Привид перевороту. Три сценарію третього майдану
Самі по собі акції протесту не є чимось надто вже дестабілізуючим. Зрештою, у демократичній країні кожен має право на цивілізований мирний протест. Так і Міхо-майдан ще в кінці минулого року неодноразово демонстрував, що скільки-небудь значної народної підтримки нинішні прихильники насильницької зміни влади не мають. Однак не може не викликати обґрунтовану тривогу те, що нечисленне бойове крило протестних акцій не надто приховує наміру спровокувати силове протистояння, а то й кровопролиття, і навіть робить реальні спроби влаштувати бійню з правоохоронцями і захоплювати будівлі.
У тому, що ризик спровокувати в столиці серйозне силове протистояння з важко передбачуваними наслідками все ще великий, всі ми могли переконатися вранці 16 січня. Невелика жменька "революціонерів" з числа прихильників нардепа Насіння Семенченко примудрилася влаштувати сутички з правоохоронцями прямо під стінами парламенту з застосуванням зброї пролетаріату – булижників. І хоча цей спалах агресії вдалося своєчасно усунути, без постраждалих не обійшлося.
Незважаючи на те, що "вождь" нинішньої фронди Міхеїл Саакашвілі від вуличної політики відійшов і почав роз'їжджати по регіонах, ризик масових заворушень все ще досить високий. Власне, персонально Саакашвілі в даному випадку не найбільш потенційно вибухонебезпечні фігура. Йому хоч і лестить реноме "головного революціонера", і десь у мріях він вже уявляє, як маси вносять його на руках куди-небудь в будівлю на Грушевського чи Банковій, але реальної бійні він, схоже, все-таки боїться. А от слабо контрольовані ним Семенченко, Соболєв та інші полум'яні борці за справедливість куди більш схильні до авантюрних рішень.
Призведе позиційне вуличне протистояння до вибуху, передбачити неможливо, оскільки все буде залежати від безлічі факторів, у тому числі й випадкових. Тим не менше, існують три можливих сценарії розвитку подій, що мають різну ймовірність реалізації.
Найменш імовірний сценарій – апокаліптичний, аж до державного перевороту. Його може запустити будь-яке силове протистояння, в якому якась із сторін зловмисно або в запалі боротьби перегне палицю. Приміром, у когось із силовиків не витримають нерви і у відповідь на провокацію піде асиметрична відповідь, можливо, із застосуванням не тільки спецзасобів, але і бойової зброї. Враховуючи наявність у багатьох "революціонерів" бойового досвіду, зброї та вибухівки, все це може перерости у вуличні бої з важко передбачуваною реакцією мас.
Насильницький сценарій може бути спровокований і протилежним чином, якщо, наприклад, при спробі протестувальників зробити черговий захоплення будівлі правоохоронці не наважаться дати адекватну відсіч, що запустить ланцюгову реакцію і розв'яже руки тим "революціонерам", хто не награвся в повстанську романтику під час Майдану, але зараз резонно побоюється відповідних законних заходів силовиків.
Те, що широкі маси весь революційний пафос нинішньої бойової опозиції не надто схвалюють, ніяк не гарантує неможливість здійснити переворот. Втомлений від потрясінь народ цілком здатний лише здивовано дивитись, що також може розв'язати руки радикалам.
Другий сценарій – оптимістичний. Зробивши кілька марних спроб "підняти Київ" на нову революцію, протестувальники втратять навіть ту незначну підтримку, яку мають, і згорнуть свою безперспективне заняття. І до виборів в країні буде більш-менш спокійно. Ймовірність реалізації такого сценарію теж не надто велика. По-перше, тому що кровно зацікавлений у дестабілізації ситуації в Україні Кремль завжди буде мати у своєму розпорядженні достатню кількість ресурсів, щоб влаштувати черговий "шатун" і прямо або опосередковано завербувати серед українців тих, хто готовий до цього активно сприяти. А зібрати в країні пару тисяч особливо буйних "патріотів", недорого купуються активістів або навіть прямої агентури – не є нездійсненне завдання. А двох-трьох тисяч чоловік цілком достатньо, щоб спровокувати досить масштабну штовханину.
І, нарешті, третій сценарій – це постійне підтримування революційного бродіння низькою, а часом і середньої інтенсивності, але без серйозних загострень. Подібний розвиток подій найбільш імовірно через всіх перерахованих вище причин. Невелика група протестуючих, що складається переважно з безбашенних ветеранів Семенченко, буде продовжувати сидіти в наметах під парламентом, намагаючись спровокувати силовиків на неадекватні дії при кожному зручному приводі.
Читайте також:
Виклики-2018. Куди піде країна
"Плюшева" диктатура. Чотири головні болі адміністрації президента
Імітатор доброї волі. Що Путін приготує для Донбасу
Небезпечний "міхур". Чому будівельний бум може закінчитися епідемією "Еліта-Центрів"
Всі проти всіх. Яких сюрпризів чекати від війни між спецслужбами
Ще мінус мільйон. Чи можна зупинити трудову еміграцію
Жах інвестора. Чому відкритого ринку землі не буде як мінімум до 2020 року
