Щеплення від дурості. Чому Москалю, Добкіну і всім, всім, всім потрібно до лікаря
Варто з'явитися в країні якої-небудь проблеми, як наприклад епідемія кору, тут же виявляються політики, висловлюють думку, і порядок денний повністю змінюється. Нерідко виходить так, що суспільство обговорює висловлювання і випадково кинуті фрази спекотніше, ніж ті питання, які політик власне прокоментував. Що поробиш. У нас що не політична заява, то перл.
Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль обматюкав в. о. міністра охорони здоров'я України прямо на засіданні Закарпатської облради, чому стали свідками обласні депутати. Трохи раніше Уляна Супрун розповіла, що вакцини від кору в Закарпатській області не були розмитнені належним чином, з-за чого лікарі не можуть приступити до вакцинації. У відповідь Москаль не знайшов кращого способу спростувати слова в. о. міністра, як різко висловитися на її адресу. Самим пристойним у промові глави ОДА було: "Подивіться на цю Супрун. Я готую відповідь, що їй треба зробити щеплення від глупоти". Іншими словами, матершина - це не межа чиновницької пікіровки. Нам варто очікувати офіційної відповіді від одного органу влади іншої за рецептом вакцини для підвищення інтелекту.
А далі почався ураган, Армагедон та інші радощі політичному житті країни. Нардеп від Опозиційного блоку Михайло Добкін висловив солідарність з Москалем, сказавши, що з особистого досвіду знає, як "важко працювати з е*анутыми". Ну ще б. Ролик. Де йдеться про нудну особі і гроші, яких ніхто не дасть, якимось чином адже витік в інтернет. Скандал здійнявся такий, що суспільству залишалося хіба що розслабитися і насолоджуватися видовищем. Кожен поспішав включитися в політичну дискусію і висловити свою думку про рівень дурості в країні.
Представниці депутатського об'єднання сприяння гендерній рівності "Рівні можливості" зажадали від Москаля публічних вибачень і зажадали від Адміністрації президента та Національного агентства України з питань державної служби залучити закарпатського голову до дисциплінарної відповідальності згідно з законом "Про державну службу".
Тут же в мережі з'явилися смішки, що, виходячи з теорії рівності статей, їм варто було вимагати зовсім іншого: щоб Уляна Супрун отримала завірений президентом дозвіл публічно обматюкати Геннадія Москаля, якщо не перед депутатами Закарпатської облради, то хоча б перед співробітниками Міністерства охорони здоров'я. Заради гендерного балансу, зрозуміло. Вибачень вимагав Кабмін і окремі депутати. Але ніхто і не подумав проявити такт і залагодити справу в особистій бесіді. Чим більше заяв, тим більше українців дізнавалися у всіх подробицях про те, що саме сказав Москаль про пані Супрун. Це як раз той випадок, коли висловлення офіційної позиції міністерства, відомства або іншого органу влади тільки завдавало додатковий шкоди честі та гідності в. о. міністра.
А тепер давайте повернемося до суті події. Справа не тільки у відсутності політичної культури, про що не говорить тільки ледачий. Гучні слівця, влучні вирази, крилаті фрази, вила, коси, пози - все це елементи політики, але ніяк не бюрократичної рутини, яка повинна превалювати в органах виконавчої влади. Схоже, що українським "можновладцям" невідомо, чим робота чиновника повинна відрізнятися від політичної діяльності.
Недарма адміністрація американського президента намагається відібрати у Трампа доступ до "Твіттера", пояснюючи йому, що те, що дозволено кандидату, не зовсім доречно для президента. Скандал підвищує рейтинг політика, робить його упізнаваним. Але для чиновника гучне слівце, необґрунтоване вираз - це удар по всій вертикалі влади. Не можна вести себе як скандальний політик, коли ти уявляєш держава. У зв'язку з цим виникає справедливе питання, що б таке відібрати у Геннадія Москаля, щоб особливості його лексикону не завдавали шкоди репутації держави і не ставали стандартами українського політичного дискурсу?
Подію як не можна краще ілюструє, що влада у нас формується зверху. Голів регіонів, в сенсі ОДА призначає президент. Система вибудовується зверху вниз. Тоді як у всьому світі - знизу вгору. В цьому принципова різниця, яка заважає відокремити поведінку голови ОДА від особи, що призначив його на посаду. Якби у нас двопалатний парламент, такий чоловік, як Геннадій Москаль міг би зайняти губернаторську посаду, стати сенатором від регіону в результаті виборів, міг би представляти область у верхній палаті парламенту, як рівну серед рівних регіонів України. Тоді б особливості його характеру в ході передвиборної гонки оцінював виборець. Також як партія перед тим, як підтримувати його на виборах, оцінювала б його шанси бути обраним. Він був би самостійним політиком, не прив'язаним до чиновницькому апарату. Політична культура безпосередньо пов'язана з системою розподілу влади в країні. Москаль представляє президента, Супрун - член Кабінету Міністрів. Якщо не врегулювати конфлікт швидко і публічно як непорозуміння між двома людьми, все може бути представлено, як протистояння президентської гілки влади уряду. Не варто ставитися як до анекдоту до інциденту, який може стати основою для серйозної політичної кризи.
Так вже вийшло, що українські політики, займаючи державні посади, продовжують залишатися політиками. Вони продовжують давати відверті інтерв'ю, ділитися чутками і домислами, заробляючи собі політичні дивіденди. Будь-яка політична діяльність в такому випадку стає діяльністю державної та вносить сум'яття в уми громадян.
Відсутність політичної культури, а також нерозуміння того, що поведінка посадових осіб не має нічого спільного з політичною діяльністю, завдає шкоди державі та дезорієнтує суспільство. Половина з тих претензій, які суспільство пред'являє влади - це результат недалекоглядності, а часто і зловживання окремих політиків. Так що вакцинація від дурості, про яку згадав всує Геннадій Москаль потрібна всього політичного класу України. Щоб думали надалі, як їх слова, дії та бездіяльність відбиваються на репутації держави.
