• USD 40.5
  • EUR 43.4
  • GBP 51.4
Спецпроєкти

Про інформаційну війну та "вуха" "русского міра"

Як російські інформаційні проксі потрапляють на шпальти провідних світових ЗМІ, і чому їхні наративи тиражують українські медіа

Ізабель Хуршудян
Ізабель Хуршудян. Фото: village.com.ua
Реклама на dsnews.ua

США стурбовані ударами ГУР МОУ по російських РЛС?

"Сполучені Штати побоюються, що нещодавні удари українських безпілотників, націлені на російські системи раннього ядерного попередження, можуть посилити конфронтацію з Москвою. В той час, коли адміністрація Байдена вирішує, чи скасовувати обмеження на використання Україною американської зброї для атак по території РФ", — повідомляє впливова The Washington Post (WP).

Далі — WP посилює інформацію "інсайдом" від неназваних анонімних джерел: "США стурбовані нещодавніми ударами України по російських пунктах раннього попередження про балістичні ракетні атаки", — сказав американський чиновник, який говорив на умовах анонімності через делікатність питання".

Подібна реакція союзників стала справжньою сенсацією після нещодавніх вдалих ударів Українських сил оборони, зокрема, ГУР МОУ по РЛС російських окупантів у оренбурзькому Орську та Краснодарському Армавірі ("Вороніж М" та "Вороніж ДМ" — відповідно).

З української Одеси — на російський Брайтон-Біч

Але чи це — правда? За технологіями інформаційних воєн та активним поширенням антиукраїнських наративів у впливових ЗМІ цілком можуть ховатися підступні московські "вуха". Не будемо нічого стверджувати та не звинувачуватимемо нікого у брехні. Лише пошукаємо деяку інформацію про авторів резонансного матеріалу WP.

Отже — Ізабель Хуршудян. Керівник українського бюро "The Washington Post". Її батьки народилися в Одесі, ще за часів СРСР переїхали до США, де жили на Брайтон-Біч, в російському анклаві Нью-Йорка.

Реклама на dsnews.ua

"Ми жили на Брайтон-Біч, це — російськомовний район. Можливо, батькам хотілося жити у знайомому середовищі, де багато людей говорять російською", — згадує своє дитинство Ізабель Хуршудян.

Після закінчення Університету в Південній Кароліні Ізабель йде працювати в WP та незабаром стає бітрайтером хокейного клубу НХЛ "Вашингтон Кепіталз". Починає їздити разом з командою на всі її матчі, тісно спілкується з гравцями клубу, багато з яких – росіяни, громадяни РФ.

Про російський хокей в США та олігарха, що викрадав українське зерно

Йшов 2014-й — рік анексії Криму та фактичного початку російсько-української війни. У "Вашингтон Кепіталз" на той момент грає ціла "плеяда" російських хокеїстів. Про тісну дружбу з росіянами Ізабель Хуршудян в 2020-му році щиро ділилася з журналістами офіційного сайту російського хокейного клубу "Металург" Магнітогорськ.

"В редакції були в курсі, що я розмовляю російською. А в "Кепіталз" грали Олександр Овечкін, Дмітрій Орлов, Євгеній Кузнєцов, вони тільки-но задрафтували Іллю Самосонова — позиція звільнилася. Мене викликав редактор та сказав: "Так, тепер ти будеш писати про хокей. Пора вчити правила", — згадує Ізабель.

До слова, власником ХК "Металург" (Магнітогорськ), сайт якого брав це інтерв’ю, досі є Віктор Рашніков — відомий російський олігарх зі статками в 11,2 млрд доларів, фігурант всіх можливих українських, європейських та американських санкційних списків, особистий друг Путіна, власник Магнітогорського металургійного комбінату та (це — дуже важливо!!!) турецького порту у місті Дьортьол.

Саме через цей порт росіяни в 2022-му та 2023-му в обхід санкцій експортували з окупованих Запорізької та Херсонської областей вкрадене там українське зерно. Нема сумнівів, що вони продовжать крадіжки зерна і цього року. Ну це — так, до слова.

Разом з Овечкіним — в Москву на Червону площу

Найбільшим "другом" Ізабель в хокейному клубі стає одіозний росіянин Олександр Овєчкін. Попри анексію Криму та окупацію частини українського Донбасу Овечкін — любить Путіна та безпосередньо бере участь у його виборчій кампанії. Журналістка WP Хуршудян їде разом з Овєчкіним до Москви, відвідує разом з ним та його Кубком Стенлі Червону площу та навіть відвідує батьків Овечкіна в його дорогому заміському будинку у Підмосков’ї.

"Мене так тепло прийняли — все показали, нагодували смачним супом. Вони дивляться взагалі всі матчі "Вашингтону". Олександр телефонує батькам щодня. Мені здається, що він — дуже хороший син. Родина для нього дуже багато значить. Просто подивіться, як він ставиться до сина", — ділилася емоціями про росіянина американська журналістка. На той момент Овечкін вже був офіційним "обличчям Путіна".

Путін + Овечкін = Перемога

Олександр Овечкін відомий тим, що дуже любить не лише своїх батьків, дружину та дітей, але й Володимира Путіна. Фото з Путіним висіло на аватарці Овечкіна в соціальних мережах і до, і після вторгнення РФ в Україну. Що неабияк обурювало навіть його найпалкіших шанувальників в США. Але не Ізабель.

"Він — мій президент, вірно? Я — росіянин. Що ще я можу сказати?", — заявив після вторгнення в Україну друг Ізабель Хуршудян. Журналістка WP тоді теж вважала, що "спорт — поза політикою".

У листопаді 2017-го року, напередодні виборів Президента РФ, "спортсмен поза політикою" Овечкін засновує прокремлівський громадський рух. Фактично — передвиборчий агітаційний проєкт. Його назва — "Команда Путіна" (#PutinTeam). Його куратором стає довірена особа кандидата в президента Володимира Путіна — російський композитор, автор "Іванушек" та улюбленого гурту Володимира Путіна — "Любе" — Ігор Матвієнко. Матвієнко був "мозком" виборчого проекту Путіна. Овєчкін — його обличчям.

Ось що у 2020-му році казала про #PutinTeam та його офіційне "обличчя" Олександра Овечкіна майбутній політичний оглядач WP Ізабель Хуршудян:

"Небагато хто цікавиться, кого Овечкін підтримує в Росії. Може, хтось вважає, що це — пропаганда президента (РФ, — прим.ред.), в якого натягнуті стосунки з Вашингтоном. Насправді тут немає нічого дивного. Овєчкін — з Росії. Йому подобається президент Росії. Це ж не американський президент, вірно?" — риторично запитувала на 8-му році вторгнення РФ в Україну Ізабель, яка згодом і сама перебралася в РФ.

Мені дуже подобається в Москві!

Восени 2020-го року Ізабель Хуршудян переїжджає до Москви і стає політичним кореспондентом WP в Росії. Разом з нею до РФ переїздить і її мама, уродженка української Одеси. Нове місце проживання неймовірно подобається родині.

"Мені тут дуже подобається… Мені комфортно в Москві. Знову ж таки — допомагає знання російської мови. Моя мама переїхала зі мною. Востаннє вона була Москві 30 років тому і дуже здивувалася, як тут все змінилося. Коли я допрацьовувала останні дні у Вашингтоні, Олександр Овечкін запитав мене — про що саме я буду писати в Москві? Я відповіла, що писатиму про Путіна та про Трампа. А він засміявся та сказав: "Та ну припини. Це ніхто не читатиме.."

Не будемо надто ретельно досліджувати матеріали Ізабель про Путіна та Трампа, написані в Москві. Єдине що можна додати окремо — Ізабель тоді зовсім не дивував той факт, що її впливове видання не мало свого корпункту у 40-мільйонній Україні, яка вже кілька воювала з РФ. Натомість всі матеріали про українців та їхнє життя писали журналісти WP, які аж до 2022-го жили та творили у місті Москва.

"Ця сучка – російська агентка"…?

"Я також працювала в Москві впродовж двох років. І щоразу, коли я пишу текст, який не подобається всім українцям, як нещодавній текст із "Куполом" (про цей текст — дещо згодом, — прим.авт.), вони пишуть: "Ця сучка — російська агентка"…

Я завжди відповідаю так: "Я працювала там два роки, але я виконувала свою роботу. Хтось же там має мати можливість казати правду", — казала Ізабель Хуршудян у квітні 2023-го року у величезному інтерв’ю для українського видання village.com.ua, яке було франшизою російського видання The Village.

Цікава "деталька" — до 2022 року власником російського The Village та її франшизи, яку продали в Україну, була компанія Redefine, яка раніше належала Поліні Юмашевій. Поліна Юмашева — це колишня дружина друга Путіна російського мільярдера Олега Дерипаски та донька від першого шлюбу Валентина Юмашева — радника всіх можливих російських президентів, від Єльцина до Медведєва та Путіна. Юмашев і досі "в обоймі" російського диктатора.

Оборона Києва — це Shit Show

Приїхавши до України на початку 2022-го, новий керівник українського бюро активно включилася у висвітлення російсько-української війни. Ось як вона згадує перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну, які вона висвітлювала у серії матеріалів про "Битву за Київ":

"Під час роботи над цією серією ти розумієш, яким насправді shit show (дослівно — "гівняне шоу", — прим. ред.) була оборона Києва. Оберу цей термін, бо важко підібрати інший. Це було неймовірно, але водночас дуже неорганізовано: багато людей робили багато всього. І якимось способом це спрацювало. Якби низка речей пішла не так, Київ захопили б…" — згадує Ізабель в інтерв’ю українському The Village. (російська материнська редакція закрилася торік, але українська, як не дивно, продовжує роботу і пише тепер переважно про котиків-песиків, гламур та кулінарію).

Зауважимо, що резонансні й часом суперечливі матеріали авторства керівниці українського бюро WP з’являлися і до появи останнього інсайду про "стурбованість" американців українськими ударами по російським РЛС на Уралі та Кубані.

Підрив Nord Stream — акт саботажу, диверсія СБУ

У листопаді 23-го Ізабель Хуршудян публікує сенсаційний матеріал під красномовною назвою "Український військовий координував атаку на газогін Nord Stream". "Невід’ємною частиною зухвалої диверсії був полковник СБУ Роман Червінський", — пише Хуршудян.

"Роль офіцера на сьогодні є найбільш прямим доказом прив’язки українського військового керівництва та керівництва безпеки (СБУ — прим.ред.) до суперечливого акту саботажу, який викликав численні кримінальні розслідування. Який офіційні особи США та Заходу назвали небезпечною атакою на енергетичну інфраструктуру Європи", — написала Ізабель. Ці слова неймовірно швидко поширили провідні українські ЗМІ.

Цікаво, що сам Роман Червінський назвав всі звинувачення на свою адресу щодо підриву Nord Stream "російською пропагандою без жодних підстав".

Досі жоден правоохоронний орган жодної країни світу не довів факт причетності українців до підриву газогону. На які саме "джерела" посилалася у своєму матеріалі американська журналістка, — і нині невідомо. Але версії — виникають.

Російська агентура "підтвердила" версію Хуршудян про підрив газогону Україною

Можливо, журналістка WP у своїх статтях про Nord Stream посилається на інформацію ексдепутата Верховної Ради Андрія Деркача, якого Міністерство США звинувачує в шахрайстві, відмиванні грошей та втручанні у президентські вибори в США. Міністерство фінансів США вважає, що Деркач був "активним російським агентом протягом більше десяти років, підтримував тісні зв’язки з російськими спецслужбами".

Нині Андрій Деркач переховується в Росії та Білорусі. В інтерв’ю білоруському державному інформагентству "Белта" Деркач 14 травня 2024-го продублював версію Хуршудян про участь українських спецслужб у підриві Nord Stream на Балтиці. Інформація від російського агента про те, що учасників підриву балтійського газогону готували українські спецслужби на території України, швидко розійшлася усіма пропагандистськими російськими ЗМІ.

"Ми достатньо глибоко вивчили цю проблему. Їх готували протягом тривалого часу. Вони готувалися на території Житомирської області, там є такий Соколівський кар’єр, там десь 110 метрів глибини. Тренування спочатку відбувалися там, а потім — в Румунії поруч з базою НАТО, а потім — вони орендували велику яхту і їх перевезли до Польщі", — безапеляційно заявив Андрій Деркач. Чи вірити російській агентурі, яка після повномасштабного вторгнення втекла з України до Москви, де і переховується від правосуддя — питання риторичне.

"Промосковські бойовики" та "сепаратистські анклави"

У статті 2021 року, до повномасштабного вторгнення, коли Ізабель Хуршудян ще працювала в Москві, вона написала матеріал під назвою "На українському фронті справжня війна затьмарює занепокоєння щодо можливої майбутньої війни з Росією".

Наче тоді, у 2021-му, українські воїни на Донбасі воювали не з росіянами…

У тому вельми оманливому матеріалі були наступні рядки: "Це — щоденний, виснажливий статус-кво у майже восьмирічному конфлікті України з промосковськими бойовиками, які контролюють два сепаратистські анклави вздовж кордону з Росією. Хоча обидві сторони досягли угоди про припинення вогню у 2015-му, бойові дії тривають. Майже 14 000 людей — загинули".

"Промосковські бойовики" — замість "російськи терористи", "сепаратистські анклави" — замість "окуповані території", "бойові дії" — замість "війна", "14 000 людей загинули" — без жодного уточнення, чия саме збройна агресія стала причиною всіх цих смертей.

Вам це нічого не нагадує? В матеріалі бракує лише висновку "не все так однозначно". Але він і так "читається" між рядків…

"Україна виставляє на сцену полонених росіян. Це потужний інструмент пропаганди"

Ще один матеріал Ізабель Хуршудян від 9 березня 2022-го, за 2 тижні після підступного повномасштабного вторгнення Росії вийшов взагалі під геть провокативною назвою "Україна виставляє на сцену полонених росіян. Це потужний інструмент пропаганди. Але чи є це порушенням прав військовополонених?"

В матеріалі керівниця українського бюро WP цитує статтю Женевської конвенції і наголошує, що "військовополонені повинні бути завжди захищені, особливо від актів насильства або залякування, а також від образ і публічної цікавості".

Звісно, в матеріалі Хуршудян — жодного слова про тортури та вбивства українських військовополонених та навіть цивільних. Лише — про "бідних" полонених росіян.

Далі між військовими країни-агресора та країни-жертви автор фактично ставить жирний знак рівності. Мовляв, все це — боротьба за інформацію.

"Пресконференції військовополонених в Україні стали нетрадиційним і етично — й потенційно юридично — сумнівним етапом її війни з Росією, символом боротьби двох країн за інформацію. У той час як Москва забороняє навіть використовувати слова "війна" або "вторгнення" — російські державні ЗМІ називають це "спецоперацією" і не визнають, що її військові обстрілювали цивільні райони, — Україна демонструє полонених російських солдатів, щоб протистояти Кремлю", — пише Хуршудян.

Про брак військ, боєприпасів, песимізм та "репресії" в ЗСУ

Вже у березні 2023-го Ізабель Хуршудян бере інтерв’ю у командира батальйону 46-ї десантно-штурмової бригади "Купола" і на його основі пише матеріал під відверто провокативною назвою "Україні бракує кваліфікованих військ та боєприпасів, а втрати — зростають, зростає песимізм".

У матеріалі Хуршудян вкотре жонглює "інформацією з конфіденційних джерел", які (джерела) малюють вельми несприятливу для України перспективу на полії бою.

"Один високопоставлений український урядовець, який побажав бути відвертим на умовах анонімності, назвав обіцяну Заходом кількість танків "символічною". Інші приватно висловлювали песимізм, обіцяючи, що запаси вчасно дістануться до поля бою", — пише керівниця українського бюро WP.

Після того інтерв’ю комбата 46-ї аеромобільної "Купола" понизять у посаді до заступника командира батальйону навчального центру. А шеф-редакторка українського бюро The Washington Post Ізабель Хуршудян напише у Twitter про "репресії" у Збройний силах України…

P.S.

Сьогодні ситуація на фронтах російсько-української війни є вельми непростою. Ворог щодня стирає з лиця землі мирні українські міста і селища. Щодня в обороні своєї землі через брак зброї та боєприпасів гинуть українські військові та цивільні. Оцінюючи критичність ситуації уряди демократичних країн світу один за одним ухвалюють рішення про можливість застосування їхньої зброї Україною не лише на полі бою, але по території РФ…

В цей самий час керівниця Українського бюро впливового та поважного світового видання з посиланням на "анонімні джерела" поширює інформацію (чи дезінформацію?) про "стурбованість" США ударами українських БПЛА, запущених бійцями ГУР МОУ по радіолокаційних станціях російських військових на далекому Уралі… При цьому достовірність згаданих нею "анонімних джерел" вкотре неможливо перевірити.

Чи довіряти такій інформації? У мене особисто немає однозначної відповіді на це запитання.

Цікаво, що б на це відповів російський хокеїст Олександр Овєчкін — давній друг Путіна та журналістки The Washington Post, громадянки США, Ізабель Хуршудян?

    Реклама на dsnews.ua