. Головне, що змушує скептично дивитися на їх перспективи вийти в другий тур президентських виборів, — це розмитість іміджу, відсутність у обох виразного політичного обличчя.

По суті, обидва вони експлуатують імідж «хорошого хлопця». З тією лише різницею, що Кличко — хлопець з Майдану, а Разумков — навпаки. Напевно, якась частина електорату Зеленського дійсно до них перетече. Але щоб активно переманювати електорат, відбирати його у інших, не дати йому перетекти до інших, потрібно бути кимось більшим, ніж просто «політиком, що не викликає відторгнення». Одним словом, просто «не відштовхувати» мало, потрібно притягувати. А з цим у обох проблеми.

    Реклама на dsnews.ua